Постанова № 37873157, 27.03.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.03.2014 справа №905/7582/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І., Стойки О.В.при секретарі Романовій А.О. від позивача:не з»явився;від відповідача:не з»явивсяРозглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід14.01.2014 рокуу справі№ 905/7582/13 (суддя Мирошниченко Я.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрніхром», м. Дніпропетровськдо відповідачаПриватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької областіпростягнення боргу у розмірі 18 443 грн. 20 коп. та 3% річних у розмірі 480 грн. 54 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрніхром», м. Дніпропетровськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області про стягнення боргу у розмірі 18 443 грн. 20 коп. та 3% річних у розмірі 480 грн. 54 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.01.14 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрніхром», м. Дніпропетровськ були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрніхром», м. Дніпропетровськ основний борг у розмірі 18 443 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 480 грн. 54 коп.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 14.01.14 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, а також просив провести судове засідання без участі представника позивача.

Представники сторін до судового засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення 04.03.14р. уповноваженим особам підприємства ухвали суду про порушення апеляційного провадження від 27.02.2014р., про причини неявки суд не повідомили. Відповідач своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 27.02.2014 р. не була визнана обов'язковою, а тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 905/7582/13.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2011 року позивач за видатковою накладною № 658 від 24.05.2011 р. здійснив поставку товару відповідачу, а саме: дроту ніхромового на загальну суму 35 443 грн. 20 коп.

Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис ОСОБА_4 та довіреність №1207 від 24.05.2011 р., видана відповідачем на ім'я ОСОБА_4 на отримання від ТОВ «Укрніхром» цінностей, а саме дроту ніхромового.

Видаткова накладна № 658 від 24.05.2011 р. підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідач свої зобов»язання по оплаті за отриманий товар виконав частково на суму у розмірі 17 000 грн. 00 коп., що підтверджується витягами з банківського реєстру позивача та залишилась несплачена сума у розмірі 18 443 грн. 20 коп., у зв»язку з чим позивач направив на адресу відповідача вимогу № 548 від 04.12.2012 р. в порядку дотримання норм ст. 530 Цивільного кодексу України, однак відповідач залишив її без відповіді та виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Донецької області про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області боргу у розмірі 18 443 грн. 20 коп. та 3% річних у розмірі 480 грн. 54 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач довів суду належними засобами доказування факт виникнення між сторонами фактичних взаємовідносин з купівлі-продажу товару оформлених у спрощений спосіб, факт поставки відповідачу товару, його прийняття без заперечень відповідачем та направлення йому вимоги про оплату отриманого товару, яку останній не виконав належним чином в строк, передбачений вимогами чинного законодавства України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо здійснення поставки позивачем на адресу відповідача саме на підставі видаткової накладної, а не на підставі договору №59/31, доказів належного укладення якого сторонами надано не було, також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем нібито виконувався означений договір.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 18 923 грн. 74 коп.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 480 грн. 54 коп.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 480 грн. 54 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з 05.12.2012 р. по 16.10.2013 р.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги позивача та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 18 443 грн. 20 коп. та 3% річних у розмірі 480 грн. 54 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 14.01.2014 р. у справі № 905/7582/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Горлівський машинобудівник», м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 14.01.2014 р. у справі № 905/7582/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 14.01.2014 р. у справі № 905/7582/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Довгалюк К.Г.