Ухвала суду № 37872097, 20.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 р. Справа № 876/12721/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

з участю представників: позивача Кислиця Х.М., відповідача Джоголика Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у адміністративній справі №809/2652/13-а за позовом Приватного підприємства «Фабрика дитячих меблів» до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Фабрика дитячих меблів» звернулося з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112202 від 08.08.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що підприємством у відповідності до вимог статей 181 та 183 Податкового Кодексу України подано до податкового органу реєстраційну заяву платника податку на додану вартість. Листом Коломийської ОДПІ від 18.01.2012 року підприємству було запропоновано подати нову реєстраційну заяву в зв'язку із тим, що попередньо подана заява від 05.01.2012 року підписана особою, відомості про яку не включені до Єдиного державного реєстру. Таким чином на вимогу податкового органу 02.02.2012 року позивачем було подано нову реєстраційну заяву та відповідно з 08.02.2013 року ПП «Фабрика дитячі меблі» було зареєстроване платником податку на додану вартість. Вказаний лист від 18.01.2012 року на думку відповідача є відмовою в реєстрації позивача платником податку на додану вартість, однак згідно ст.183 ПК України підписання реєстраційної заяви особою, відомості про яку не включені до Єдиного державного реєстру не є підставою для відмови в проведенні реєстрації особи як платника податку. Таким чином позивач вважає, що ним було здійснено усі необхідні дії для проведення реєстрації платником ПДВ у строк встановлений чинним законодавством. Крім того, до моменту реєстрації платником ПДВ позивач був позбавлений права формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, а тому неправомірним є донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року. Щодо вимоги, то така є незаконною, так як повідомлення - рішення є неузгодженим та оскаржене ПП «Фабрика дитячі меблі» в судовому порядку.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 р. позов задоволено. Податкове повідомлення - рішення №0000112202 від 08.08.2013 року визнано протиправним та скасовано. Податкову вимогу за №105-11 від 27.08.2013 року визнано нечинною та скасовано. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Фабрика дитячих меблів» 225,97 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права, зокрема ст. 181, 183, 185, 187 Податкового кодексу України. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Коломийською ОДПІ ГУ Міндоходів в Івано - Франківській області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку суб'єкта ПП «Фабрика дитячі меблі» з питань нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 24.05.2011 по 07.02.2012 року, за якої складено акт за №117/09-07-22-02/37704747 від 01.08.2013 року, в якому зафіксовано, що позивачем в порушення вимог п.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 ПК України занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за січень та лютий 2012 року в загальному розмірі 15324,90 грн.

На підставі вищевказаного акту Коломийською ОДПІ Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області прийнято повідомлення-рішення за № 0000112202 від 08.08.2011 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 15324,90 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 3831,23 грн.

Крім цього, Коломийською ОДПІ 27.08.2013 року за № 105-11 була надіслана ПП «Фабрика дитячі меблі» вимога в зв'язку із несплатою підприємством грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 15324,60 грн., 3831,23 грн. - штрафних санкцій, нарахованих платнику згідно повідомлення-рішення №0000112202 від 08.08.2013 року, а також 2060,46 грн. - пені.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржені рішення відповідача винесені з порушенням податкового законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до п.181.1 ст.181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст.183 ПК України, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.2 ст.183 ПК України передбачено, що у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно п.183.8 ст.183 ПК України контролюючий орган відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам,визначеним статтею180, п.181.1статті 181, п.182.2 ст.182 та п.183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до п.183.9 ст.183 ПК України, у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби.

Згідно п.183.10 ст.183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування .

ПП « Фабрика дитячі меблі» було подано реєстраційну заяву платника ПДВ до Коломийської ОДПІ 05.01.2012 року, тобто у строк, визначений чинним законодавством України.

18.01.2013 року позивачем отримано лист від відповідача за №398/10 від 18.01.2012 року, в якому повідомлено, що у поданій підприємством реєстраційній заяві про реєстрацію платником ПДВ від 05.01.2012 року зазначено відомості про заявника, які не включені до Єдиного державного реєстру, чим порушено п.3.9 Наказу Міністерства Фінансів України від 07.11.2011 року №1394 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість». Позивачу запропоновано надати нову заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість.

02.02.2012 року ПП «Фабрика дитячі меблі» подано нову реєстраційну заяву платника ПДВ та відповідно 08.02.2012 року підприємством отримано свідоцтво платника ПДВ.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у податкового органу підстав, визначених п.183.9 ст.183 ПК України для відмови в проведенні реєстрації ПП «Фабрика дитячі меблі» платником ПДВ на підставі поданої реєстраційної заяви від 05.01.2012 року.

Крім того, відповідно до п.3.9 вищезгаданого Наказу № 1394 у випадку, якщо в заяві про реєстрацію відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Однак на реєстраційну заяву від 05.01.2012 року Коломийською ОДПІ надано позивачу лист, в якому зазначені підстави неприйняття контролюючим органом вказаної заяви, лише 18.01.2012 року, тобто з порушенням строку, встановленого п.3.9 Наказу № 1394.

Таким чином, посилання відповідача щодо необхідності застосування до позивача відповідальності згідно п.183.10 ст.183 ПК України є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем реєстраційна заява до органу державної податкової служби подавалася у строки, що визначені чинним законодавством України.

Крім того, у відповідача були відсутні підстави, передбачені ст. 183 Податкового кодексу України, для відмови у реєстрації платником податку

Що стосується податкової вимоги, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.56.18. ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Вимога за №105-11 від 27.08.2013 року надіслана Коломийською ОДПІ ПП «Фабрика дитячі меблі» в зв'язку із несплатою підприємством грошових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 15324,60 грн., 3831,23 грн. - штрафних санкцій, нарахованих платнику згідно повідомлення-рішення №0000112202 від 08.08.2013 року, а також 2060,46 грн. - пені.

Листом від 22.08.2012 року ПП «Фабрика дитячих меблів» повідомило відповідача про оскарження податкового повідомлення - рішення №0000112202 від 08.08.2013 року в судовому порядку, тому сума податкового зобов'язання є неузгодженою, відповідно вимога направлена передчасно, тому підлягає визнанню її нечинною та скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області - залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у адміністративній справі №809/2652/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 25.03.2014 р.