Постанова № 37871937, 20.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року Справа № 876/12135/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

з участю представника відповідача Джоголика Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у адміністративній справі №809/1894/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медобори» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медобори» звернулося в суд із позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000202200, №0000192200 від 16.05.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки про фіктивність правочинів, вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «Медобори» із Приватним підприємством «Авантис» є протиправними.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції за №0000192200 від 16.05.2013 року про збільшення ТОВ «Медобори» грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 12455 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції за №0000202200 від 16.05.2013 року про зменшення ТОВ «Медобори» розміру від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 10830 грн. Стягнуто з Державного бюджету України в користь ТОВ «Медобори» 232,85 грн. сплаченого ним судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна карга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що податковим органом не виявлено документів, на підтвердження руху товару від продавця (постачальника) до Приватного підприємства «Авантис», що в свою чергу свідчить про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, для штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не маючи при цьому реального товарного характеру. Крім того, ДПІ не виявлено документів, які підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ, документів, що підтверджують їх транспортування. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Медобори» з питань дотримання вимог податкового валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним підприємством «Авантис», за результатами якої відповідачем 25.04.2013 року складено акт за №683/220/31249825.

За наслідками перевірки, податковим органом сформовано податкове повідомлення рішення №0000192200 від 16.05.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 12455 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000202200 від 16.05.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10830 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні договору між позивачем з його контрагентом. Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, суду не надано.

Проте колегія суддів апеляційного суду за такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки вони суперечать нормам матеріального права та обставинам справи.

Між Приватним підприємством «Авантис» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медобори» (Покупець) 12.05.2011 року було укладено договір поставки нафтопродуктів №1205-01, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти у відповідності з умовам, визначеними Договором.

На підтвердження виконання вказаного договору, його сторонами були сформовані видаткова накладна №РН-111201-02 від 01.12.2011 року на загальну суму 64981,31 грн., на таку ж суму податкова накладна від 01.12.2011 року №120114 та акт звірки взаємних розрахунків за грудень 2011 року.

Позивачем здійснено повний розрахунок за наданий Приватним підприємством «Авантис» товар у безготівковій формі, що підтверджується копією платіжного доручення №569 від 14.12.2011 року.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за №168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

Відповідно до укладеного між позивачем та ПП «Авантис» договору, зокрема п. 3.2. поставка товару покупцю здійснюється окремими партіями автомобільним або залізничним транспортом на умовах поставки СРТ - пункт призначення покупця, або по домовленості сторін поставка товару може здійснюватися транспортом покупця зі складу постачальника на умовах поставки EXW - резервуар нафтобази зберігання, вказаної постачальником, на підставі заявки покупця.

Відповідно до п. 3.4. цього Договору поставки нафтопродуктів, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару та підписання уповноваженою особою покупця відповідних документів, як засвідчують прийом - передачу товару (видаткової накладної та/або товарно - транспортної накладної, та/або акту при йому - передачі товару) в пункт і поставки.

Однак, позивачем не представлено документів, які б підтверджували поставку придбаного ним товару, його прийняття, облік (товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, довіреності на отримання товару тощо).

Представлення позивачем копії сторінок Журналу видачі довіреностей не є доказом поставки товару, крім цього незрозуміло яким чином, видом транспорту ( автомобільним чи залізничним ) були поставлені нафтопродукти позивачу, хто був перевізником тощо.

Разом з тим, слід врахувати, що нафтопродукти в розумінні Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» є небезпечним вантажем, тому їх перевезення потребувало спеціальних дозволів чи погоджень.

Крім цього, порядок приймання, транспортування, зберігання нафтопродуктів регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 р. за №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за №805/15496

Розділом 1 вказаної інструкції, галузь використання визначено як встановлення єдиного порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, проведення обліково-розрахункових операцій і застосовується на підприємствах та організаціях України, які займаються нафтопродуктозабезпеченням. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для підприємств, установ та організацій всіх галузей народного господарства і всіх форм власності, а також для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються придбанням, транспортуванням, зберіганням та реалізацією нафти і нафтопродуктів на території України.

Враховуючи, що одним із видів діяльності контрагента позивача ПП «Авантис» є посередництво в торгівлі паливом, оптова торгівля паливом, то і передача - приймання нафтопродуктів до позивача, повинна була оформлятись відповідними актами, передбаченими, вказаною вище Інструкцією.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено можливість реального виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема неможливо підтвердити фактичне отримання товару з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для зберігання, транспортування товару тощо, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської операції в силу відсутності технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо, а також відсутність інших доказів реального виконання господарської операції, зокрема, актів приймання - передачі, доказів транспортування та доставки товару, складського обліку товару та врахування його вартості у визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів на кінець звітного податкового періоду тощо. При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за товар не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження здійснених господарських операцій приходить до висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій підприємства з його контрагентом постачальником, а за вказаних обставин самі по собі податкові та видаткові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачеві.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені правомірно та підстав для їх скасування не має.

Вказані обставини судом першої інстанції не враховано при постановленні рішення про задоволення позовних вимог, дані обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 202 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області - задовольнити.

Постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у адміністративній справі №809/1894/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст постанови складено 25.03.2014 р.