Ухвала суду № 37871641, 24.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/1042/14 Головуючий 1-ї інстанції -

Справа № 619/4501/13-ц Болибок С.А.

Категорія: про відшкодування шкоди Доповідач - Швецова Л.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Даниленко В.М., Малінської С.М.

при секретарі - Андрійко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2013 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 18699,55 грн.

В обґрунтування якого зазначив, що 16.07.2009 року з вини відповідача, який керував автомобілем «ВАЗ 210930» р/н НОМЕР_1 була скоєна дорожньо-транспортна пригода. В результаті якої був пошкоджений автомобіль «ВАЗ 21114» р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який належить йому на праві власності. Вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 014.07.2010 року. Розмір завданих збитків за пошкоджений транспортний засіб, відповідно до висновку експерта складає 22199,46 грн.

Разом з тим, позивач зазначив Відповідно до ст.39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту.

У зв'язку з тим, що відповідач на дату дорожньо-транспортної пригоди не виконав вимогу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, ОСОБА_3 скориставшись своїм правом передбаченим Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», подав відповідну заяву, як того вимагає ст.35 п.35.1 вказаного Закону, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду завдану відповідачем.

Відшкодування за завдану матеріальну шкоду добровільно не сплатив. У зв'язку з настанням події, передбаченої ст.41 п.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України здійснило виплату відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 18499,55 грн. виходячи з наступного розрахунку: 22199,46 грн. (матеріальний збиток) - 3699,91 грн. (ПДВ 20%). Крім того, МТСБУ понесло витрати на аварійного комісара в розмірі 200 грн. (ст.40.3 Закону), а всього 18699,55 грн. (18499,55 грн. + 200 грн.).

Відповідач по справі заявлених Моторним (транспортним) страховим бюро України не визнав, та просив відмовити в його задоволенні посилаючись на його недоведеність та необґрунтованість.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 грудня 2013 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України грошові кошти у розмірі понесених витрат у сумі 18699,55 грн. та судові витрати у розмірі 1229,40 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернувся на нього з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_2 посилався на те, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що висновок авто товарознавчого дослідження № 192 від 30.12.09 року є недостовірними, а тому недопустимим доказом по справі. Апелянт зазначив, що проведення оцінки та розрахунку згідно експертного дослідження розмір спричиненої шкоди спеціалістом було допущено порушення п 3.2, п. 4.4, п. 5.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2000 року №142/5/2092, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 04.08.2009 року за №724/16740 (далі за текстом - Методика. А також інші вимоги вказаної Методики.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Так, по справі достовірно встановлено, що 16 липня 2009 року о 15 год. 55 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ 210930», державний но НОМЕР_1, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21114» реєстрацій номер НОМЕР_2.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження у справі закрито, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до звіту №192 від 30.12.2009 року, дослідження спеціаліста авто-товарознавця, матеріальний збиток в результаті пошкодження при ДТП автомобіля «ВАЗ 21114» р/н НОМЕР_2, складає 22 199,46 грн.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України.

Відповідно до цих правових норм шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту. Відповідач на дату дорожньо-транспортної пригоди не виконав вимогу Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. 31.08.2010 РОКУ ОСОБА_3 скориставшись своїм правом передбаченим Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», подав відповідну заяву, як того вимагає ст.35 п.35.1 вказаного Закону, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду завдану відповідачем.

Згідно платіжного доручення №4688 від 16.11.2010 року, Моторне (транспортне) страхове бюро України, сплатило на користь ОСОБА_3 згідно наказу №3271 від 16.11.2010 року, суму 18499,55 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заявлені Моторним (транспортним) страховим бюро вимоги та стягнув з відповідача ОСОБА_2, на його в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 18699,55 грн. та судові витрати у розмірі 1229,40 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України передбачається, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у справі, виникає спір.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано будь-яких доказів щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.

Не може| бути| скасоване| правильне| по суті і справедливе рішення суду з одних лише| формальних| міркувань.

| Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 грудня 2013 року

залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою апеляційної інстанції законної сили.

Головуючий суддя -

Судді -