Рішення № 37871585, 19.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/215/14 р. Головуючий 1 інстанції - Нестайка Ю.В.

Справа № 616/772/13-ц Доповідач - Івах А.П.

Категорія: сімейні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Пшенічної Л.В., Ізмалової Г.Н.,

при секретарі - Курносовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 23 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства та визнання права власності на частину житлового будинку та частину земельних ділянок в порядку спадкування,-

в с т а н о в и л а:

06 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства та визнання права власності на частину житлового будинку та частину земельних ділянок в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона з 2007 року по червень 2012 року мала статеві стосунки з ОСОБА_4 і ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2. Оскільки вона з ОСОБА_4 не перебувала у шлюбі, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень був зроблений за прізвищем матері, ім'я та по батькові - за її вказівкою. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 помер. За життя він визнавав сина - постійно з ним спілкувався, надавав матеріальну допомогу. Визнання батьківства необхідне для прийняття ОСОБА_2 спадщини після померлого ОСОБА_4, а також для отримання пенсії за померлого годувальника.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 23 жовтня 2013 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 29.08.1992 р. перебував у шлюбі з ОСОБА_3 і до моменту своєї смерті проживав з дружиною у с. Грачівка Великобурлуцького району Харківської області (а.с.а.с. 44, 47-49).

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1., батьком дитини записаний ОСОБА_4, матір'ю - ОСОБА_1 (а.с.8).

У довідці, виданій виконкомом Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, зазначено, що у актовому записі № 14 від 15.07.2011 р. про народження ОСОБА_2 відомості про батька записані за заявою матері згідно з ч.І ст.135 СК України (а.с.30).

Помер ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8, що посвідчено свідоцтвом про смерть (а.с. 45).

Відповідно до ч. І ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що наданий позивачем висновок фахівця по проведенню молекулярно-генетичного аналізу для визначення біологічного батьківства, складений 31 жовтня 2011 року не є у відповідності до вимог ст.. 57, 59 ЦПК України допустимим доказом, оскільки цей висновок не є висновком експерта, так як виконаний поза межами судового розгляду, без дотримання порядку призначення експертизи і змісту експертного висновку, встановлених ст. ст. 144, 147 ЦПК України, без попередження осіб, які виконували дослідження, про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Погодитися з висновком суду першої інстанції не можна з наступних підстав:

Сімейний кодекс України набув чинності з 1 січня 2004 року

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за №3 від 15 травня 2006 року роз'яснено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм Сімейного кодексу, зокрема ч. 2 ст. 128; на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи і зібрані з дотриманням норм цивільного законодавства.

У цивільному процесі доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Керуючись цим загальним правилом, у частині 2 ст. 128 СК допускаються будь-які докази (відомості), які засвідчують походження дитини.

У сучасних умовах основним доказом батьківства може бути висновок судово-генетичної експертизи, але не обов'язковим.

За положеннями глави 5 ЦПК України «Докази» ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8), матір'ю ОСОБА_2 зазначена позивач ОСОБА_1, батьком - ОСОБА_4. Відомості про батька записані за заявою матері про що відображено у довідці Вільхуватськогої сільської ради Великобурлуцького району Харківської області №1121 від 4 вересня 2013 року (а.с.30).

24 вересня 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулися до фірми «Б.А.Т.» на предмет проведення молекулярно-генетичного аналізу для визначення біологічного батьківства, у зв'язку з чим між ними з однієї сторони та фірмою «Б.А.Т.» з іншої сторони, в особі її директора ОСОБА_7 , діючого на підставі статута та свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності НОМЕР_1 ліцензія МЗ України НОМЕР_2 від 02.09.2010 року та свідоцтва про атестацію НОМЕР_4 від 05.02.2009 року та керуючись Законом України «Про судову експертизу», було укладено угоду №ОГО від 24.09.2011 року, відповідно до умов якої: ООО Фірма Б.А.Т. зобов'язується провести встановлення біологічного батьківства шляхом проведення генетичного аналізу поліформізма ДНК, виділеної з матеріалу, ідентифікованого по кодам, згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною даної угоди та гарантувала, що проведені досліди, з точки зору медицини підтверджують біологічне батьківство, не менше ніж на 99,95 при умовах, що при порівняльному аналізі досліджуються біоматеріали від матері дитини та можливого батька, та не менше ніж на 96% у випадку відсутності біологічного матеріалу матері, а також що на підставі проведених дослідів висновки про виключення біологічного батьківства, є категоричними та складають 100%.

Згідно п.6 вказаної угоди результати дослідів надаються у вигляді «Висновків спеціаліста» з присвоєнням в угоді ідентифікаційний код та разом з угодою є документами встановлюючи ми біологічне батьківство чи його виключення, але не є «експертним висновком» (результатом судово-медичної експертизи).

Проведення дослідження було оплачено у розмірі 3000 грн ОСОБА_4 (а.с.17).

При відібранні біоматеріалів у дитини та ОСОБА_4 і ОСОБА_1 останні претензії не мали, про що власноруч відобразили у додатку №1(а.с.14).

За висновком фахівця від 31 жовтня 2011 року (а.с.15-16) вірогідність батьківства ОСОБА_4 по відношенню до дитини ОСОБА_2 становить 99,98%.

В ході апеляційного розгляду справи був допитаний у якості свідка рідний брат померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_9 який підтвердив той факт, що його брат перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3, дітей вони не мали. Йому було відомо про факт народження дитини ОСОБА_1, яку брат визнав своїм сином, постійно відвідував його, проявляв турботу, мріяв про час коли син виросте. Інших дітей брат не мав, про народження сина знала дружина брата - відповідач ОСОБА_3, навіть разом з чоловіком навіщали дитину.

Висновок фахівця від 31жовтня 2011 року (а.с.15-16) у сукупності з доказами у справі та конкретними обставинами справи є належним та допустимим доказом на підтвердження батьківства померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно ст.. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав.

Встановлення факту батьківства ОСОБА_1 тягне за собою право дитини на спадщину за законом, що відкрилася після смерті останнього.

За положеннями ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, як це передбачається вимогами ст.. 1261 ЦК України.

Розглядом справи встановлено,що 13 липня 2012 року Великобурлуцькою державною нотаріальною конторою Харківської області була заведена спадкова справа № 195/2012 на підставі заяви гр. ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 її чоловіка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який на день смерті постійно мешкав в АДРЕСА_1

26 жовтня 2012 року до Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області надійшла заява гр. ОСОБА_1 від імені малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 його батька ОСОБА_4.

Належне спадкоємцю майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1; земельної ділянки площею 6,9178 га та земельної ділянки площею 6,9980 га, що розташовані на території Чорнянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області. Інших заяв до Великобурлуцької державної нотаріальної контори не надходило. Свідоцтва про право на спадщину ще не видавались.

Вказані обставини підтвердженні інформаційним листом №12 березня 2014 року завідувача Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області (а.с.157,158)

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 вересня 2003 року на ім'я померлого ОСОБА_4 зареєстровано нежитловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (а.с.60).

ОСОБА_4 на день смерті перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 29 серпня 1992 року (а.с.42), то ж будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

За положеннями ст.. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Право власності ОСОБА_4 на земельні ділянки підтверджено належним чином:

- на земельну ділянку площею 6,9178 га, що розташована на території Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області державним актом на право власності на земельну ділянку серія ХР №2012045 від 04 довтня 2004 року (а.с. 65).

- на земельну дулянку площею 6,9980 га на території Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області державним актом на право власності на на земельну ділянку серія АК №169930 від 10 травня 2012 року (а.с.66).

У відповідності до діючого законодавства вказані земельні ділянки є особистою приватною власністю померлого, а не спільною сумісною власністю подружжя.

Спадкоємцями першої черги за законом є дружина померлого - відповідач ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_10 відносно якого встановлюється факт батьківства ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8, про що в книзі реєстрації зроблено відповідний актовий запис (а.с.45).

Приймаючи до уваги конкретні обставини справи, особливості та характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, судова колегія вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 23 жовтня 2013 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити

Встановити факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уроженця с. Грачівка Великобурлуцького району Харківської області та померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 відносно сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю якого є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом:

- на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8.

- на ? частину земельної частки (пай) серія ХР № 0233643, яка розташована с. Чорне Великобурлуцький район Харківська область, із земель колективної власності КТАХО «Росія» ділянка НОМЕР_3 в розмірі 6,9178 га, після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8.

- на ? частину земельної частки (пай) серія ХР № 0233202, яка розташована с. Чорне Великобурлуцький район Харківська область, із земель колективної власності КТАХО «Росія» ділянка НОМЕР_3 в розмірі 7,3 га. після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -