Рішення № 37871279, 28.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/945/13-ц Номер провадження 22-ц/775/854/2014

Головуючий в першій інстанції Рогожин А.В.

Доповідач Папоян В.В.

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Біляєвої О.М.,

суддів Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,

при секретарі Маханько В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Комунального підприємства «Костянтинівське трамвайне управління» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Костянтинівське трамвайне управління» про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди на обґрунтування якого зазначав, що рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2011 року було визнано незаконними дії відповідача, з яким він перебував у трудових відносинах, щодо його звільнення з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України та зобов'язано видати наказ про звільнення працівника за ст. 38 КЗпП України. Оскільки порушенням його прав при звільненні йому заподіяно моральну шкоду то просив стягнути з відповідача на його користь 8 000 грн. на її відшкодування.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2013 року (з урахуванням додаткового рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 6 серпня 2013 року) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 2000 грн. та розподілено судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду відповідач наддав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм мате6ріального та процесуального законодавства. Зокрема вважає, що висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам, позивачем не надано належних доказів щодо заподіяння йому моральної шкоди з вини відповідача. Крім того, зазначає, що позивачем без поважних причин пропущено встановлений законодавством строк звернення до суду за захистом його права.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення судової повістки. Відповідно до ч.2 ст.. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, ні є перешкодою для розгляду справи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягають задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення, або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючі позовні вимоги частково та стягуючи з КП «Костянтинівське трамвайне управління» на користь позивача 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції посилаючись на ст. 237-1 КЗпП України виходив з того, що порушення відповідачем законних прав позивача при звільненні за п.4 ст. 40 КЗпП України призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися у повному обсязі.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк на звернення до суду за вирішенням спору (ст. 233 КЗпП України).

При розгляді справи по суті судом було встановлено, що з 10 серпня 2004 року позивач перебував у трудових відносинах з КП «Костянтинівське трамвайне управління». Наказом № 46л від 15 лютого 2011 року ОСОБА_2 було звільнено за п.4 ст.40 КЗпП України. Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 13 квітня 2012 року, задоволено позов ОСОБА_2 щодо захисту його порушених прав, скасовано наказ № 46л від 15 лютого 2011 та зобов'язано відповідача видати наказ про звільнення працівника за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. На виконання рішення суду КП «Костянтинівське трамвайне управління» видано наказ № 82-л від 21 травня 2012 року про звільнення працівника за п.3 ст.38 КЗпП України за власним бажання у зв'язку з невиконанням адміністрацією умов трудового договору.

Таким чином, з боку відповідача мало місце грубе порушення прав законних прав працівника, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, та згідно ст.237№ КЗпП України надавало позивачу право вимагати відшкодування моральної шкоди.

Але при вирішенні питання про задоволення позовних вимог суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ст.. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до роз'яснень викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

З матеріалів справи убачається, що позивачем заподіяну моральну шкоду пов'язується саме з незаконним звільненням яке відбулося 15 лютого 2011 року, про що позивача було своєчасно ознайомлено, тоді як з позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди до суду останній звернувся лише 4 лютого 2013 року.

Таким чином, ОСОБА_2 пропущено строк звернення до суду передбачений ст. 233 КЗпП України. Строк встановлений ст. 233 КЗпП України може бути поновлено лише у разі його пропуску з поважних причин. Позивачем не надано доказів пропуску зазначеного строку з поважних причин і апеляційний суд вважає, що він мав можливість своєчасно звернутися до суду за захистом порушеного права. Тому з цих підстав у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди належить відмовити.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням зазначеного нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Костянтинівське трамвайне управління» задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 травня 2013 року та додаткове рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 6 серпня 2013 року скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Костянтинівське трамвайне управління» про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня з дня набрання законної сили.

Судді: