Рішення № 37871270, 03.02.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 2-41/13 Номер провадження 22-ц/775/112/2014

Головуючий у 1 інстанції - Женеску Е.В.

Доповідач - Папоян В.В.

Категорія - 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Біляєвої О.М.,

суддів Мальованого Ю.М., Папоян В.В.

при секретарі Саєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРПРОГРЕС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» та Служби Автомобільних доріг Луганської області на рішення Ленінського районного суду м.Луганська Луганської області від 12 вересня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Служби Автомобільних доріг Луганської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРПРОГРЕС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ», третя особа яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернувся до суду з позовом, якій під час розгляду справи уточнювали, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 листопада 2010 року з вини відповідачів, які є замовником, підрядником та субпідрядником будівельних робіт, на автомобільній дорозі М-04 «Знаменка-Луганськ-Ізварино», на ділянці від кварталу Южний міста Луганська до села Хрящувате внаслідок злочинної недбалості особи, яка була призначена відповідальною за виконання будівельних робіт - ОСОБА_4, а саме: невиконання під час будівництва автодороги вимог до безпеки дорожнього руху, не встановлення огороджувальних бар'єрів та інших засобів організації дорожнього руху, що забезпечують його безпеку, сталася дорожньо-транспортна пригода під час якої загинув ОСОБА_5, якій доводиться позивачу ОСОБА_2 - сином та позивачу ОСОБА_3 - братом. Просили стягнути з відповідачів на їх користь матеріальну шкоду заподіяну внаслідок смерті у загальній сумі 117 732 грн. 86 коп. та моральну шкоду по 800 000 грн. кожному.

Рішенням Ленінського районного суду м.Луганська Луганської області від 12 вересня 2013 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі. З відповідачів у солідарному прядку на користь ОСОБА_2 стягнуто матеріальну шкоду в сумі 117 732 грн. 86 коп. та моральну шкоду по 800 000 грн. кожному з позивачів і розподілено судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду відповідач ТОВ «ДОРПРОГРЕС» надав апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у позові. На обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції не визначився зі спірними правовідносинами та невірно застосував матеріальний закон. Вважає, що вони є неналежним відповідачем по справі. Крім того, вважає, що позивачами не надано належних доказів на підтвердження заподіяння матеріальної та моральної шкоди.

Представник відповідача ТОВ «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» також подав апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що позивачами не надано належних доказів обсягу заподіяної матеріальної та моральної шкоди. Вважають що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі.

В апеляційній скарзі відповідач Служба Автомобільних доріг Луганської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові. Зокрема зазначає, що вони є не належними відповідачами по справі оскільки вони ні є виконавцем будівельних робіт та заподіювачем шкоди є працівник ТОВ «ДОРПРОГРЕС» - ОСОБА_4

Представник ТОВ «ДОРПРОГРЕС» в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до них.

Представник ТОВ «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» в судовому засіданні апеляційного доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди змінити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Служби Автомобільних доріг Луганської області доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог заявлених до Служби Автомобільних доріг Луганської області скасувати та ухвалити нове, про відмову у задоволені позовних вимог.

Інші особи, які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ТОВ «ДОРПРОГРЕС» та Служби Автомобільних доріг Луганської області підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 309 ЦК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 23 липня 2010 року Служба автомобільних доріг Луганської області уклала договори підряду за № 179, 180 та 181 з ТОВ «ДОРПРОГРЕС» на будівництво I, V та VII черг автомобільної дороги державного значення М-04 «Знаменка-Луганськ-Ізварино» на ділянці, від кварталу Южний міста Луганська до села Хрящувате, в об'їзд міста Луганська км 16+000-24+700 Луганської області.

На підставі вказаних договорів підряду«ДОРПРОГРЕС» уклало з TOB «ВК ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» договір субпідряду за № 1- 0308/102 від 2 серпня 2010 року, відповідно до якого TOB «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» здійснювало будівництво автомобільної дороги вказаних вище трьох черг.

Згідно наказу TOB «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» № 68 від 03 травня 2010 року відповідальним за виконання робіт по будівництву автомобільної дороги державного значення М-04 «Знаменка-Луганськ-Ізварино» на ділянці, від кварталу Южний міста Луганська до села Хрящувате Луганської області, в об'їзд міста Луганська було призначено головного інженера ТОВ «Виробнича Компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» - ОСОБА_4

25 листопада 2010 року на вищевказаної ділянці автомобільній дорозі М-04 «Знаменка-Луганськ-Ізварино» внаслідок невиконання під час будівництва автодороги вимог до безпеки дорожнього руху, а саме не встановлення огороджувальних бар'єрів та інших засобів організації дорожнього руху, що забезпечують його безпеку, сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої загинув ОСОБА_5, якій доводиться позивачу ОСОБА_2 - сином та позивачу ОСОБА_3 - братом.

У зв'язку з цими подіями 25 листопада 2010 року відділом розслідувань ДТП УМВС України в Луганській області за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України порушена кримінальна справа. 23 березня 2012 року слідчим відділом прокуратури Луганської області відносно ОСОБА_4 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ст.. 288 КК України. Постановою Центрального-Міського суду міста Макіївка Донецької області від 28 вересня 2012 року кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_4 за ст.. 288 КК України закрита на підставі п. «в» ст..1, ст..6 Закону України «Про амністію в 2011 році».

Вищевказаною постановою Центрального-Міського суду міста Макіївка Донецької області від 28 вересня 2012 року встановлено, що ОСОБА_4, будучи особою відповідальною за будівництво автодороги на час проведення робіт по будівництву, до моменту прийняття цієї ділянки в експлуатацію, з метою заборони руху на даній ділянці перед всіма з'їздами та виїздами, повинен був організувати встановлення огороджувальних бар'єрів та інших засобів організації дорожнього руху, відповідно до тимчасових схем організації, які затверджені органами ДАІ, що регламентовані вимогами п. 16.1. ДБН В.2.3.-4, п. 4.1. ДСТУ 3587, п. п. 4.1., 4.2., 4.6., 4.7., 7.4. СОУ 45.2-00018112-006. Але останній, не передбачуючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був та міг їх передбачити, тобто, проявив необережність у формі злочинної недбалості, будучи особою відповідальною за будівництво автомобільної дороги, порушив вищевказані правила, норми та стандарти, що забезпечують безпеку дорожнього руху, не організував встановлення огороджувальних бар'єрів та інших засобів організації дорожнього руху, що забезпечують його безпеку. Порушення перелічених вище правових норм спричинило смерть ОСОБА_5

Зазначені факти підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються сторонами по справі.

У зв'язку з загибеллю ОСОБА_5 позивачам було завдано матеріальну шкоду у загальному розмірі 117732,86 грн. яка складається з витрат на поховання (поминальний обід, витрати на придбання предметів ритуального призначення та одягу, виготовлення та встановлення пам'ятника і огорожі) та судових витрат понесених у зв'язку з розглядом кримінальної справи, питання про відшкодування яких не вирішувалося під час розгляду кримінальної справи (витрати на оплату експертизи та проїзд). Та моральна шкода, яка виражена у душевних, фізичних, моральних стражданнях, переживаннях, які вони зазнали внаслідок загибелі близької їм людини.

Задовольняючі позовні вимоги у повному обсязі та стягуючі завдану позивачам матеріальну та моральну шкоду у солідарному порядку з TOB «ДОРПРОГРЕС» та Служби автомобільних доріг Луганської області, суд першої інстанції, посилався на ст.ст. 1166, 1167, 1190, а також на положення ч. 2 ст.1172 ЦК України, відповідно до якої замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Та виходив з того, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4, які знаходяться у причинному зв'язку з даними наслідками і це встановлено судовим рішенням прийнятим по кримінальній справі, позивачам заподіяна шкода, яка повинна відшкодовуватися у солідарному порядку усіма відповідачами, у тому числі замовниками будівництва.

Проте з таким висновком суду у повному обсязі погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ст.. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Зі змісту ст.. 1190 ЦК України убачається, що солідарну відповідальність перед потерпілим несуть особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.

Тобто відповідно до ст. ст. 1166 ЦК України загальною підставою для цивільно-правовою відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, противоправне діяння особи, котра її заподіяла, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1172 цього кодексу замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Проте зі змісту цієї норми убачається, що діяльність підрядника не може виходити за межі окресленого вище контексту.

Відповідно до мети та предмету діяльності, затверджених Положенням про Службу автомобільних доріг у Луганській області, здійснюючи функції з управління автомобільними дорогами загального користування Служба є одержувачем бюджетних коштів та виступає замовником на виконання всього комплексу дорожніх робіт. Будівництво V черги на а/д М-04 «Знам'янка-Луганськ-Ізварине» на ділянці від кв.Южний до селища Хрящувате в обхід міста Луганська виконувалось на підставі: Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» яким надається право Укравтодору залучити кредитні кошти під державні гарантії у тому числі - на будівництво автомобільних доріг, Постанови Кабінету Міністрів 14.02.2007р. № 217, якою затверджена «Державна програма розвитку автомобільних доріг загального користування на 2007-2011 роки»; Наказу Укравтодору № 650 від 19.11.2007р. «Про затвердження робочих проектів будівництва, реконструкції, капітального ремонту та титулів будов (об'єктів) на 2007 рік». Роботи на об'єкті на час виникнення ДТП - листопад 2010 року, виконувались відповідно до договору підряду № 180 від 23.07.2010р., укладеному Службою автодоріг з ТОВ «ДОРПРОГРЕС», та договору субпідряду укладеному між ТОВ «ДОРПРОГРЕС» та TОB «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ».

Відповідно до п.11.7 договору підряду №180 сторони зумовили у договорі, що відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, визначається згідно з чинним законодавством, при цьому Підрядник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху при будівництві об'єкту, якщо ці порушення виникли з вини Підрядника та призвели до ДТП. Підрядник бере на себе зобов'язання з врегулювання спорів при виникненні ДТП, розгляд справ у судових органах, відшкодування збитків. Згідно п.15.2 договору підряду № 180 Підрядник до початку робіт погоджує з УДАІ УМВС України схему організації дорожніх робіт на ділянці виконання робіт і несе відповідальність за безпеку дорожнього руху на цій ділянці на протязі всього періоду виконання робіт до здачі об'єкту в експлуатацію.

Відповідно до п.10.7 договору субпідряду за № 1- 0308/102 від 2 серпня 2010 року сторони зумовили у договорі, що відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, визначається згідно з чинним законодавством, при цьому Субпідрядник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху при будівництві об'єкту, якщо ці порушення виникли з вини Субпідрядника та призвели до ДТП.

З матеріалів срамив убачається, що ДТП 25 листопада 2010 року на автомобільній дорозі М-04 «Знаменка-Луганськ-Ізварино», на ділянці від кварталу Южний міста Луганська до села Хрящувате, під час якої загинув ОСОБА_5, сталася внаслідок невиконання під час будівництва автодороги вимог до безпеки дорожнього руху, а саме не встановлення огороджувальних бар'єрів та інших засобів організації дорожнього руху, що забезпечують його безпеку.

Тобто шкода позивачам заподіяна внаслідок кримінального правопорушення, яке мало місце з боку працівника ТОВ «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» та є в причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_5 Даний факт встановлений Постановою Центрального-Міського суду міста Макіївка Донецької області від 28 вересня 2012 року якою кримінальну справу за звинуваченням ОСОБА_4 за ст.. 288 КК України закрита на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році». Постанова суду набрала чинності та не скасована. Вказані обставини є встановленими та згідно із ч.І ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Таким чином позовні вимоги, які заявлено до TOB «ДОРПРОГРЕС» та Служби автомобільних доріг Луганської області є необґрунтованими та правовий висновок суду щодо солідарної відповідальності усіх відповідачів є помилковим.

Проте задовольняючі позовні вимоги які заявлені до TOB «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Та оскільки протиправними діями працівника TOB «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» спричинено смерть ОСОБА_5 і позивачам заподіяно матеріальну і моральну шкоду, то на підставі статей 1166, 1167, 1172 ЦК України стягнув з вказаного відповідача на користь позивачів у відшкодування матеріальної шкоди 117 732 грн. 86 коп. та у відшкодування моральної шкоди по 800 000 грн. кожному.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що позивачами не надано належних доказів на підтвердження понесених ними витрат на поховання, так як вони спростовуються матеріалами справи, у тому числі довідкою ПП ОСОБА_6 про оплату поминального обіду, рахунком заказом від 27.11.2010 року, товарним чеком № 26 від 26.11.2010 року, довідками від 26.11.2010 року та від 28.04.2012 року щодо витрат на придбання предметів ритуального призначення і одягу, накладних № 1 від 17.01.2012 року та № 14 від 12.05.2012 року, квитанцій до прибуткового касового ордеру № 14 та № 29 від 27.07.2011 року, довідки №3 від 25.09.12 року якими підтверджуються витрати понесені на виготовлення та встановлення пам'ятника і огорожі. Доводи апеляційної скарги, що судом надано неналежну оцінку доказам, які надавалися сторонами під час розгляду справи апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Висновки суду відповідають встановленим обставинам та підтверджуються матеріалами справи.

Апеляційний суд не приймає о уваги доводи апеляційної скарги, що позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди не ґрунтуються на законі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 є рідним братом загиблого ОСОБА_5 та на час смерті останнього мешкав з ним однією сім'єю, даний факт підтверджується відповідною довідкою складеною КП «Центрожилком». Апеляційний суд не приймає до уваги заперечення відповідача з цього приводу оскільки згідно ст.. 10 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог, та відповідачем не надано належних доказів на спростування цього факту.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо розміру відшкодування моральної шкоди оскільки моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з ч.І ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. З рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно досліджені всі обставини по справі, у тому числі: понесена позивачами тяжка невиправна втрата близької людини, важкість змін в їх житті, характер та обсяг перенесених ними та таких, що продовжуються, душевних страждань, з урахуванням яких суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Визначена судом сума відшкодування моральної шкоди є справедливою та такою, що відповідає характеру і ступеню моральних страждань та негативних наслідків.

Доводи апеляційних скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права не спростовують правильність висновків суду в частині стягнення заподіяної шкоди з ТОВ «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» та не є підставами для скасування рішення суду у повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат суд апеляційний суд виходить з того, що згідно ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Та з урахуванням того, що позивачами при зверненні до суду судовий збір не сплачувався, то судові витрати підлягають стягненню з ТОВ «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» на користь держави.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухвалення нового по суті позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРПРОГРЕС» та Служби Автомобільних доріг Луганської області задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія ДОРБУДТЕХНОЛОГІЯ» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Луганська Луганської області від 12 вересня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРПРОГРЕС» та Служби Автомобільних доріг Луганської області відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності в момент проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня з дня набрання законної сили.

Судді: