Ухвала суду № 37870366, 25.03.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/793/83/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ч.2 ст.185 КК України Бесараб Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Попельнюх Р. О. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПопельнюха Р.О.суддівЄвтушенка В.Г., Биби Ю.В.з участю прокурораЩепак Т.М.засудженихОСОБА_6, ОСОБА_7захисникаОСОБА_8розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляції засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 08.11.2013 року, яким:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Умані, Черкаської області, громадянка України, українка за національністю, з середньою освітою, не одружена, не працююча, раніше судима: 27.12.2010 року Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч.2 ст.307, ч.1 ст.309 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна; 31.10.2012 року Звенигородським районним судом Черкаської області за ч.2 ст.307 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, -

засуджена за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України та якій призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за попереднім вироком, засудженій ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка м. Звенигородка, Черкаської області, громадянка України, українка за національністю, з середньою освітою, вдова, не працююча, раніше судима: 30.11.2011 року Звенигородським районним судом Черкаської області за ч.ч.1, 2 ст.185, ч.1 ст.277 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 21.08.2012 року Звенигородським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, проживаюча за адресою: АДРЕСА_3, -

засуджена за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України та якій призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за попереднім вироком, засудженій ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді 3 років 7 місяців позбавлення волі.

Стягнуто солідарно в рівних частинах з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області 470 гривень 40 копійок судових витрат за проведення судово - трасологічної експертизи.

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно з вироком 30.07.2012 року, приблизно о 13.00. годині ОСОБА_6 разом із ОСОБА_7 зайшли в житловий будинок ОСОБА_9, який розташований в АДРЕСА_2, звідки таємно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою, викрали праску марки «Сатурн» вартістю 90 гривень, тюнер супутникового телебачення марки «Стронг» вартістю 400 гривень, фен для сушіння волосся марки «Домотех» вартістю 60 гривень та телевізор марки «Старт» вартістю 600 гривень, чим спричинили збитки потерпілому на загальну суму 1150 гривень.

Не погодившись з вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 08.11.2013 року засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляції.

В своїй апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_6 посилаючись на відсутність будь - яких доказів її вини, просить вирок суду відносно неї скасувати. Покази, які вона надавала під час досудового слідства, були надані внаслідок недозволених методів слідства.

В доповненнях до апеляції ОСОБА_6, у зв'язку з відсутністю доказів її вини, просить суд направити кримінальну справу не додаткове розслідування.

В поданій апеляції засуджена ОСОБА_7, враховуючи її задовільні характеризуючи дані, щире каяття, тяжкий стан здоров'я, відсутність претензій потерпілого, перебування її неповнолітньої дитини на утриманні батьків - пенсіонерів, просить суд пом'якшити їй покарання.

Заслухавши доповідь судді, засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтримали свої апеляційні вимоги, їх захисника ОСОБА_8, виступ прокурора, яка просила вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінальної справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що подані апеляції до задоволення не підлягають.

Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, і оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Висновок суду першої інстанції про винність засудженої ОСОБА_7 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні та нею не оспорюється.

Судом також враховано, що у відповідності до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_7 за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України у виді 3 років 7 місяців позбавлення волі повністю відповідає ступеню тяжкості вчинених нею злочинів та особі засудженої, яка за місцем проживання характеризується задовільно (т.1 а.с.110), ніде не працює, не одружена, позбавлена батьківських прав відносно малолітньої дитини, перебуває на обліку у лікаря-нарколога (т.1 а.с.108), враховуючи її стан здоров*я, пом'якшуючі обставини (визнання вини та щире каяття) і відсутність обтяжуючих обставин, а також те що ОСОБА_7 будучи раніше судима за злочини проти власності (т.1 а.с.105), в період іспитового строку, не зробивши відповідних висновків, вчинила нові злочини, що свідчить про небажання її стати на шлях виправлення, а тому призначене покарання, яке за вказаних обставин є наближеним до мінімального, буде необхідним та достатнім для виправлення останньої і запобігання вчинення нових злочинів.

Підстав для пом'якшення покарання засудженій ОСОБА_7, про що в своїй апеляції просить остання, колегія суддів не вбачає.

Висновок суду першої інстанції про винність засудженої ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.185 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким дана вірна юридична оцінка.

Твердження ОСОБА_6 в її апеляції про відсутність будь-яких доказів її вини, спростовується матеріалах кримінальної справи, а саме:

- показами самої ОСОБА_6 даними нею в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що вину у вчиненому злочині визнає частково та, що влітку 2012 року до неї в гості приїхала ОСОБА_7 В смт. Лисянка вони зустріли потерпілого ОСОБА_9, якого ОСОБА_6 знала раніше. На слідуючий день вона разом з ОСОБА_7 підійшли до домоволодіння ОСОБА_9 Оскільки навісний замок на вхідних дверях будинку останнього висів лише на дверній ручці, вони зайшли до будинку звідки взяли тюнер до супутникової антени, фен та праску. Як виходили з будинку, ще взяли і телевізор. Потім викликали таксі і з викраденими речами відразу поїхали до ОСОБА_10, якому реалізували викрадене (т.2 а.с.167-168);

- показами ОСОБА_6 даними нею в судовому засіданні суду першої інстанції після зміни обвинувачення, що свою вину вона визнає повністю, підтримує раніше надані покази та не оспорює ті обставини, що були предметом вивчення під час судового слідства (т.2 а.с.170-171);

- показами ОСОБА_7 даними нею в судовому засіданні суду першої інстанції, що вину у вчиненому злочині вона визнала повністю та підтвердила покази ОСОБА_6 (т.2 а.с.168);

- показами ОСОБА_7 даними нею в судовому засіданні суду першої інстанції після зміни обвинувачення, що свою вину визнає повністю, підтримує раніше надані покази та не оспорює ті обставини, що були предметом дослідження під час судового слідства (т.2 а.с.170-171);

- показами потерпілого ОСОБА_9, даними ним в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що влітку 2012 року повернувшись з роботи приблизно о 20.00. годині додому, він побачив, що з будинку викрадено телевізор, фен, праску, тюнер. Він звернувся до своєї сусідки ОСОБА_11 та запитав, чи вона нікого не бачила в його подвір'ї, на що остання відповіла, що бачила двох дівчат, які поїхали на таксі. Після цього він зателефонував до міліції. Пізніше йому стало відомо, що крадіжку скоїли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.2 а.с.166-167, 168-169);

- показами свідка ОСОБА_11, даними нею в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що влітку 2012 року, приблизно о 14.00. годині вона зі свого двору вийшла на вулицю і побачила, що у потерпілого ОСОБА_9 біля хвіртки його домоволодіння знаходилось дві дівчини біля яких знаходився ящик. Потерпілого на той час вдома не було. Потім вона побачила як з сусіднього подвір'я виїхало таксі в якому знаходились вищевказані дівчата. Номер таксі вона - ОСОБА_11 записала (т.2 а.с.165, 169-170);

- показами свідка ОСОБА_10, даними ним в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що він є приватним підприємцем і на базарній площі в смт. Лисянка має комісійний магазин. Влітку 2012 року ОСОБА_6 принесла до його магазину телевізор та фен. Він сплатив їй за ці речі приблизно 100 - 200 гривень (т.2 а.с.167);

- протоколом огляду місця події та фото таблицею до нього (т.1 а.с.8-15).

Що стосується доводів ОСОБА_6 в її апеляційній скарзі про застосування до неї під час досудового слідства недозволених методів слідства, колегія суддів не може їх взяти до уваги, оцінює критично та як намагання останньої уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, оскільки в присутності захисника - адвоката ОСОБА_8 в судовому засіданні суду першої інстанції остання свою вину у вчиненому, визнала повністю та розкаялась.

Таким чином, в даних умовах (в судовому засіданні суду першої інстанції) тиск з боку органу досудового слідства виключається.

В судовому засіданні суду першої інстанції, клопотань з приводу застосування недозволених методів слідства та тиску з боку органів досудового слідства від ОСОБА_6 не надходило.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що покарання призначене судом першої інстанції ОСОБА_6 за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України у виді 3 років позбавлення волі повністю відповідає ступеню тяжкості вчинених нею злочинів та особі засудженої, яка за місцем проживання характеризується негативно (схильна до крадіжок та брехні, на критичні зауваження щодо способу життя не реагує - т.1 а.с.98), ніде не працює, не одружена, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с.96-97), будучи раніше судима (т.1 а.с.94) та маючи не зняту і не погашену судимість, не зробивши відповідних висновків, вчинила нові злочини, що свідчить про небажання її стати на шлях виправлення, враховуючи пом'якшуючі обставини (визнання вини та каяття), а також відсутність обтяжуючих обставин, призначене покарання, яке за вказаних обставин є наближеним до мінімального, на думку колегії суддів, буде необхідним та достатнім для виправлення останньої і запобігання вчинення нею нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 08.11.2013 року є законним і обґрунтованим, будь-яких підстав передбачених ст.ст.367, 373 КПК України для його зміни чи скасування не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 373 КПК України (1960 року), колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги засудженої ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 08.11.2013 року - без змін.

Головуючий

Судді