Ухвала суду № 37870010, 27.03.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/262/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Бутельська Г. В.

Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду Деревінський С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2014 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Деревінського С.М.,

суддів: Осєтрова В.І., Ткаченко Л.Я.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіровограда кримінальне провадження № 12013120020002552 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2014 року.

Цим вироком:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Добровеличківка, Кіровоградської області, українець, громадянин України, з професійно-технічною освітою, який одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, працює автослюсарем на СТО в смт. Добровеличківка, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п'ять тисяч сто) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 6520,03 грн. майнової та 1000 грн. моральної шкоди; на користь Кіровоградської обласної лікарні 2213,71 грн. витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5; на користь держави 2179,20 грн. судових витрат за проведення експертиз.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Кримінальне провадження розглянуто з участю:

прокурора Дьолога В.В.,

потерпілого ОСОБА_5,-

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за таких обставин.

11.08.2013 року приблизно о 11 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Мазда 6», реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва належить йому на праві власності, рухаючись в м. Кіровограді по вул. Родимцева зі сторони провулку Експериментального в напрямку вул. Преображенської, на нерегульованому перехресті з вул. Десантників, грубо порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3 (б), 12.1, 12.3, 12.4, 13.1 ПДР України, проявив власну необережність та недбалість, рухаючись в межах міста зі швидкістю більш ніж 60 км/год., умисно позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, в момент виникнення небезпеки для подальшого руху, не вибрав безпечної дистанції з автомобілем «АЗЛК-2140», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався попереду у попутному йому напрямку, розпочав виконувати поворот ліворуч, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу в результаті чого допустив з ним зіткнення.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «АЗЛК-2140» ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, головного мозку, перелому дуги та остистого відростку першого грудного хребця, що відносяться до категорії середньої тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я.

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 не оспорюючи фактичні обставини, кваліфікацію дій ОСОБА_4, вид і розмір покарання, просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_5 по вимогах майнового характеру, скасувати і ухвалити новий вирок, яким у задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_5 відмовити у зв'язку з недоведеністю. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін. Свої доводи апелянт мотивує тим, що визначивши суму відшкодування потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди в сумі 6520,03 грн., суд у вироку не навів, в якій частині позов доведено належними і допустимими доказами, а в якій частині позов не доведено, взагалі не навів докази, які досліджувались у судовому засіданні.

Вважає, що рішення суду про стягнення на користь ОСОБА_5 6520,03 грн. майнових збитків є помилковим і необґрунтованим, оскільки сума майнової шкоди не підтверджується ні матеріалами кримінального провадження ні суперечливими доказами потерпілого, які надані в судовому засіданні.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_5, прокурора, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, просили вирок суду залишити без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції в межах, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вирок суду щодо ОСОБА_4 в частині доведеності фактичних обставин, вини, кваліфікації його дій та призначеного виду і міри покарання, учасниками провадження не заперечується, а тому апеляційний суд не перевіряє законність вироку суду першої інстанції в цій частині та вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доказана повністю, його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження кваліфіковані правильно, а покарання призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Доводи апеляційної скарги захисника, щодо незаконності постановленого судом рішення в частині вирішення цивільного позову, а саме стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 6520,03 грн. майнової шкоди, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Хоча суд першої інстанції не мотивував належним чином рішення в частині цивільного позову, на що обґрунтовано звернуто увагу стороною захисту, проте по суті цивільний позов вирішений відповідно до вимог закону.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що потерпілий ОСОБА_5 у зв'язку з заподіянням йому шкоди внаслідок вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, звернувся з цивільним позовом в якому просив стягнути з обвинуваченого - 26056 грн. майнової шкоди та 10000 грн. моральної шкоди (т. 2 а.с. 67-69).

Суд першої інстанції дослідивши в судовому засіданні докази, що стосуються цивільного позову, частково задовольнив позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 та стягнув з обвинуваченого ОСОБА_4 на його користь 6520, 03 грн. майнової та 1000 грн. моральної шкоди.

Однак, з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру майнової шкоди не погоджується та оскаржила в апеляційному порядку сторона захисту.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції визнав доведеним та стягнув 6520, 03 грн. майнової шкоди виходячи з вартості майна, яке знаходилось у автомобілі потерпілого ОСОБА_5 та знищеного внаслідок ДТП, зокрема:

відновленого паспорта громадянина України - 94 грн. 85 коп., що підтверджується копіями квитанцій (т. 2 а.с. 70);

GPS-навігатора - 595 грн., що підтверджується копією розрахункової квитанції (т. 2 а.с. 72, 112);

відеореєстратора Міо 338 - 1445 грн., з картою пам'яті до реєстратора SD100 - 240 грн., що підтверджується розрахунковою квитанцією (т. 2 а.с. 73);

авторесівера CD/MP PIONEER DEH 1300MP - 539 грн., що підтверджується копією фіскального чека (т. 2 а.с. 73);

мобільного телефона Samsung C 230 - 695 грн., що підтверджується копією акта № 27/08/10 прийому-передачі (т. 2 а.с. 75);

комплекту чохлів автомобільних Assistance XY 2010-21 - 198 грн., що підтверджується копією видаткової накладної ( т. 2 а.с. 77);

товару для поїздки на відпочинок, що перебував у автомобілі на момент ДТП та знищений внаслідок пожежі - 1157, 65 грн., що підтверджується копією фіскального чека (т. 2 а.с. 76);

вогнегасника порошкового ВП-2 - 112, 50 грн., знаку аварійної зупинки - 16, 60 грн., аптечки автомобільної АМА-1 - 58 грн., набору ключів комбінованих - 188, 30 грн., набору голівок торцевих - 390, 15 грн., що підтверджується копією рахунку (т. 2 а.с. 78);

каністри 5 л - 198 грн.; тросу буксирувального - 78 грн.; домкрата - 233 грн.; багажника (верхнього) - 165 грн.; викрутки акумуляторної - 115, 99 грн., що підтверджується копіями чеків (т. 2 а.с. 79).

Обвинувачений ОСОБА_4 в суді першої інстанції позов потерпілого про відшкодування майнової шкоди визнав частково, а саме: вартість відновленого паспорта громадянина України, комплект чохлів автомобільних, вогнегасник порошковий, знак аварійної зупинки, аптечки автомобільної, тросу буксирувального, щодо іншого майна, яке наведено в позовній заяві, вимоги вважає недоведеними належними та допустимими доказами.

Потерпілий ОСОБА_5, пояснив, що наведене у позовній заяві майно перебувало в автомобілі, яким він керував та знищене під час пожежі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В підтвердження вартості знищеного майна надав розрахункові квитанції.

Допитаний судом першої інстанції з приводу позовних вимог потерпілого свідок ОСОБА_6 пояснив, що 11.08.2013 року під час ДТП він знаходився у автомобілі потерпілого ОСОБА_5 Він бачив у автомобілі, яким користувався потерпілий до дня ДТП набір ключів, в день пригоди в автомобілі знаходилися відеореєстратор, навігатор, що були прикріплені на лобовому склі. Також бачив у автомобілі аптечку, знак аварійної зупинки, каністру та вогнегасник.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Потерпілий ОСОБА_5 на підтвердження суми майнової шкоди, зокрема 6520, 03 грн., які суд постановив стягнути з обвинуваченого, надав відповідні документи, у належності і допустимості яких у суду не виникло сумнівів, а тому в цій частині доведеного розміру майнової шкоди суд обґрунтовано задовольнив цивільний позов.

Стороною захисту в апеляції не спростовано докази, які надав і на які посилається в позові потерпілий ОСОБА_5 в підтвердження суми матеріального збитку та не надано доказів у підтвердження своїх заперечень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вимоги апеляції про скасування вироку суду першої інстанції з підстав, на які посилається захисник, не відповідають вимогам п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України згідно яких у разі зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення, суд апеляційної інстанції змінює вирок.

Істотних порушень вимог КПК України, які перешкоджали суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження в тому числі в частині цивільного позову, та ухвалити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції захисника, а тому вирок суду першої інстанції залишає без зміни.

Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2014 року стосовно ОСОБА_4 - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді:

Деревінський С.М. Осєтров В.І. Ткаченко Л.Я.