Ухвала суду № 37869114, 18.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р.Справа № 818/8830/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/8830/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Сумської митниці Міндоходів

про скасування рішення та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом,до Сумської митниці Міндоходів, якому просив: скасувати рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 30.05.2013 р. №805130000/2013/000100/1 про коригування митної вартості товарів; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 49236,88 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Сумихімпром" суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 502216,18 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/8830/13-а позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 30.05.2013 року Сумською митницею прийнято рішення №805130000/2013/000100/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 145 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (б) та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00106 (а.с.47-48, 49-50).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття митним органом оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 14.09.2012 року між ПАТ „Сумихімпром" (покупець) та компанією „Tolexis Iternational" (продавець) укладено контракт №1409 RPT, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю фосфорити Сирійського виробництва на умовах CIF порт Миколаїв (в редакції ІНКОТЕРМС-2000 метричних (а.с.8-13).

В межах виконання господарських зобов'язань між ПАТ "Сумихімпром" та компанією "Tolexis International" укладено додаткову угоду №5 від 21.02.2013 р., згідно якої сторони визначили ціну товару 1 (фосфорити виробництва Алжир) в розмірі 117,00 доларів США за 1 метричну тону (а. с. 15).

З метою митного оформлення 11000000,00 кг фосфоритів кальцію позивачем до Сумської митниці було подано митну декларацію (МД) від 30.05.2013 р. №805130000/2013/006206 з визначенням митної вартості товару в розмірі 10286991 грн. за методом 1, тобто за ціною договору щодо товару, який імпортується (117,00 доларів США за 1 метричну тону).

30.05.2013 року Сумською митницею прийнято рішення №805130000/2013/000100/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 145 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (б) (ст. 57 МК України).

За заявою позивача придбаний товар (фосфорити кальцію) митним органом було випущено у вільний обіг з визначенням митної вартості в розмірі 117 доларів США за 1 метричну тону, що підтверджується митною декларацією від 30.05.2013 року №805130000/2013/006213.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України

Відповідно до ст. 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з ч. 1-3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За правилами ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5. ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Так, згідно з положеннями глави 9 Митного кодексу України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної тості товарів митний орган визнає заявлену декларантом, або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 статті 334 Митного кодексу України, особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Відповідно до підпунктів 2.4 - 2.7, 2.9 - 2.10 пункту 2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів), робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом, зокрема:

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

- перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця.

- перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу.

- перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів, перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну.

Разом з тим, в процесі дослідження інформаційних даних товаросупровідних документів та перевірки достовірності складових митної вартості товарів, заявлених позивачем у митній декларації року, посадовою особою митного поста "Суми-центральний" Сумської митниці встановлено наступні обставини.

Поставка даного товару здійснювалась за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № 1409 RPT від 14 вересня 2012 року, укладеним позивачем із "Tolexis International Limited".

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 23.10.2012 року до контракту №1409RPT від 14.09.2012 року покупець здійснює попередню оплату товару у розмірі 100% вартості партії, яка підлягає відвантаженню на протязі 5-ти календарних днів з дня відвантаження або передплата (а.с.14).

Згідно з пунктом 5.13 зазначеного контракту датою постачання є дата прибуття судна в порт розвантаження. Дата відвантаження - дата коносамента.

Також з матеріалів справи слідує, що позивачем надано до суду платіжне доручення від 02.04.2013 року №180 про сплату 3 075 086,00 дол. США.

Проте, зазначене платіжне доручення не можна прийняти в якоті належного та допустимого доказу щодо підтвердження заявленої ціни товару, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Згідно коносамента №1 відвантаження товару здійснено 13.05.2013 року.

Позивачем не надано пояснення факту, що в рахунку від 15.05.2013 року №02968 міститься зобов'язання здійснити розрахунок впродовж 5 днів з дати відвантаження (тобто з 13.05.2013 року).

При цьому, платіжне доручення №180 від 02.04.2013 року, яке надавалося декларантом позивача на підтвердження сплати товару за митною декларацією № 805130000/2013/006205 від 30.05.2013 року, також було надано до інших поставок товару: за митною декларацією № 805130000/2013/006207 від 30.05.2013 року та № 805130000/2013/006206 від 30.05.2013 року.

Згідно митної декларації № 805130000/2013/006205 ціна товару складала 1517030,40 дол. США; за митною декларацією № 805130000/2013/006207 ціна товару 885600,00 дол. США; та за митною декларацією № 805130000/2013/006206 ціна товару 1287000,00 дол. США.

Ціна товару за всіма митними деклараціями склала 3 689 630,40 дол. США, а платіжне доручення яке позивач надавав до кожної з цих поставок товару як підтвердження сплати на суму 3075086 дол. США, що свідчить про недостовірність відомостей наданих декларантом.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що надане позивачем платіжне доручення не містить посилання на інвойс, у зв'язку з чим неможливо ідентифікувати зазначену проплату партії товару, який заявлений у МД № 805130000/2013/006205 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час здійснення митного оформлення у Сумської митниці Міндоходів були відсутні дані, на підставі яких можливо встановити, що платіжним дорученням №180 здійснено саме передплату по цій поставці товару.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані декларувати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, на момент декларування позивачем імпортованої партії товару, подання до митного органу недостовірного платіжного документу було з боку позивача в особі його декларанта порушенням вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Враховуючи виявлені розбіжності та керуючись положенням частини 3 ст.53 Митного кодексу України, посадовою особою митного органу були письмово запитані у позивача додаткові документи на підтвердження заявленою митної вартості (перелік зазначений на зворотній стороні основного аркуша декларації митної вартості), а саме: договір із третіми особами пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця якщо такі платежі здійснюються за умовами визначені договором; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору; каталоги, специфікації прейскуранти (прас - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.

Декларант ознайомився із письмовою вимогою митного органу щодо надання додаткових документів.

Між митним органом та декларантом з метою вибору підстав та методу визначення митної вартості було проведено процедуру консультації.

Зазначена обставина зафіксована записами посадової особи митного органу та декларанта на зворотному боці декларації митної вартості.

Частиною 9 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що розрахунки згідно із цією статтею (для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору) робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з ч.2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (частина п'ята статті 54 Митного кодексу України).

Так, у відповідності до ч.3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Згідно з ч. 21 статті 58 Митного кодексу України, використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

У відповідності до ч.5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Разом з тим, пунктом 6 Указу Президента України від 25 серпня 1994 року встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що декларантом позивача заявлені неповні, необ'єктивні та непідтверджені документально відомості про митну вартість товару.

Згідно ч.2-3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом застосовуються другорядні методи.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).

У зв'язку з викладеним, з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості імпортованих товарів за іншим методом, між митним органом і декларантом проведено консультацію, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці вищезазначеної декларації митної вартості.

При цьому, декларантом власноручно вчинено запис про те, що консультацію проведено (а. с. 44).

Відповідно до ч.1-2 статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому, їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Таким чином, Сумською митницею, з урахуванням приписів ст.ст. 51, 53-55, 59, 61 Митного кодексу України та зважаючи на неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.05.2013 року №805130000/2013/000100/1 відповідно за другорядним методом.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/8830/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.