Постанова № 37869075, 25.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 820/10312/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Шабанової С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Металгрупхарків", Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. по справі № 820/10312/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металгрупхарків"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Металгрупхарків" (далі - ТОВ "Металгрупхарків"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив визнати неправомірними дії державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Металгрупхарків" та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000722201 від 21.10.2013 р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 114226 грн. та стягнення фінансових санкцій 57 113 грн., винесене керівником Державної податкової інспекції в Московському районі м, Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. по справі № 820/10312/13-а позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.10.2013 року № 0000722201. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотиві, викладених в ній.

Позивач в поясненнях представника у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, прийняті контролюючим органом, є протиправними з мотивів доведеності позивачем реальності здійснення господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту. Одночасно суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідача при проведенні перевірки.

Колегія судів частково не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області та є платником податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Щодо позовної вимоги та доводів апеляційної скарги позивача про визнання неправомірними дій державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Металгрупхарків, колегія суддів зазначає наступне.

Свої доводи позивач обґрунтовує тим, що податковий орган не мав право приступати до проведення документальної невиїзної позапланової перевірки на підставі наказу №207 від 03.09.2013 p., оскільки порушив вимоги ст. 79 ПК України, яка регулює дії податкового органу щодо початку проведення перевірки.

Перевіряючи наведені доводи позивача, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до п.п. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок врегульовано ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 78.1.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом 10.06.2013р. складено на направлено на адресу підприємства письмовий запит №5850/10/22.2- щодо надання письмових пояснень та документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Трейдайленд": обставини укладання угод, первинні документи, переміщення-товару та інформацію про перевізника товару, подальше використання ТМЦ (робіт, послуг), акт списання сировини у виробництво тощо. Підставою для направлення вказаного запиту на адресу підприємства стало отримання акту від ДПІ у Печерському районі м. Києва 13.05.2013р. №1616/22-9/38347763 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Трейдайленд" (код ЄДРПОУ 38347763) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 31.03.2013р. та постанова Управління Служби безпеки України у Харківській області від 19.07.2013р. про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "Металгрупхарків" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по день проведення перевірки.

На вказаний запит позивачем надано відповідь від 18.07.2013р. №13/07-13, в якій відмовлено в наданні пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ "Трейдайленд" за період листопад - грудень 2012р.

Також з матеріалів справи слідує, що контролюючим органом отримано постанову Управління Служби безпеки України у Харківській області від 19.07.2013р. про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "Металгрупхарків" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по день проведення перевірки, прийнятої в рамках досудового розслідування за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Таким чином, судом встановлено, що контролюючим органом з посиланням на отримання відмови позивача від надання документів та постанову Управління Служби безпеки України у Харківській області від 19.07.2013р. про призначення документальної позапланової перевірки, 03.09.2013р видано наказ №207 та повідомлення від 03.09.2013р. №1436 про дату початку і місце проведення перевірки, які направлені на адресу підприємства засобами поштового зв'язку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відзначає, що у відповідача були наявні підстави, визначені чинним законодавством, для призначення документальної позапланової перевірки.

Перевірка податковим органом проведена у приміщенні органу державної податкової служби.

Результати перевірки оформлені актом №427/20-34-22-01-05/38160321 від 19.09.2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Металгрупхарків".

Як слідує з акту перевірки висновки перевірки були зроблені лише на підставі даних податкових декларацій, наданих позивачем за період, що перевірявся, без врахування інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку, які б мали значення для прийняття рішення за наслідками проведення перевірки.

Наведені обставини не заперечувались представниками сторін у судовому засіданні, а також підтверджуються листом від 02.09.2013р. від Служби безпеки України у Харківській області відповідача повідомлено, що первинні документи бухгалтерської звітності що відображають фінансово - господарську діяльність ТОВ "Металгрупхарків" будуть надані ДПІ для проведення перевірки у приміщенні УСБУ в Харківській області, документи щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Трейдайленд", згідно опису документів до протоколу обшуку від 21.08.2013р., відсутні та не вилучалися співробітниками УСБУ в Харківській області.

Отже, документи не були отримані відповідачем ані на запит від позивача, ані від Служби безпеки України у Харківській області, якою було прийнято постанову про проведення перевірки.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що згідно стаття 75 ПК України передбачає такі види перевірок - камеральні, документальні та фактичні. У результаті кожного з цих видів перевірок можливо встановити тільки чітко визначені обставини на підставі визначених документів. Вказана норма Закону визначає, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки дана перевірка була проведена у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, фактично вона (перевірка) є камеральною (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI).

Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів приймає до уваги положення пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 (надалі - наказ N 984), згідно яких документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль з дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом, державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів приходить до висновку, що результати перевірки, викладені відповідачем в Акті про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, ґрунтуються без дослідження належних документів, які необхідно складати залежно від певного виду господарської операції, в той час, як за умови неотримання документів від позивача на запит та з урахуванням того, що в постанові СБУ у Харківській області визначено вид перевірки - «документальна позапланова» без визначення порядку проведення «виїзна» або «невиїзна», у податкового органу, дійсно були підстави призначення документальної позапланової, але виїзної перевірки.

Наведене також узгоджується з приписами ст. 79 ПК України, яка визначає особливості проведення саме невиїзних документальних перевірок визначені, відповідно до п. 79.1, якої передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Оскільки документи та дані зазначені у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України не були надані платником податків та не отримані контролюючим органом від СБУ України, у відповідача не було підстав призначати та проводити позапланову невиїзну документальну перевірку, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківської області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Металгрупхарків підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в цій частині.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення рішення від 21.10.2013 року № 0000722201 колегія суддів зазначає наступне.

У висновках акту №427/20-34-22-01-05/38160321 від 19.09.2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Металгрупхарків" контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: ст.198 п.198.3 п.198.6 ПК України.

На підставі даного висновку Акту перевірки, ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000722201 від 21.10.2013 р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 114 226 грн. та фінансових санкцій 57113 грн. 05 липня 2013 року.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок відповідача, викладений в акті перевірки про те, що господарські операції між ТОВ "Металгрупхарків" та ТОВ "Трейдайленд" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вимоги вищенаведеного законодавства. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про не підтвердження фактичної поставки товарів від ТОВ "Трейдайленд" до ТОВ "Металгрупхарків", а відтак, безтоварний характер задекларованих господарських операцій з придбання позивачем у вказаного контрагента товарно-матеріальних цінностей.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

З матеріалів справи слідує, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Трейдайленд" щодо придбання товарно- матеріальних цінностей без оформлення письмового договору.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій з вказаним контрагентом, позивачем подані до суду виписані податкові накладні від 17.12.2012 року № 349,, від 13.12.2012 року № 282, від 04.12.12 № 62, від 13.11.2012 року № 290, від 16.11.201 2року № 380, від 19.11.2012 року № 416,, від 21.11.2012 року № 464, від 23.11.13 № 522, від 28.11.2012 року № 615.

Факт отримання товару та використання його у подальшій діяльності позивач підтверджується видатковими накладними, довіреностями, дефектними актами, актами приймання - передачі (а.с.39-40,42-43,45-46,48-49,51-52, 54-55,57-58,60-61,63-64,66-67,69-70,72-73,75-76, 78-92).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши долучені представником позивача до матеріалів справи видаткові накладні та акти, судом встановлено, що вони відповідають вимогам ч. 11 ст. 4 Закону України «Про металобрухт» та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Окрім того, колегія суддів вважає за потрібне відмітити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Факт придбання товарно - матеріальних цінностей, вартість, яких віднесена позивачем на валові витрати, за рахунок чого зменшено податок на прибуток, має бути обов'язково підтверджений доказами фізичного переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі від продавця до покупця.

Обов'язкове встановлення факту поставки відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, з матеріалів справи слідує, що перевезення товару, позивач підтверджує договором про надання транспортних послуг, актами виконаних робіт (а.с.111-121).

Також з наявних у матеріалах справи листів банків (а.с.93-94) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Окрім того, факт отримання товару та використання його у подальшій діяльності підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними , довіреностями, дефектними актами, актами приймання передачі (а.с.39-40,42-43,45-46,48-49,51-52, 54-55,57-58,60-61,63-64,66-67,69-70,72-73,75-76, 78-92)

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у позивача наявні належні та допустимі докази реальності операцій за вказаним договором, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем приписів п. 1 ст. 71 КАС України.

Колегія суддів також вважає за потрібне відзначити, що підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу IV наказу Державної податкової адміністрації України N 984 від 22 грудня 2010 року "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772 (в редакції, чинній на момент прийняття податкового повідомлення-рішення) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, прийнято обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або прийнято рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, з аналізу наведених норм законодавства чинного на момент прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, слідує, що матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, прийнятим судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що оскільки пункт 86.9 статті 86 та підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на момент виникнення спірних правовідносин не конкретизували коло осіб, щодо яких може бути призначено документальну позапланову перевірку за наявності відповідної постанови компетентної особи, винесеної в порядку кримінально-процесуального законодавства, відтак відповідну документальну перевірку за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання чи суду може бути проведено щодо будь-яких осіб, а тому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України на момент прийняття податкового повідомлення-рішення врегульовував порядок оформлення результатів документальних позапланових перевірок щодо будь-яких осіб, якщо такі перевірки були проведені на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.11 статті 78 Податкового кодексу України, тобто в межах кримінально-процесуального законодавства чи законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Постанова, на підставі якої було призначено перевірку, була прийнята в рамках слідства по кримінальній справі.

Виходячи з цього, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи та відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу.

Докази набрання законної сили відповідного рішенням суду в кримінальній справі у матеріалах справи відсутні.

Відтак, з огляду на те, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону та за відсутності доказів набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України статус матеріалів перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, у зв'язку з чим вони не можуть бути досліджені в порядку адміністративного судочинства до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим в порядку кримінально-процесуального судочинства.

За таких обставин, колегія суддів підтверджує правильність висновків суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення рішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині висновки суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Металгрупхарків" - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. по справі № 820/10312/13-а - скасувати в частині відмови у задоволенні позову і в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківської області по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Металгрупхарків"

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. по справі № 820/10312/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М. Повний текст постанови виготовлений 03.03.2014 р.