Постанова № 37869036, 18.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р. Справа № 818/8001/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» до Сумської митниці Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про скасування рішення, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, -

у с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року позивач, публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» (далі по тексту - ПАТ «Сумихімпром»), звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Міндоходів (на час виникнення спірних правовідносин - Сумської митниці Державної митної служби України), в якому просить суд:

- скасувати рішення відповідача від 21.03.2013 року № 805130000/2013/000057/1 про коригування митної вартості товарів;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 217.941,51 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» витрати на судовий збір в розмірі 2.179,42 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки ПАТ «Сумихімпром» підтвердило митну вартість ввезеного товару належними документами. Надані документи не містять ніяких розбіжностей щодо вартості товару, що виключає підстави вимагати подання додаткових документів. Відповідач безпідставно використав декларацію від 19.11.2012 року, оскільки вона не є максимально наближеною за часом. Позивачем тільки в період з 04.03.2013 року по 21.13.2013 року подано дві декларації, які приймались митним органом без зауважень. Просить скасувати рішення про коригування митної вартості. Внаслідок протиправного рішення відповідача, позивачем понесено додаткові витрати на сплату податку на додану вартість. Просить стягнути з Державного бюджету зайво сплачений податок в сумі 217.941 грн. 51 коп.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року адміністративний позов ПАТ «Сумихімпром» задоволено у повному обсязі. Так, судовим рішенням скасовано рішення Сумської митниці Міндоходів від 21.03.2013 року № 805130000/2013/000057/1 про коригування митної вартості товарів; стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 217.941 грн. 51 коп. та судовий збір в розмірі 2.179 грн. 42 коп., сплачений при зверненні до суду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Сумська митниця Міндоходів, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року з прийняттям нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Сумихімпром» відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга Сумської митниці Міндоходів підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ «Сумихімпром» та ЗАТ «Білоруська калійна компанія» укладено зовнішньоекономічний контракт № 2013-0004 від 03.01.2013 року, відповідно до якого Покупець (ПАТ «Сумихімпром») зобов'язується прийняти та платити, а Продавець (ЗАТ «Білоруська калійна компанія») зобов'язується поставити калій хлористий на умовах поставки DAF кордон Білорусь/України за ціною 365 доларів США за одну метричну тону (а.с.9-18).

Для здійснення митного оформлення товару, ПАТ «Сумихімпром» подано митну декларацію (далі - МД) від 21.03.2013 року № 805130000/2013/003007 до якої додано:

- попередня митна декларація;

- накладні УМВС;

- рахунки фактури від 13.03.2013 року № 234-248, від 14.03.2013 року № 287-301;

- зовнішньоекономічний контракт № 2013-004 від 03.01.2013 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 3 від 04.03.2013 року;

- довідка про проведення декларування валютних цінностей доходів майна, що належать резиденту України і знаходиться за її межами № 25 від 21.01.2013 року;

- інформація про позитивні результати санітарно-епідеміологічні екологічного контролю товару № 2719 від 13.03.2013 року;

- інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару № 2719 від 13.03.2013 року;

- сертифікати про проходження товару СТ-1 від 14.03.2013 року;

- копія митної декларації країни відправлення;

- копії митних декларацій країни відправлення від 14.03.2013 року та від 15.03.2013 року (а.с. 9-87).

Митна вартість пред'явлених до митного оформлення товарів (калій хлористий дрібний рожевий (ГОСТ 4568-95) сорт І визначена декларантом за ціною контракту.

Після розгляду наданих для митного оформлення товару документів відповідачем запропоновано декларанту подати документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На виконання вимоги щодо надання додаткових документів декларантом позивача додатково надано: висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза», листи ЗАТ «Білоруська калійна компанія», копію Указу Президента Республіки Білорусь від 25.08.2005 року № 398. (а.с. 88-94).

Між тим, відповідачем у зв'язку з ненаданням декларантом документів, що витребовувались, 21.03.2013 року прийнято рішення № 805130000/2013/000057/1 про коригування митної вартості товарів за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 805130000/2013/00049 (а.с. 95-100).

Згідно рішення № 805130000/2013/000057/1 від 21.03.2013 року, - основний метод не застосовувався відповідачем у зв'язку з використання декларантом відомостей, не підтверджених документально, а саме, відсутність договору із третіми особами, пов'язаного з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, висновку про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); митний орган використав другорядний метод визначення митної вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів (а), оскільки наявна інформація по операціях з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів та є максимально наближеними до нього; підстави для визначення митної вартості: цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби України: МД № 101050000/2012/003871 від 19.11.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані всі умови, передбачені ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України для застосування 1 методу визначення митної вартості товару і доведено право на застосування 1 методу відповідними документами. Відповідачем же не подано доказів того, що документи, надані позивачем митному органу для визначення митної вартості імпортованого товару, містили розбіжності, ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни. Винесення відповідачем протиправного рішення мало наслідком додаткові витрати позивача на сплату податку на додану вартість до бюджету. За таких обставин, суд вважає необхідним задовольнити вимогу позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 217.941 грн. 51 коп.

Частково погоджуючись з позицією суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Порядок митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України (далі по тексту - МК України), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлена митна вартість товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно із ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 МК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Судом встановлено, що після розгляду наданих позивачем для митного оформлення товару документів відповідачем запропоновано ПАТ «Сумихімпром» надати документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На виконання вимоги щодо надання додаткових документів позивачем додатково надано: висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза», листи ЗАТ «Білоруська калійна компанія», копію Указу Президента Республіки Білорусь від 25.08.2005 року № 398, а також зазначено, що інші документи надати не має можливості.

Судом встановлено, що укладеним позивачем із ЗАТ «Білоруська калійна компанія» Контрактом купівлі-продажу від 03 січня 2013 року не передбачено укладання договорів із третіми особами; відповідно, не передбачено здійснення платежів третім особам на користь продавця; також Контрактом не передбачено комісійних та посередницьких послуг, таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що вимога про надання таких документів є безпідставною. Відповідно до висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» рівень цін на калій хлористий ГОСТ 4568-95 може становити 365,0 доларів США на умовах поставки DAF кордон Білорусь-Україна, у зв'язку з чим рівень ціни на вказаний товар, визначений позивачем в сумі 365 доларів США відповідає поточній кон'юнктурі ринку (а.с. 88).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно вказує про наявність розбіжностей між пунктом 3 Контракту від 03 січня 2013 року, згідно з яким виробником товару та вантажовідправником є ВАТ «Білоруськалій», у той час коли згідно з МД № 205130000/2013/004296 у графі 2 відправником також вказано і ЗАТ «Білоруська калійна компанія», тобто йдеться про третіх осіб. Відповідно до умов Контракту від 03 січня 2013 року, ЗАТ «Білоруська калійна компанія» є продавцем товару, виробником та вантажовідправником товару є ВАТ «Білоруськалій». Указом Президента Республіки Білорусь від 25.08.2005 року № 389 визначено, що виключне право зовнішньоекономічної торгівлі мінеральними або хімічними калійними добривами надається саме ЗАТ «Білоруська калійна компанія» (а.с. 91-94). Таким чином, протиріч між положеннями Контракту і даними митної декларації з вказаного питання не вбачається.

Відповідачем не подано доказів того, що документи, надані позивачем митному органу для визначення митної вартості імпортованого товару, містили розбіжності, ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни.

Таким чином, враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав митниці належні та допустимі докази в підтвердження вартості товару, а документи не містять розбіжності та вказують, що їх данні піддаються обчисленню, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом та визначив митну вартість за резервним методом, прийнявши рішення про коригування митної вартості товару та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивачем невірно визначено митну вартість товарів. Тому митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Разом з тим, щодо стягнення сум надмірно сплаченого податку на додану вартість, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки зазначена позовна вимога заявлена передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то він регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги Сумської митниці Міндоходів та скасування оскаржуваного судового рішення в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумихімпром» надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 217.941 грн. 51 коп., з прийняттям в скасованій частині нового рішення про відмову у їх задоволенні.

В іншій частині оскаржувана постанова Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року є такою, що відповідає приписам ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для її скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п.3, 202 ч.1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів - задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40012, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, ідентифікаційний код 05766356) суми, надмірно сплаченого податку на додану вартість, у розмірі 217.941,51 грн., з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 березня 2014 року