Ухвала суду № 37869031, 18.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р.Справа № 818/8385/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шосткінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. по справі № 818/8385/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Шосткінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004191701 від 10.09.2013 та № 0004241701 від 10.09.2013 р.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. по справі № 818/8385/13-а позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції від 10 вересня 2013 року № 0004191701 та податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2013 року № 0004241701 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2742,00 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 1371,00 грн.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, та перебуває на обліку, як платник податків у Шосткінській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Шосткинською ОДПІ проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом № 47/17-0103-НОМЕР_1 від 02.08.2013 р. (а.с. 24 - 42)

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: п.177,2, 177.4 ст 177 ПК України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 433,50; п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6444 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 47/17-0103-НОМЕР_1 від 02.08.2013 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0004191701 від 10.09.2013 р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 433,50 грн. та штрафними санкціями в сумі 108,38 грн., та № 0004241701 від 10.09.2013 р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6444,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 3222,00 грн. (а.с. 18,20).

Як вбачається з акту перевірки та розрахунку податкового органу (а.с. 142 - 143), донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб відбулося внаслідок зменшення податковим органом валових витрат на суму 13710,00 грн. по операціям з ТОВ «Главмет». Також податковим органом по операціям з ТОВ «Главмет» було зменшено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 2742,00 грн. В акті перевірки податковим органом зазначено що при опрацюванні додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка ПЗ та ПК в розрізі контрагентів», встановлено розбіжність із ТОВ «Главмет», також позивачем операції з даним контрагентом не підтвердженні оригіналами первинних документів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Главмет» (виконавець) укладені договори надання послуг від 20.04.2012 №ДГ-5 та від 11.10.2012 №ДГ-11 (а.с. 43-44, 48-49), предметом яких є послуги з монтажу металоплатикових конструкцій.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виконання зазначених договорів підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними (а.с. 45 - 46, 50 - 51).

Документи щодо операцій по виконанню перелічених вище договорів між позивачем та ТОВ «Главмет» мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Надана позивачем виписка по банківському рахунку (а.с. 47, 54), засвідчує факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Доводи контролюючого органу про відсутність у позивача оригіналів податкових накладних спростовуються наявними в матеріалах справи квитанціями, відповідно до яких податкові накладні надавались органу ДПІ в електронному вигляді (а.с. 99- 104) та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 109-110).

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

Пунктом 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10. ст. 9 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Зважаючи, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до податкового кредиту.

Також витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за спірними правочинами.

Копії первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємство ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мало, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податків до бюджету , або відображення його у податковій звітності це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом не доведено правомірності донарахування податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість по операціям позивача з ТОВ «Главмет».

На виконання вимог ч. 1 ст. 195 КАС України, судом апеляційної інстанції при розгляді справи не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, а судове рішення в частині відмови у задоволенні позову є правильним, виходячи з наступного.

Згідно наданого позивачем опису інвентаризації ТМЦ станом на 31.12.2012, залишки ТМЦ на 01.01.2012 складають 227 817,12 грн. без ПДВ, в т.ч. залишки склопакетів - 0,00 грн., залишки ТМЦ станом на 31.12.2012 складають 241 049,27 грн. без ПДВ, в т.ч. залишки склопакетів - 75462,49 грн. (а.с. 85-86).

В ході проведення перевірки при аналізі руху товарно-матеріальних цінностей за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року відповідно податкових накладних, видаткових накладних на придбання товару від постачальника, податкових накладних на поставку товарів покупцям, виписок по банківським рахункам було встановлено, що протягом року позивачем придбано склопакетів на суму 93598,84 грн., та згідно обліку позивача реалізовано склопакетів всього на суму 378,00 грн.

Під час перевірки позивачем не надано пояснень та документів стосовно реалізації склопакетів на суму 17758,35 грн., яка виявлена за рахунок різниці придбаних протягом року склопакетів та залишків склопакетів станом на кінець року та реалізованих склопакетів за весь рік (93598,84-75462,49-378,00=17758,35). В зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 реалізовано склопакетів на загальну суму 17758,35 грн. (без ПДВ), але податкові накладні на дану суму не виписані та не визначені податкові зобов'язання з ПДВ на суму 3551,67 грн.

Враховуючи те, що позивачем ні під час перевірки, ні під час судового розгляду не було надано будь - яких пояснень щодо різниці між залишками склопакетів на суму 17758,35 грн., колегія суддів з огляду на приписи ст.185, 187 Податкового кодексу України, погоджується з висновками податкового органу.

Отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

Також, під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ у липні 2012 року суму 150,00 грн. по податковій накладній № 183 від 27.06.2012, виданою ТОВ «Укрмедіа-Київ», яка вже була включена до податкового кредиту у червні 2012 року.

Подвійне включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми по одній і тій самій податковій накладній суперечить нормам Податкового кодексу України.

У зв'язку з тим, що податок з доходів фізичних осіб був донарахований податковим органом лише по операціям з ТОВ «Главмет», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення № 0004191701 підлягає скасування в повному обсязі. Також, враховуючи, що по операціям позивача з ТОВ «Главмет» донараховано податку на додану вартість в сумі 2742,00 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 1371,00 грн., саме в цій частині податкове повідомлення - рішення № 0004241701 підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Шосткінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. по справі № 818/8385/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.