Рішення № 37868564, 26.03.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.14р. Справа № 904/1412/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ-КРИВИЙ РІГ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 24 926,18 грн.

Суддя Петренко І.В.

Представники:

від позивача: представник Петухова О.М., довіреність №9 від 31.01.14р.; представник Палій С.М., довіреність №8 від 31.01.14р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 23434,60грн. основної заборгованості на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки №38-КДГ від 26.03.12р.

Посилаючись на п.5.3 (в редакції відповідача) протоколу розбіжностей до договору поставки №38-КДГ від 26.03.12р. позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 450,91грн. пені.

Посилаючись на п.5.5 договору поставки №38-КДГ від 26.03.12р. та ст.625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь тридцять відсотків річних, що становить 1040,67грн.

Судові витрати по справі у розмірі 1827,00грн. судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки №38-КДГ від 26.03.12р.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №48 від 05.03.14р. ухвалою суду від 06.03.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 25.03.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується відомостями відображеними в протоколі судового засідання від 25.03.14р. про явку представників в судове засідання. В судовому засіданні, яке відбулося 25.03.14р. представники позивача надали суду витребувані документи та супровідним листом за вих.№66 від 17.03.14р. були долучені до матеріалів справи, наполягали на розгляді справи за відсутності представника відповідача, підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується телеграмою, яка супровідним листом позивача за вих.№66 від 17.03.14р. залучена до матеріалів справи. Вимоги суду відповідач без поважних причин не виконав у повному обсязі, в судове засідання, яке відбулося 25.03.14р. представник відповідача не з'явився, причини невиконання вимог суду не пояснив.

В судовому засіданні, яке відбулося 25.03.14р. господарським судом розглянуто справу по суті. Після видалення до нарадчої кімнати, господарський суд, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення та представників позивача повідомив про дату складення повного тексту рішення, роз'яснив порядок оскарження рішення суду. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.12р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №38-КДГ (далі по тексту - договір поставки). Відповідно до п.1.1 договору поставки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник (позивач) зобов'язується поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем (відповідачем) замовлення, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Предметом договору поставки, як передбачено п.1.2 договору поставки, є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору поставки визначено, що постачальник (позивач) здійснює постачання товару, а покупець (відповідач) приймає та оплачує за цим договором окремими партіями.

Ціна за кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником (позивачем) на момент отримання заявки покупця (відповідача) та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі), якщо інше не визначено постачальником (позивачем) відповідно до умов цього договору (п.4.2 договору поставки).

Згідно п.4.2 договору поставки розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України (гривнях) в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем (відповідачем) грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача).

Порядок оплати отриманого товару визначено пунктом 4.4 договору поставки, а саме покупець (відповідач) сплачує 0% вартості кожної партії товару до моменту її передачі на підставі виставленого постачальником (позивачем) рахунку. Решту вартості кожної партії товару покупець (відповідач) сплачує в такому порядку:

- на протязі календарних 30 днів з дня отримання товару 30% вартості товару;

- на протязі календарних 60 днів з дня отримання товару 70% вартості товару;

- на протязі календарних 90 днів з дня отримання товару 100% вартості товару.

Пунктом 4.5 договору поставки сторони узгодили, що у разі не реалізації покупцем (відповідачем) поставленого постачальником товару протягом тридцяти календарних днів з моменту його постачання покупець (відповідач) зобов'язаний за першою вимогою постачальника (позивача) повернути йому увесь поставлений та нереалізований товар протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення такої вимоги. Повернення товару здійснюється транспортом постачальника (позивача).

На виконання умов укладеного між сторонами договору поставки позивач в період з 05.04.12р. по 20.12.13р. поставив відповідачу товар на загальну суму 226177,84грн., що підтверджується видатковими накладними оригінали яких господарським судом було досліджено в судовому засіданні.

Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки оплатив товар лише частково, а саме у розмірі 110270,00грн., що підтверджується банківськими виписками, які господарським судом було досліджено в судовому засіданні.

Відповідач неналежним чином виконав умови п.4.5 договору поставки, а саме станом на час розгляду справи у суді повернув позивачу товар на загальну суму 92473,24грн.

Станом на час розгляду справи неоплаченим залишається товар на загальну суму 23434,60грн.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання, оригінали первинних документів наданих суду для дослідження в судовому засіданні та заслухавши повноважних представників позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 23434,60грн. на підставі договору поставки, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, визнаними відповідачем в акті звіряння взаємних розрахунків сторін (а.с.29-31), а отже є такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 Цивільного кодексу України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 (в редакції відповідача) протоколу розбіжностей до договору поставки №38-КДГ від 26.03.12р. сторони визначили, що за порушення строку оплати товарів покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем суду за період прострочення платежів з 03.11.13р. по 28.02.14р. у сукупності по кожній частині боргу, що становить 450,91грн., господарський суд визнав його вірним, а вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3).

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами (ч.1). Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2).

Пунктом 5.5 договору поставки сторони визначили, що за порушення строку оплати товарів покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості.

Перевіривши розрахунок 30% річних (проценти за користування чужими грошовими коштами) наданий позивачем суду за період прострочення платежів з 03.11.13р. по 28.02.14р. у сукупності по кожній частині боргу, що становить 1040,67грн., господарський суд визнав його вірним, а вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

Керуючись, ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 530, 536, 549, 551, 611, 629, 712, Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Кривий Ріг" (50047, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг; вул. 23 Лютого, 73-б; ідентифікаційний код 36220334) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" (49027, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна В.І. Леніна, 53; ідентифікаційний код 35341093) 23434,60грн. (двадцять три тисячі чотириста тридцять чотири грн. 60 коп.) - основна заборгованість; 1040,67грн. (одна тисяча сорок грн. 67 коп.) - проценти за користування чужими грошовими коштами; 450,91грн. (чотириста п'ятдесят грн. 91 коп.) - пеня; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

26.03.14р.

Суддя І.В. Петренко