Ухвала суду № 37866499, 25.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №482/2323/13-ц 25.03.2014 25.03.2014 25.03.2014

Провадження №22-ц/784/954/14 Суддя по 1 інстанції - Гажа О.П.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду - Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

25 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Буренкової К.О., Довжук Т.С.,

при секретарі судового засідання - Свіщук О.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце слухання справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2014 року у справі за

позовом

ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект Капітал» про визнання кредитного договору неукладеним та визнання незаконними вимог про сплату заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі - Банк), товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект Капітал» (далі-Товариство) про визнання кредитного договору неукладеним та визнання незаконними вимог про сплату заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що Товариство, посилаючись на наявність у нього укладеного з Банком договору уступки права вимоги від 18 квітня 2012 року, безпідставно направляє йому письмові вимоги про необхідність сплатити 7 310,84 грн. заборгованості по споживчому кредиту, укладеному 26 березня 2007 року між ним та Банком.

Посилаючись на те, що він кредитний договір не укладав і кошти від Банку не отримував, позивач просив про задоволення позову.

Заочним рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2014 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення… представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обраний ним спосіб захисту порушеного права чи інтересу не відповідає вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що кредитний договір з Банком 26 березня 2007 року не укладав і кошти від Банку не отримував, тому адресовані йому Товариством письмові вимоги -повідомлення про сплату кредитної заборгованості на підставі договору уступки права вимоги, укладеному 18 квітня 2012 року між Банком та Товариством, є незаконними.

На підтвердження цього позивач надав до суду поштову кореспонденцію на його адресу від Товариства з вимогою сплатити заборгованість в сумі 7 310,84 грн. станом на 27 грудня 2012 року, копію проекту кредитного договору від 26 березня 2007 року, в якому відсутні підписи посадових осіб банку та печатка установи.

Іншого матеріали справи не містять.

Згідно із ч. 1 статей 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права чи інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені частиною 2 ст. 16 ЦК України, однак такого способу захисту як визнання правочину неукладеним вона не передбачає.

Як роз'яснено у ч. 6 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.

За такого, доводи апеляційної скарги про незаконність судового рішення є безпідставними.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд мав задовольнити його позов про незаконність вимог Товариства, оскільки по своїй суті це являється не позовними вимогами, а запереченнями на позов, який Товариством не пред'являвся. Тому суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

З урахуванням викладеного, колегія не вбачає підстав для скасування рішення районного суду.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Нооводеського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: