Ухвала суду № 37863108, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17061/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.13р. у справі №826/17061/13-а за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кольчуга-Київ» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправної бездіяльність відповідача у відносинах щодо відмови у перевірці підприємства ТОВ «Кольчуга-Київ» у зв'язку з порушенням податкового законодавства, яке виникло з підписанням договору про переуступку прав вимог від 11.03.13р. (договору факторингу) та зобов'язання відповідача провести перевірку підприємства ТОВ «Кольчуга-Київ» на предмет дотримання податкового законодавства у зв'язку з підписанням договору про переуступку прав вимог від 11.03.13р. (договору факторингу).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.13р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором факторингу, тягне за собою обов'язковість здійснення грошових розрахунків, а відтак наявність прибутку у Товариства, тоді як Товариство, в порушення вимог податкового законодавства, приховало інформацію щодо прибутку.

У судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з заявою, у якій повідомив про можливі порушення ТОВ «Кольчуга-Київ» податкового законодавства, що полягають у невідображенні у податковій звітності прибутку отриманого за договором про відступлення права вимоги (договором факторингу) та просив з цього приводу провести перевірку.

Позивач зазначив, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Енергогазінвестконсалт» (первісні кредитори) укладено договір про відступлення права вимоги ТОВ «Кольчуга-Київ», відповідно до якого ТОВ «Кольчуга-Київ» прийняло на себе право вимоги, що належало первісним кредиторам по зобов'язанням, яке посвідчено борговою розпискою позивача.

За цим договором ТОВ «Кольчуга-Київ» одержало право вимагати від позивача замість первісних кредиторів належного виконання зобов'язань за основним договором.

За результатом розгляду заяви позивача, відповідач листом від 26.07.13р. №3268/10/07-05 повідомив ОСОБА_2 про те, що у провадженні Деснянського районного суду м. Києва відкрито провадження за позовом ТОВ «Кольчуга-Київ» до позивача про стягнення коштів; рішення по справі не прийнято, а відтак відсутні підстави вважати, що Товариство отримало прибуток від договору про переуступку права вимоги.

На заяву позивача від 02.08.13р. про проведення перевірки за фактом приховування ТОВ «Кольчуга-Київ» доходів отриманих за договором про відступлення права вимоги, відповідач листом роз'яснив ознаки договору факторингу та його відмінність від договору про відступлення права вимоги та вказав на те, що викладені факти будуть враховані податковим органом при проведенні перевірки Товариства.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір відступлення права вимоги за своєю правовою природою не є договором факторингу; податковим законодавством не передбачено проведення перевірки платника податків за зверненням осіб.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

У даному випадку, відсутні правові підстави для висновку про порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин з боку податкового органу.

Так, п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язком платника податків є, зокрема: ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітністі, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подача до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, відповідальність за достовірність ведення податкового обліку, обчислення і сплати податків несе кожна конкретна особа - платник податку, що формує дані податкового обліку з цього податку.

Відповідно до п. 75.1. ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Разом з тим, право на проведення перевірки податковим органом підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік підстав та обставин для проведення перевірки суб'єкта господарювання, серед яких відсутня така підстава, як звернення особи про можливі порушення податкового законодавства суб'єктом господарювання, а відтак відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.13р. у справі №826/17061/13-а - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.13р. у справі №826/17061/13-а - без змін.

Ухваланабирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.