Постанова № 37863067, 18.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4415/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Військової частини А 2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А 2622 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини А 2622 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив визнати дії військової частини А 2622 щодо не видачі належного позивачу речового майна неправомірними, зобов'язати військову частину А 2622 видати позивачу належне речове майно, відповідно до довідок від 05.11.2013 року № 39, 40 загальною вартістю 11518,82 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини А 2622 - задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що на день підписання наказу про звільнення ОСОБА_2 зі служби в жовтні 2013 року, позивач мав право, відповідно до п. 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, на отримання речового майна, яке він не отримав в період проходження військової служби.

Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, ОСОБА_2 проходив службу у Збройних Силах України та наказом Міністра оборони України від 21.10.2013 року № 351 звільнений з військової служби у запас за пунктом "г" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з правом носіння військової форми одягу.

Наказом командира військової частини А2093 від 31.10.2013 року № 249 позивача виключено зі списків особового складу військової частини А2093, всіх видів забезпечення та з речового забезпечення при військовій частині А2622.

З пояснень сторін встановлено, що військова частина А2093 перебуває на речовому забезпеченні у військовій частині А2622.

При звільненні позивача з військової служби відповідачем не було видано позивачу речове майно, яке він не отримав в період проходження військової служби. Тому, 27.11.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо можливості видачі речового майна, але отримав від відповідача відмову в зв'язку з відсутністю речового майна на складі військової частини А2622.

Даний факт підтверджується копіями довідок про вартість речового майна, що підлягало видачі при звільненні в запас, від 05.11.2013 року № 39 та про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягало до видачі до 11.03.2000 року, від 05.11.2013 року № 40, згідно яких позивачу належить видати кашкет шерстяний - 8 штук, берет - 1 штука, кашкет польовий бавовняний - 4 штуки, шапка вушанка з овчини - 2 штуки, шапка-феска - 2 штуки, пальто зимове - 5 штук, плащ демісезонний - 5 штук, джемпер - 3 штуки, плащ-накидка з чохлом - 3 штуки, кітель повсякденний - 5 штук, штани до кітеля - 12 штук, куртка та штани шерстяні - 6 комплектів, сорочка - 27 штук, галстук - 21 штука, кашне - 4 штуки, рукавички шерстяні - 6 пар, костюм літній камуфляжний - 3 комплекти, куртка пол. бав. утеплена - 1 штука, брюки польові бавовняні утеплені - 1 штука, напівчоботи хромові утеплені - 7 пар, напівчеревики хромові - 7 пар, черевики з в/б - 2 пари, білизна натільна - 14 комплектів, білизна тепла - 7 комплектів, шкарпетки - 124 пари, шкарпетки зимові - 53 пари, футболка з коротким рукавом - 8 штук, труси - 10 штук, ремінь поясний з натуральної шкіри - 2 штуки, сумка польова - 1 штука, а всього на загальну суму 11518,82 грн.

З урахуванням того, що належне речове майно після звільнення позивач не отримав, останній звернувся з позовом до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Законом України від 17.02.2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

Разом з тим, Законом України від 03.11.2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено ст. 9-1. Відповідно до даної статті військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їх за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна та отримання належного речового майна (в натурі) військовослужбовцям, які проходять військову службу, а не осіб, що звільнені з військової служби.

Дана правова позиція викладена також у рішеннях Верховного Суду України від 19 березня 2013 року (№ 21-38а13), 18 червня 2013 року № 21-156а13, № 21-191а13 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на момент звернення до Військової частини А - 2622 щодо видачі йому належного речового майна був вже звільнений з військової служби, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було невірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини А 2622 - задовольнити, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини А 2622 - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.