Ухвала суду № 37861626, 18.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р.Справа № 820/52/14

Головуючий 1 інстанції: Севастьяненко К.О.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2014р. по справі № 820/52/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачка, ФОП ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просила скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0002351702 від 25.08.11 р. про визначення грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 70508,4 грн. та № 003421702 від 07.11.11 р. про збільшення зобов'язання по ПДВ в сумі 84670,4 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 22358,6 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.12 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.12 р., у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 18.11.13 р. постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.12 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.09.12 р. були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.14 р. по справі № 820/52/14 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.14 р. по справі № 820/52/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не надав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт № 2351/172/НОМЕР_1від 08.08.11 р. документальної планової виїзної перевірки підприємниці з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.06.09 р. по 31.12.10 р., в якому були зафіксовані порушення платником податків вимог п. 4.2.8 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у періоді з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. на суму 63275,4 грн.; ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 19.1«а» ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб у 2009 р. на суму 7233,0 грн., у 2010 р. на суму 63275,4 грн.; п. 2.3.1 ст. 2, п. 7.3.1 ст. 7, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про ПДВ», які призвели до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 84670,4 грн.; п. 4.1.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2.3.1 ст. 2, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про ПДВ» у зв'язку з не поданням податкових декларацій з ПДВ за травень - грудень 2010 р.

Також оскаржені податкові повідомлення-рішення були прийняті з урахуванням результатів застосування процедури адміністративного оскарження та листа відповідача № 10639/10/17-206 від 21.09.11 р. про те, що при роздрукуванні податкових повідомлень-рішень була допущена помилка, у зв'язку з чим податкове повідомлення рішення № 0002351702 фактично є № 0002351702 та № 0002351702 фактично є № 000236702.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що ФОП ОСОБА_1 з 23.06.09 р. по 31.12.09 р. знаходилась на загальній системі оподаткування, а з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. - на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. У свідоцтві платника єдиного податку вказано, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання інформаційних послуг, торгівля, виїзна торгівля. Проте, як встановили перевіряючі, у період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. підприємниця лише надавала послуги по забезпеченню функціонування АЗК (ремонт будівель, споруд, обслуговування каналізаційної системи, дорожні розмітки, ремонт та очищення ливневок, покрівель, ремонт та обслуговування оргтехніки, навчання персоналу) відповідно до договорів та актів виконаних робіт на загальну суму 578230,0 грн.

В поданих підприємницею до ДПІ у Московському районі м. Харкова звітах платника єдиного податку за 1-4 квартали 2010 р. визначений обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку за 2010 р. в сумі 578230,0 грн. (т. 1 а.с. 133-134), у зв'язку з чим відповідачем зроблений висновок про те, що доходи, отримані ФОП ОСОБА_1 з 01.01.10 р. по 31.12.2010 р., є доходами від здійснення діяльності, яка не зазначена у свідоцтві про сплату єдиного податку та підлягає оподаткуванню в загальному порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції послався на те, що згідно абз. 3 п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Відповідно абз. 8 п. 2 названого Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Встановлений чинним законодавством порядок переходу суб'єкта малого підприємництва на спрощену систему оподаткування не передбачає обов'язку суб'єкта малого підприємництва, який бажає перейти на спрощену систему оподаткування, обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися. Вичерпний перелік умов, дотримання яких є необхідним для застосування спрощеної системи оподаткування, встановлені п. 1 Указу. Ці умови не обмежують суб'єкта малого підприємництва у виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими, що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

З урахуванням наведених вище норм, судом першої інстанції зроблений правомірний висновок про те, що суб'єкт малого підприємництва має право займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, за винятком тих, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони, а тому режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, що обрав спрощену систему оподаткування, незалежно від видів підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані. При цьому наявність певного рядка в заяві суб'єкта малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку та зміст самого свідоцтва не можуть слугувати такими обмеженнями, оскільки відповідно ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не може встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Також судом першої інстанції зроблений висновок про те, що єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою-підприємцем з додержанням вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500000,0 грн. В ст. 5 названого Указу передбачено, що в разі порушення вимог, встановлених ст. 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Згідно п. 2.3.1 ст. 2 Закону України «Про ПДВ» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, зокрема, у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000,0 грн. (без урахування ПДВ). Відповідно п. 9.4 ст. 9 цього Закону якщо особа, на яку не поширюється дія п. 2.3 ст. 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам п. 2.2 ст. 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою; якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену п. 2.3.1 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом; якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену п. 2.3.1 ст. 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду; особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В ході проведення перевірки платника податків відповідачем було встановлено, що 03.03.10 р. позивачка перевищила граничний обсяг виручки, встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» та до 21.04.10 р. не здійснила перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за правилами, встановленими ІV розділом Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян». Такий висновок перевіряючих є безпідставним, оскільки до моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у ст. 1 даного Указу, положення Закону України «Про ПДВ» щодо оподаткування поставок товару (послуг) не можуть поширюватися на такого платника. З моменту перевищення обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, починають розповсюджуватись положення Закону України «Про ПДВ», зокрема п. 2.3.1 ст. 2 Закону щодо підстав для обов'язкової реєстрації платником податку. У разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного ст. 1 Указу, особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300000,0 грн. (без урахування ПДВ), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником та сплатити ПДВ, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

Стосовно висновків податкового органу про порушення позивачем ст. 13 Декрету КМУ № 13-92 від 26.12.92 р. «Про прибутковий податок з громадян» колегія суддів зазначає, що відповідно ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною ДПІ України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Необхідно зазначити, що до валового доходу зараховується виручка, що надійшла підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі, а саме: виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків; виручка в натуральній (не грошовій формі); суми штрафів і пені, отримані від інших суб'єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів; суми, нараховані банком на вільній залишок коштів на банківському рахунку, та інше. Зазначений перелік підстав віднесення до валового доходу є вичерпним.

Письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджено, що з 23.06.09 р. по 31.12.09 р. позивачка знаходилася на загальній системі оподаткування, а загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню згідно з податковим законодавством, за вищевказаний період склала 224814,0 грн., що не перевищує граничний розмір, встановлений п. 2.3.1 ст. 2 Закону України «Про ПДВ». Протягом періоду з 01.01.10 р. по 31.12.10 р. ФОП ОСОБА_1 знаходилась на спрощеній системі оподаткування, отже, до моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу № 727/98, положення Закону України «Про ПДВ» щодо оподаткування поставок товару (послуг) не можуть поширюватися на такого платника.

Як зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, загальна сума виручки за вищевказаний період у позивачки склала 578230,00 грн., про що свідчать долучені судом до матеріалів справи належним чином завірені копії первинних документів щодо здійснення нею господарських операцій за період з 01.01.10 р. по 31.12.10 р., Книги обліку доходів і витрат № 987/1, звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за 1, 2, 3, 4 квартали 2010 р. (т. 1 а.с. 128-134, 146-177), які свідчать про те, що перевищення відбулось в листопаді 2010 р., тобто у 4 кварталі 2010 р. (т.1 а.с. 128-132), і це відображено у звіті суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за 4 квартал 2010 р.

На підставі цього суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки в порушення ст. 1 Указу № 727/98 обсяг виручки позивачки за спрощеною системою оподаткування за 2010 р. перевищив 500 тис. грн., то вона відповідно приписам Указу № 727/98 повинна перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), тобто з 1 кварталу 2011 р. та з вказаного періоду на неї починають розповсюджуватись положення законодавства про ПДВ. При цьому суд першої інстанції правомірно зазначив, що з 01.01.11 р. втратив чинність Закон України «Про ПДВ» у зв'язку з набранням чинності ПК України, що свідчить про безпідставність висновків відповідача про порушення позивачкою вимог п. 2.3.1 ст. 2, п. 7.3.1 ст. 7, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про ПДВ».

Судом першої інстанції також був досліджений договір № 1 від 16.07.09 р., укладений між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець), предметом якого є виготовлення та ремонт каналізаційної системи загльною вартістю 28215,5 грн. (т. 1 а.с. 141). Вказані роботи виконавець здійснює самостійно, тобто власними силами, на його обладнанні, транспорті та з власних матеріалів. Виконання робіт оформлено актом виконаних робіт від 28.07.09 р. і товарним чеком № 1 від 28.07.09 р. на суму 28215,5 грн. (т. 1 а.с. 142-143 звор. ст.). Також судом першої інстанції був досліджений договір № 2 від 01.08.09 р., предметом якого є виконання робіт по заміні санвузла (унітазу, умивальника), труб, чистка каналізації, вартістю 20005,00 грн. (т. 1 а.с. 144-145). Виконання робіт оформлено акт виконаних робіт від 28.07.09 р. та товарним чеком № 1 від 28.07.09 р. на суму 20005,0 грн. (т. 1 а.с. 142-143 зворот).

На підставі наведеного судом першої інстанції зроблений висновок, що ФОП ОСОБА_1 та його контрагентом вищевказані договори були виконані у повному обсязі, роботи були використані позивачкою з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання.

Висновок відповідача про порушення позивачкою вимог податкового законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, пов'язується з тим, що відповідно листа ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 3546/7/17-207 від 28.07.11 р. ФОП ОСОБА_2 у 2009 р. звітував про відсутність діяльності.

Колегія суддів зазначає, що позивачка та її контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як фізичні особи-підприємці та ФОП ОСОБА_1 надані до суду першої інстанції належним чином оформлені первинні та податкові документи на підтвердження належного укладення та виконання вищезазначених договорів, які визнані судом належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій. Крім того, правомірність діяльності позивача не може ставитися у залежність від тієї обставини, що ФОП ОСОБА_2 у 2009 р. звітував про відсутність діяльності, оскільки в силу ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підставі наведених вище обставин судом першої інстанції зроблений висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.14 р. по справі № 820/52/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.14 р. по справі № 820/52/14 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.14 р. по справі № 820/52/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Тацій Л.В.