Постанова № 37861495, 24.03.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Справа № 920/2043/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників:

позивача - Кашира Л.О. (дов. №10-19/17-Д/187 від 11.11.2013 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№274С/1-8) на рішення господарського суду Сумської області від 16 грудня 2013 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі філії "Шосткінський район електричних мереж" Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго", м. Шостка, Сумська область

до Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Шостка, Сумська область

про стягнення 1271862,10 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Сумиобленерго" в особі філії "Шосткінський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1271862,10 грн., у тому числі: 1164455,13 грн. боргу за спожиту електроенергію, 87868,68 грн. пені, 19538,29 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16 грудня 2013 року у справі №920/2043/13 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення пені та 3% річних не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду в частині стягнення пені та 3% річних змінити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Відповідач свого представника в судове засідання вдруге не направив, в клопотанні від 10.02.2014 р. (вх.№1153) просить розглянути справу без його участі.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75.

Нез'явлення в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, додаткові пояснення, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2003 р. між ВАТ "Сумиобленерго" (постачальник) та ДП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії №515, відповідно до п.1 якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є невід'ємними частинами (а.с.12-24).

Згідно додатку №4 до договору "Порядок розрахунків" розрахунковим вважається період з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Сума коштів, які має сплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається наступним чином: обсяг переданої (спожитої) електричної енергії між датами зняття показів засобів обліку розкладається відповідно до тривалості дії протягом розрахункового періоду кожного з тарифів, після чого величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як сума добутків тарифів на відповідні їх обсяги електричної енергії.

Рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений споживачем протягом 5 днів від дня отримання.

Позивач за договором №515 свої зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами про обсяги переданої відповідачу (спожитої відповідачем) електричної енергії з липня 2013 р. по жовтень 2013 р. (а.с. 29-32). Однак, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив за спожиту протягом липня 2013 року - жовтня 2013 року електричну енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість за активну електроенергію у розмірі 1164455,13 грн.

Не сплата відповідачем заборгованості за поставлену електричну енергію стала підставою для звернення ПАТ "Сумиобленерго" до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" заборгованості у сумі 1271862,10 грн., у тому числі: 1164455,13 грн. боргу за спожиту електроенергію, 87868,68 грн. пені, 19538,29 грн. 3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що існування боргу підтверджено належними доказами, а розрахунки пені та 3% річних є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, в зв'язку з чим заявлена позивачем сума підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення 1164455,13 грн. основного боргу, виходячи з наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість у сумі 1164455,13 грн. за договором №515 не заперечується відповідачем та підтверджується довідкою про нарахування та оплату активної та реактивної енергії (а.с.25), актом звірки взаєморозрахунків від 21.10.2013 р. (а.с.28).

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи на момент звернення до суду з позовом доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за договором №515, позовні вимоги в частині стягнення 1164455,13 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію є законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача пені та 3% річних, суд першої інстанції зазначив про вірність та відповідність нормам чинного законодавства розрахунків заявлених до стягнення сум.

Колегія суддів щодо наведеного висновку господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлену електроенергію виконані з порушенням строку, передбаченого умовами договору №515.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу Україна, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, період нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання повинен обчислюватись з моменту прострочення виконання зобов'язання, а саме - з липня 2013 року - жовтня 2013 року, що вірно встановлено судом та не заперечується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що сума заборгованості згідно виставленого позивачем в липні 2013 року рахунку №12-33/1627 становила 306143,09 грн.

Проте, позивачем нарахування пені та 3% річних здійснено з суми 1793549,36 грн., існування якої не підтверджено матеріалами справи та не обґрунтовано представником позивача в судовому засіданні.

З урахуванням вищевказаних обставин, розмір пені, що підлягає сплаті КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" за прострочення виконання зобов'язання по договору №515 від 20.06.2003 р. становить 17891,91 грн., а 3% річних - 4067,42 грн. Тобто, з відповідача оскаржуваним рішенням було зайво стягнуто 69976,77 грн. пені та 15470,87 грн. 3% річних.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відповідності нарахування позивачем заявлених до стягнення 69976,77 грн. пені та 3% річних в розмірі 15470,87 грн. вимогам діючого законодавства, та в порушення приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняв неправомірне рішення про задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 16 грудня 2013 року у справі №920/2043/13 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду в частині стягнення пені в 69976,77 грн., 15470,87 грн. 3% річних підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 16 грудня 2013 року у справі №920/2043/13 в частині стягнення пені в 87868,68 грн. пені, 19538,29 грн. 3% річних та 25437,24 грн. судового збору скасувати.

Прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Прорізна, 17, код 03352935) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" (40035, м. Суми, вул. Д.Коротченко, 7, код 23293513) в особі філії "Шосткинський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул.. Воровського, буд. 68, код 37785255) 17891,91 грн. пені, 4067,42 грн. 3% річних та 23728,28 грн. судового збору.

В решті позовних вимог щодо стягнення пені 69976,77 грн. та 3% річних в розмірі 15470,87 грн. відмовити

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" (40035, м. Суми, вул. Д.Коротченко, 7, код 23293513) в особі філії "Шосткинський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул.. Воровського, буд. 68, код 37785255) на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Прорізна, 17, код 03352935) 860,25 грн. витрат по сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Повна постанова складена 24.03.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.