Постанова № 37860513, 24.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 р. Справа №805/2587/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 година 20 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

при секретарі судового засідання Залмаєвій О.М.,

за участю

представника позивача - Недомовної Т.В. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Філіної О.Ф. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості, -

встановив:

25 лютого 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області (далі - Позивач або УПФУ) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області (далі - Відповідач або Відділення Фонду), в якому просило стягнути з відповідача суми витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а саме суми сплачених пенсій ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року в сумі 514,86 грн.

Посилаючись на правові норми, які містяться в законах України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач стверджував, що територіальні органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України повинні відшкодовувати територіальним органам Пенсійного фонду України вказані витрати. Оскільки Відділення Фонду відмовило у відшкодуванні витрат по особовим справам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позивач просив стягнути цю заборгованість в судовому порядку (а.с.2-5).

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, надав пояснення, аналогічні тим, що наведені у позовній заяві, просила задовольнити позов.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, у задоволенні позовних вимог просила відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 постраждали внаслідок нещасних випадків на виробництві, які сталися за межами України, а тому відсутні правові та фактичні підстави для покладання на Відділення Фонду обов'язку відшкодувати УПФУ, понесені ним витрати на виплату цим особам пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

В період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року УПФУ здійснило виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та подало списки осіб, яким здійснені ці виплати, до Відділення Фонду.

Відділенням Фонду не прийняті до відшкодування витрати, здійснені УПФУ протягом спірного періоду, на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на загальну суму 514,86 грн., з тієї підстави, що ці особи отримали виробничі травми за межами України.

Вказані обставини встановлені на підставі актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за жовтень - грудень 2013 року (а.с.8, 13, 18), а також списків осіб, що не прийняті до заліку Відділенням Фонду за цей же період (а.с.9-12, 14-17, 19-22).

За період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року УПФУ здійснило виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 в сумі 356,28 грн., в тому числі основний розмір пенсії - 353,49 грн., поштовий збір - 2,79 грн. (в жовтні 2013 року - 118,76 грн. (основний розмір пенсії 117,83 грн. + поштовий збір 0,93 грн.), в листопаді 2013 року - 118,76 грн. (основний розмір пенсії 117,83 грн. + поштовий збір 0,93 грн.), в грудні 2013 року - 118,76 грн. (основний розмір пенсії 117,83 грн. + поштовий збір 0,93 грн.)) (а.с.6).

За період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року УПФУ здійснило виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 в сумі 158,58 грн., в тому числі основний розмір пенсії - 33,18 грн., щомісячна цільова грошова допомога на прожиття - 125,40 грн. (в жовтні 2013 року - 52,86 грн. (основний розмір пенсії 11,06 грн. + щомісячна цільова допомога на прожиття 41,80 грн.), в листопаді 2013 року - 52,86 грн. (основний розмір пенсії 11,06 грн. + щомісячна цільова допомога на прожиття - 41,80 грн.), в грудні 2013 року - 52,86 грн. (основний розмір пенсії 11,06 грн. + щомісячна цільова допомога на прожиття 41,80 грн.)) (а.с.6).

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, постраждала внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 06 вересня 1977 року на Шахтинському бавовняно-паперовому комбінаті у м. Шахти, Ритовської області, Російської РФСР, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 07 серпня 1977 року № 50 (а.с.32-33).

02 січня 1978 року ОСОБА_3 звернулася до комісії з призначення пенсій при Артемівській Раді народних депутатів трудящих із заявою про призначення пенсії по інвалідності (а.с.29).

ОСОБА_3 призначена пенсія по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, про що свідчить протокол комісії з призначення пенсій при Артемівській Раді народних депутатів трудящих від 17 січня 1978 року № 04/5 (а.с.30).

Внаслідок укладання шлюбу 19 березня 1978 року прізвище ОСОБА_3 змінено на «ОСОБА_3», що підтверджено свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.31).

ОСОБА_3 встановлена третя група інвалідності з причини трудового каліцтва, що підтверджено довідкою із акту огляду ВТЕК серія ДОН-К-82 № 061575 від 06 квітня 1987 року (а.с.34).

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, постраждав внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався 21 грудня 2010 року у товаристві з обмеженою відповідальністю «Заполярпромгражданстрой» в м. Новий Уренгой, Російської Федерації, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 від 24 грудня 2010 року (а.с.26-28).

ОСОБА_4 встановлена третя група інвалідності, причиною якої є трудове каліцтво, про що свідчить витяг із акта огляду у МСЕК довідка серії 10 ААБ № 379437 (а.с.25).

15 жовтня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до УПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва (а.с.23).

Факт призначення ОСОБА_4 пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва підтверджений розпорядженням від 17 жовтня 2012 року № 196373 (а.с.24).

Фактичні обставини щодо отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інвалідності внаслідок трудового каліцтва та призначення їм пенсії по інвалідності встановлені такими, що набрали законної сили судовими постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2014 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2014 року по справі № П/805/4/14 (а.с.49-54), а також постановою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року по справі К/800/38388/13 та К/800/38006/13 (а.с.45-48).

Отже, за приписами ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, та ч.2 ст.255 КАС України, згідно з якою обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін, згадані вище обставини не підлягають доведенню та не можуть оспорюватися сторонами.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

Ст.10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст.81 Закону № 1788-ХІІ призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Правові норми, що містяться у ст.ст.21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV(далі - Закон № 1105-ХІV), дозволяють дійти висновку, що у разі настання страхового випадку обов'язок своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з ч.5 ст.24 Закону № 1105-ХІV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ст.1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи), встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Основ, залежно від страхового випадку існують такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними в ч.1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, що передбачено ст.12 Основ.

За пенсійним страхуванням, згідно з приписами ст.25 Основ, надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених ч.4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.25 Основ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ч.4 ст.26 Основ передбачено наступне: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Приймаючи до уваги те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тобто тим суб'єктом, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Абз.2 п.5 ч.1 ст.24 Закону № 1105-ХІV визначено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом ч.2 ст.2 Закону № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

П."а" ч.1 ст.27 Закону № 1788-XIІ встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Згідно з абз.2 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у ст.8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абз.3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров`я потерпілого.

Відповідно до положень абз.7 п.3 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст.21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст.1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (ст.3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (ст.6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (ст.7).

Правові норми, закріплені ст.1 Угоди, передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Ст.3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Зміст цієї норми свідчить, що взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, пенсія по інвалідності, яка є наслідком нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особам за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вони проживають.

Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХІV, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Відповідно до п.4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Застосовуючи системне тлумачення вищенаведених норм, та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України (від 20 березня 2007 року № 21-1087во06, від 12 червня 2012 року № 21-165а12, від 21 травня 2013 року № 21-129а13, від 12 листопада 2013 року № 21-388а13, від 12 листопада 2013 року № 21-394а13), суд дійшов висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а також на території будь-якої з держав-учасниць СНД, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Оскільки інвалідність ОСОБА_3 є наслідком страхового випадку, який стався на виробництві на території Російської РФСР, тобто держави колишнього СРСР, а ця особа переїхала на постійне місце проживання в Україну, позовні вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року в сумі 356,28 грн. є законними і обґрунтованими, отже підлягають задоволенню.

Інвалідність ОСОБА_4 є наслідком страхового випадку, який стався на території Російської Федерації - держави-учасниці СНД, а тому пенсія по інвалідності цій особі виплачується за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає, тобто України.

З огляду на те, що за законодавством України страховиком за страховим випадком, що стався з ОСОБА_4, є Фонд, позовні вимоги УПФУ про стягнення з Відділення Фонду витрат на виплату цій особі основного розміру пенсії по інвалідності та щомісячної цільової допомоги на прожиття за спірний період в сумі 158,58 грн. також підлягають задоволенню.

Аналогічних висновків дійшли суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи № П/805/4/14 (а.с.49-54), а також суд касаційної інстанції під час розгляду справи К/800/38388/13 та К/800/38006/13 (а.с.45-48).

Ч.2 ст.8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (рішення у справі «Брумареску проти Румунії»), нове вирішення тих самих питань зводить нанівець закінчене раніше провадження, що є несумісним з принципом юридичної визначеності (рішення у справі «Ющенко та інші проти України») тощо.

Суд також відзначає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, від 09 вересня 1994 року та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року, оскільки дані угоди не регулюють питання пенсійного забезпечення (про це прямо зазначено в ст.7 Угоди від 14 січня 1993 року), а стосуються порядку відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складові якої наведені в ст.1195 Цивільного кодексу України, ст.ст.28 і 34 Закону 1105-ХІV (втрачений внаслідок втрати чи зменшення професійної працездатності заробіток, одноразова допомога, відшкодування моральної шкоди, додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному осбязі.

Відповідно до положень ст.94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області (ідентифікаційний код 25968441) на користь Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі міста Макіївки Донецької області (ідентифікаційний код 22035513) витрати на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року в сумі 514 (п'ятсот чотирнадцять) гривень 86 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 24 березня 2014 року.

Повний текст постанови складений 27 березня 2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.