Ухвала суду № 378583, 27.12.2006, Апеляційний суд Сумської області

Справа №22-ц-1767 Головуючий у 1 -й інстанції Оснач С.В.

Категорія 40 Суддя - доповідач Лузан Л.В.

УХВАЛА

іменем України

2006 року грудня « 27 » дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Шевченка В.А.,

суддів - Батюка А.В., Лузан Л.В.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Свеський насосний завод"

на рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 29 вересня 2006 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Свеський насосний завод" про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу,

встановила:

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 29 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного програміста - керівника групи автоматизованого проектування конструкторсько-технічного управління ВАТ "Свеський насосний завод".

Стягнуто з ВАТ "Свеський насосний завод" на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 3370 грн. 70 коп. та на користь держави 51 грн. судового збору, ЗО грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Рішення суду допущене до негайного виконання.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і постановления нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, що у справі не були доведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що висновки суду не відповідають обставинам справи та що судом були порушені норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка бере участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що з 13 травня 1999 року позивач працює інженером-планувальником відділу маркетингу на ВАТ "Свеський насосний завод" / ас.9/.

Наказом НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено з 20 березня 2006 року з посади провідного інженера-програміста, керівника групи САПР КТУ за прогули 28 січня 2006 року та 11 лютого 2006 року без поважних причин, за п. 4 ст. 40 КЗпП України /ас.8/.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулось із таким суттєвим порушенням вимог діючого законодавства, яке давало підстави для поновлення його на роботі.

Зокрема. Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.4 ст.40, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як вбачається з протоколу засідання первинної профспілкової організації ВАТ "Свеський насосний завод", членом якої є позивач, НОМЕР_2 названа профспілкова організація не дала згоди на звільнення позивача / ас.4/. Не дала такої згоди на звільнення позивача і Президія Сумського обласного комітету профспілки працівників машинобудування та металообробки / Постанова НОМЕР_3, ас.46/.

У рішеннях профспілкових органів як від 3 березня 2006 року так і від 23 березня 2006 року наведені мотиви відмови у дачі згоди на звільнення позивача, які заслуговують на увагу, тому доводи апелянта про відсутність обгрунтування є непереконливими.

Обгрунтованими є посилання позивача й на те, що за факт його відсутності на роботі 28.01.2006 року він двічі був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Наказом НОМЕР_4 за відсутність позивача 28.01.2006 року на робочому місці без поважних причин йому була оголошена догана / ас. 87/, а потім, зокрема, і за цей факт він був звільнений за п.4 ст.40 КЗпП.

Крім того заслуговують на увагу і доводи позивача щодо порушення адміністрацією вимог ч.1 ст. 148 КЗпП щодо строку застосування дисциплінарного стягнення. З наказу про звільнення від 20 березня 2006 року вбачається, що позивач був звільнений за, начебто, скоєні ним прогули, які сталися 28 січня 2006 року та 11 лютого 2006 року.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що наказ про звільнення був виданий 20.03. 2006 року з тієї причини, що 11.03.2006 p., тобто останній день для застосування дисциплінарного стягнення, припадав на вихідний день-суботу, а з 13.03.2006 року по 17.03.2006 року позивач був у відпустці, 18.03 та 19.03.2006 року - теж вихідні дні.

Проте з такими доводами апелянта погодитись не можна, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 148 КЗпП дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. В даній нормі визначений вичерпний перелік підстав продовження місячного строку, передбаченого для можливості застосування дисциплінарного стягнення. Названа норма права не дає підстав для продовження строку, якщо його кінець припадає на вихідний день .

Колегія суддів також погоджується з висновками суду про те, що відсутність позивача на роботі 28.01.2006 року та 11.02.2006 року не можна розцінювати як таку, що сталася без поважних причин.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 247 КЗпП України та п. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, разом з роботодавцем вирішує питання робочого часу і часу відпочинку, погоджує графіки змінності та надання відпусток, дає дозвіл на роботи у вихідні дні тощо.

Наказ вНОМЕР_5, який на думку адміністрації ВАТ порушив ОСОБА_1, не погоджений з профспілковим комітетом профспілки працівників машинобудування та металообробки, тому є незаконним. У зв'язку з цим заслуговують на увагу доводи позивача про те, що 3, 4, 5, 6 січня 2006 року він виходив на роботу, однак до роботи його не допускали. Ці доводи позивача відповідачем не спростовуються.

В подальшому хоча і були видані накази НОМЕР_6 та НОМЕР_7 про відпрацювання цих неробочих днів /3, 4, 5, 6 січня 2006 року/ в інші дні : 28.01.2006 p., 11.02.2006 р., 25.02.2006р. та 25.03.2006р., однак заслуговують на увагу доводи позивача про те, що в перелічені дні він не виходив на роботу, оскільки 3, 4, 5, 6 січня 2006 року виходив на роботу і ці дні не зміг використати на свій розсуд .

Колегія суддів вважає, що виданням наказу НОМЕР_5, який не був узгоджений у встановленому законом порядку, адміністрація ВАТ "Свеський насосний завод" у деякій мірі сама створила умови для виникнення трудового спору, який розглядається у даній справі.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що невихід позивача на роботу 28 січня і 11 лютого 2006 року не може вважатися прогулом без поважних причин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування постановленого рішення.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обгрунтованим, відповідає вимогам матеріального і процесуального права. З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, рішення суду не може бути скасоване або змінене.

Відповідно до ч.З ст. 81 ЦПК України з ВАТ "Свеський насосний завод" підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Апеляційному суді Сумської області в сумі 30 грн.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів-

Ухвалила :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Свеський насосний завод" відхилити, а рішення Ямпільського районного суду Сумської області від 29 вересня 2006 року у даній справі залишити без зміни .

Стягнути із відкритого акціонерного товариства "Свеський насосний завод" на користь Апеляційного суду Сумської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Апеляційному суді Сумської області в сумі 30 грн. Реквізити рахунку для оплати витрат: Одержувач: Апеляційний суд Сумської області, Код ЄДРПОУ: 02893444, Розрахунковий рахунок: 37319005002177, Банк: УДК в Сумській області, МФО: 837013, Призначення платежу: за ІТЗ розгляду цивільної справи апеляційним судом Сумської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців .