Ухвала суду № 37857980, 20.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1902/13-ц Головуючий у І інстанції Рудик Ю.В.Провадження № 22-ц/780/499/14 Доповідач у 2 інстанції МельникКатегорія 36 20.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Сліпченка О.І., Сушко Л.П.

та секретаря Химинець Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - державний нотаріус Куликівської районної державної нотаріальної контори про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом та просили визнати в порядку спадкування за законом право власності по 1/3 частині земельної ділянки та по 1/6 частині квартири кожному.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, внаслідок чого відкрилась спадщина на майно померлого, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0022 га, цільове призначення - для будівництва індивідуального гаража, розташованої по АДРЕСА_2. Спадкоємцем за заповітом на спадкове майно, що складається з вказаної квартири є відповідач.

Позивачі вказують, що вони є спадкоємцями першої черги та мають право на отримання обов'язкової частки на спадкове майно, яке охоплене заповітом. Також позивачі зазначають, що не мають змоги отримати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку,яка не була охоплена заповітом, у зв'язку з відсутністю у них правовстановлювальних документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом на 1/6 частину обов'язкової частки квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності у порядку спадкування за законом на 1/3 частину земельної ділянки, розміром 0,0022 га розташованої по АДРЕСА_2. цільове призначення для будівництва індивідуального гаража, після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Також з апеляційною скаргою звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в якій просять рішення суду першої інстанції змінити, яким стягнути з відповідача витрати на правову допомогу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне їх відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 24 лютого 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Куликівського районного управління юстиції.

Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_4 та посвідченого державним нотаріусом Куликівської державної нотаріальної контори 22 травня 2001 року, відповідач отримав у спадок квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до державного акта серії ЯЛ № 422260 від 13.12.2010 року померлому ОСОБА_4 належала земельна ділянка площею 0,0022 га по АДРЕСА_2.

Зі спадкової справи № 83/2012 року до майна померлого ОСОБА_4 вбачається, що сторони прийняли спадщину, шляхом звернення до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини в шестимісячний термін.

Постановами державного нотаріуса Куликівської районної державної нотаріальної контори у Чернігівській області від 5 вересня 2013 року відмовлено позивачам у вчиненні нотаріальних дій, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на обов'язкову частку, на спірну квартиру, за відсутністю у спадковій справі правовстановлювальних документів на цю квартиру та земельну ділянку.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі є спадкоємцями першої черги та особами, які у відповідності до вимог ч.1 ст. 1241 ЦК мають право на обов'язкову частину та чинними законодавством відшкодування іншій стороні витрат пов'язаних з розглядом цивільної справи не передбачено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обовязкова частка)

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - це особи які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є непрацездатною вдовою померлого, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2, а відповідач ОСОБА_2 є непрацездатним сином померлого, що підтверджується копією посвідчення про інвалідність 3 групи серії НОМЕР_3.

Крім того, спірна земельна ділянка, яка належала померлому, на підставі державного акта на землю, заповітами не охоплена, а тому спадкується за законом на загальних підставах у відповідності до вимог ст. 1258 ЦК.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання за позивачами права власності по 1/6 частині квартири, як обов'язкової частки, та по 1/3 частині спірної земельної ділянки в порядку спадкування за законом, та вважає, що він ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі, з урахуванням зокрема ст.ст. 1241, 1258 ЦК, ст.ст. 212-213 ЦПК.

Доводи відповідача про необхідність надання часу для примирення є необґрунтованими, оскільки права на укладення мирової угоди на будь-якій стадії судового розгляду сторони не позбавлені.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

В матеріалах справи відсутня ухвала про допущення ОСОБА_5 до участі в розгляді справи як особи, яка надає правову допомогу відповідно до вимог ст. 56 ЦПК України, а тому колегія суддів вважає, що правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів витрат на правову допомогу немає.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: