Ухвала суду № 37857967, 20.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/1827/13-ц Головуючий у І інстанції Міланіч А.М.Провадження № 22-ц/780/611/14 Доповідач у 2 інстанції МельникКатегорія 44 20.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Сліпченка О.І., Сушко Л.П.

та секретаря Химинець Н.М.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 13 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2013 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та просила зобов'язати відповідача вивезти з території ділянкиНОМЕР_1 складуємий мотлохх, згідно рекомендації Бородянської районної СЕС, в тому числі сміттєзбірника; зобов'язати відповідача ліквідувати джерела забруднення та шкідливого впливу на воду її (позивачки) колодязя шляхом облаштування місця роботи насоса свердловини у відповідності санітарним вимогам і отримати підтвердження про виконання цього від Бородянської районної СЕС та перенести углиб території садової ділянки НОМЕР_1, але не менше як на 2,5 м від межі водозабірний пункт, розміщений під межевою сіткою; зобов'язати відповідача встановити очисне спорудження для очистки стічних вод блока «душова-туалет»; притягнути відповідача до відповідальності за самовільну, незаконну реконструкцію об'єктів забудови ділянки і випливаючі звідси порушення, згідно нині діючого законодавства, та оштрафувати його.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка є власником земельної ділянки та садового будинку по АДРЕСА_1. Власником сусідньої земельної ділянки та садового будинку НОМЕР_2 є відповідач ОСОБА_2 Позивачка вказує, що відповідач у 2009 року почав реконструкцію будівель на своїй земельній ділянці, в процесі чого вздовж тридцятиметрової межевої сітки складував будівельні відходи, металевий брухт, старі шини та інший мотлох, внаслідок чого на ділянці утворилась антисанітарна зона, яка погіршує екологію її садової ділянки. Також позивачка зазначає, що відповідач при проведенні робіт по водопостачанню своєї ділянки утворив два джерела забруднення її колодязя, а збільшення ним зовнішніх розмірів його будинку призвело до затінювання значної частини її земельної ділянки, що також погіршує екологічну ситуацію на її садовій ділянці, а споруда душевої-туалету збудована без обов'язкового очищення стічних вод, що на її думку забруднює її земельну ділянку.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13 грудня 2013 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка є власником земельної ділянки та садового будинку на ній по АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на землю серії І-КВ № 063411 від 09.12.1997 року та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с. 111-112).

Власником сусідньої земельної ділянки та садового будинку НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_2

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у 2010 році реконструював свій садовий будинок по АДРЕСА_1, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації та технічним паспортом на садовий будинок (а.с. 122-132).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, позивачка не надала доказів щодо будь-яких порушень її прав чи інтересів з боку відповідача судом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельної ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно зі ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. ст. 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що доказом розміщення брухту та будівельних матеріалів на земельній ділянці відповідача є копія акту санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 30.08.2012 року складений лікарем з комунальної гігієни ОСОБА_3, в якому зазначено те, що на час перевірки ОСОБА_2 був проведений огляд з земельної ділянки позивачки та виявлено на ділянці ОСОБА_2 знаходяться металобрухт, автомобільні шини та будівельні матеріали. При цьому, у вказаному акті зазначено, що відповідач саме на своїй земельній ділянці розмістив металобрухт, а достовірного підтвердження тієї обставини, що він якимсь чином порушив право позивачки щодо користування або володіння її земельної ділянкою та будинком з акту не вбачається.

Крім того, відповідач виконав вимоги чинного законодавства щодо отримання дозволів на реконструкцію свого садового будинку, що підтверджується копією декларації про готовність об'єкта, а саме садового будинку відповідача, до експлуатації, зареєстрованої 11 жовтня 2013 року, технічного паспорту на даний будинок, де відсутні будь-які зауваження щодо проведеного будівництва.

Також позивачка не надала жодного доказу щодо наявності джерела забруднення та шкідливого впливу на воду позивачки - її колодязя з вини відповідача, а тому вимоги щодо зобов'язання відповідача облаштувати місця роботи насоса свердловини у відповідності санітарним вимогам і отримати підтвердження про виконання цього від Бородянської районної СЕС та перенести углиб території садової ділянки НОМЕР_1, але не менше як на 2,5 м від межі водозабірний пункт, розміщений під межевою сіткою; зобов'язати відповідача встановити очисне спорудження для очистки стічних вод блока «душова туалет»; притягнути відповідача за самовільну, незаконну реконструкцію об'єктів забудови ділянки і випливаючі звідси порушення, до відповідальності згідно нині діючого законодавства, оштрафувавши його на суму, яку суд вирішить необхідною є недоведеними та необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що належних та допустимих доказів щодо порушення прав чи інтересів позивача або створення відповідачем перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання спірною землею, викладених у позовній заяві, позивачем у передбаченому ст.ст.10,60 ЦПК України порядку ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову , з урахуванням зокрема, ст.ст. 107, 152 ЗК України, ст.ст. 212-213 ЦПК, та вважає, що він ухвалив законне і обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів по справі.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 309 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 13 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: