Ухвала суду № 37857216, 13.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №485/25/14-ц 13.03.2014 13.03.2014 13.03.2014

Провадження №22-ц/784/788/14

Категорія: 23 Суддя по 1 інстанції: Устіченко К.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Мурлигіна О.Я.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Козаченка В.І.,

суддів - Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання Руднику Є.М.,

за участю:

представників відповідача Крісанова С.Л., Козирєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника позивачки ОСОБА_4 -

ОСОБА_5

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2014 року у справі за

позовом

ОСОБА_4 до приватного підприємства «СеОл-агро» про стягнення заборгованості по орендній платі та річних,

У Х В А Л И Л А :

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до приватного підприємства «СеОл-агро» (далі - ПП «СеОл-агро», підприємство) про стягнення 3037 грн. 78 коп. заборгованості по орендній платі з урахуванням 0,2% річних.

Обґрунтовуючи вимоги позивачка вказувала, що 2 січня 2011 року між нею та відповідачем укладено два договори оренди належних їй земельних ділянок, площею 2,24 га та 1,81 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Баратівської сільської ради Снігурівського району, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи 29 березня 2012 року.

За умовами договорів, які укладені на 10 років, відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату у грошовій, натуральній або відробітковій формі за згодою сторін, але не менше 3 % від вартості земельної ділянки, у строк не пізніше 1 листопада кожного року.

Орендна плата підлягає обов'язковій індексації при зміні вартості земельної ділянки. Незважаючи на це, відповідачем індексація не проведена. Посилаючись на те, що за 2012-2013 роки їй не доплачена орендна плата сумі 2227 грн. 48 коп., вона просила стягнути заборгованість з врахуванням 810 грн.30 коп. 0,2% річних.

28 січня 2014 року позивачка збільшила позовні вимоги. Посилаючись на те, що загальний розмір земельної ділянки згідно державного акту складає 8,1 га та просила про стягнення 6080 грн. 66 коп., з яких по 2227 грн. 47 коп. орендної плати за кожний вказаний рік, а всього 4454 грн. 94 коп., та 1626 грн. 05 коп. річних.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права.

Представники відповідача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити рішення суду без змін.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачка на підставі державного акту на право власності на землю є власником земельних ділянок загальною площею 8,10 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Баратівської сільської ради Снігурівського району ( а.с.19).

2 січня 2011 року позивачка уклала з відповідачем чотири договори оренди земельних ділянок, згідно яких передала у платне користування відповідача земельні ділянки, загальною площею 8,10 га.

Договори зареєстровані у відділі Держкомзему Снігурівського району, про що внесено відповідні записи до Державного реєстру земель 29 березня 2012 року.

За умовами договорів відповідач зобов'язався сплачувати орендну плату у грошовій, натуральній або відробітковій формі по узгодженню сторін, але не менше 3 % від вартості земельних ділянок (у строк не пізніше 1 листопада кожного року, але з відрахуванням із орендної плати податку на доходи фізичних осіб (пункти 3.1,7.7 договору).

За витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 1 листопада 2010 року, нормативна вартість земельної ділянки площею 8,10 га складає 98205 грн. 76 коп. Виходячи з умов договору орендна плата за земельні ділянки, виходячи з п. 3.1 повинна була складати 2946 грн. 17 коп. ( 3%).

З відомостей про нарахування орендної плати за виходить, що позивачці за 2011- 2012 роки та 2012-2013 роки нарахована за оренду 8,10 га земельної ділянки 2940 грн. За відрахуванням податку на доходи фізичної особи в розмірі 441 грн., їй виплачено 2499 грн. ( а.с. 40-41). Позивачка не заперечувала виплати вказаної орендної плати.

Встановивши зазначене, суд дійшов висновку, що орендна плата виплачена виходячи з умов договору, та нормативної оцінки земельної ділянки на час укладення договорів . У зв'язку з чим обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Доводи апелянта про необхідність збільшення розміру орендної плати до 3% при зміні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та у зв'язку з чим наявної заборгованості по орендній платі безпідставні.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 8 ст. 93 ЗК України).

Таким спеціальним законом, що регулює орендні земельні відносини та підлягає застосуванню до спірних правовідносин є Закон України від 2 жовтня 2003 року «Про оренду землі» (далі -Закон).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрації і після цього набирає чинності (ст.ст.14, 18, 20 Закону).

Відповідно до ст. 13 Закону за договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону орендна плата, її розмір, форма платежу, строк і порядок виплати є суттєвими умовами договору оренди землі.

Статтями 24, 25 Закону передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема, орендодавець зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату в розмірі та строки обумовлені договором.

Позивачка виходила з того, що орендна плата повинна автоматично змінюватися відповідачем в залежності від нової грошової оцінки земельної ділянки.

Між тим, умовами договору оренди такого не передбачено.

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року № 1185 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» щодо застосування відповідних коефіцієнтів для нормативно-грошової оцінки земель, призводить до зміни з 1 січня 2012 року річних сум податкових зобов'язань зі сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, та може бути підставою для перегляду орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного сторонами рішення суду.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: