Ухвала суду № 37857214, 20.03.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/4858/13 20.03.2014 20.03.2014 20.03.2014

Провадження №22-ц/784/55/14

Категорія 5 Головуючий у суді першої інстанції: Циганок В.Г.

Доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Яценко Л.В.,

за участю: представників позивачки - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2013 року, ухваленого за позовом

ОСОБА_6

до

ОСОБА_5

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2010 р. ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими та побутовими спорудами та земельна ділянка площею 422 кв.м. для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Відповідач є суміжним землекористувачем та йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_2. В 2009 році відповідач розпочав самочинне будівництво прибудови по межі земельних ділянок, внаслідок чого виступаючий на 0,5 метра дах прибудови перекриває дах сараю, що належить позивачці, у зв'язку з чим, дощові стоки заливають дах сараю, що може привести до його руйнування.

Крім того, відповідач розпочав самочинне будівництво гаражу довжиною біля 10 метрів прямо по межі земельних ділянок.

Посилаючись на порушення своїх прав, та уточнивши свої вимоги під час судового розгляду, позивачка просила усунути перешкоди, а саме знести стіну гаражу, побудовану по межі земельних ділянок та перенести стіну прибудови на відстань не менше як 1 м від межі земельних ділянок, в районі сараю літ. Р , а в разі технічної неможливості зобов'язати відповідача знести прибудову, стягнути з відповідача 1500 грн. моральної шкоди, 3634 грн. матеріальної шкоди, яка складається з втраченої заробітної плати її представників, витрат на доставку експерта та витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2013 р. позов ОСОБА_6 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5 знести за свій рахунок кладку стіни прибудови на земельній ділянці АДРЕСА_2, якою він користується, заввишки 2 м, побудованої на відстані 0,07 м від межі земельної ділянки АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 200 грн. Розподілені судові витрати.

Ухвалою цього ж суду від 27 листопада 2013 р. виправлено описку в судовому рішенні.

Додатковим рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2014 р. зобов'язано ОСОБА_5 знести за свій рахунок стіну прибудови по фасадній частині земельної ділянки, яка зведена за межами ділянки з виступом в бік провулку по ширині 0,50-0,60 м та дах якої виступає над сараєм позивачки в бік земельної ділянки АДРЕСА_1 на 0,5-0,6 м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов про стягнення моральної та матеріальної шкоди у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Так, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що сторони є суміжними землекористувачами, ОСОБА_6 є власником житлового будинку та земельної ділянки площею 422 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1. Відповідачу ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 454 кв.м.

Судом встановлено, що починаючи з 2008 р. між сторонами виникають суперечки з приводу проведення відповідачем самочинного будівництва споруд та будівель по межі земельних ділянок, без дотримання встановленої державними будівельними нормами відстані.

Так, відповідачем ОСОБА_5 розпочато будівництво прибудови до житлового будинку, а саме: виконано кладку стін на висоті 2-х метрів та на відстані 0,07 метрів від межі з суміжною ділянкою про АДРЕСА_1, що належить позивачці.

Крім того, відповідачем збудовано прибудову, яка межує з сараєм, що належить позивачці. При цьому стіна прибудови у фасадній частині ділянки збудована за межами ділянки в бік провулку на 0,5-0,6 метрів, у зв'язку з чим, дах будівлі на 0,5 - 0,6 м виступає над сараєм позивачки.

За виявлені факти самовільного будівництва ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3116-3117 будівлі, розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_2, які примикають до суміжної межі з земельною ділянкою АДРЕСА_1, побудовані відповідачем з порушенням п. 3.25 ДБН 360-92 «Градостроительство Планировка и застройка городских и сельских поселений».

Доказів про можливість усунути зазначені порушення в іншій спосіб, відповідач суду не надав, рішення суду не оскаржував.

Враховуючи те, що зазначені будівлі є самочинними, та порушують права позивачки, як суміжного власника земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що права позивачки порушенні та підлягають поновленню, шляхом їх знесення за рахунок відповідача.

Рішення суду в частині покладення на відповідача обов'язку знести самочинні споруди сторонами не оскаржувалось, а тому відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційним судом не перевірялось.

Що стосується вимог позивачів про стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції, враховуючи характер та ступін,4ь, завданих позивачці моральних страждань, вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Посилання апелянта на те, що суд необґрунтовано відмовив у стягненні втраченого представниками позивача заробітку, у зв'язку з неодноразовим перенесенням дати проведення експертизи, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки належних доказів, які б підтверджували надання їм відпустки без збереження заробітної плати в призначені дні проведення експертизи та втрату заробітку, представники позивача не надали.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: