Ухвала суду № 37854457, 26.03.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Чернівці, «26 »березня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Підгорна С. П.

суддів Дембіцької О.О.,Кифлюка В.Ф.

при секретарі Сабадаші Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12013270150000208 з участю прокурора Хоміцької Т.Б., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого Сторожинецьким районним судом Чернівецької області 12 червня 2003 року за ст.185 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі та звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки, цим же судом 27 серпня 2004 року за ст.15-185 ч.3, 71 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі, звільненого по відбуттю покарання 18 грудня 2007 року, -

на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2013 року, яким ОСОБА_1 засуджений за ст.162 ч.1 КК України на два роки обмеження волі, за ст.125 ч.2 КК України на один рік шість місяців обмеження волі, на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на два роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 730 гривень 90 коп. витрат на стаціонарне лікування потерпілої та 429 гривень 10 коп. витрат на проведення експертиз, та на користь потерпілої ОСОБА_3 249 гривень 45 коп. матеріальної шкоди та 2 500 гривень моральної шкоди, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання залишено без змін, вирішена доля речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить вирок районного суду відносно нього скасувати та провадження закрити. Посилається на те, що вирок суду є незаконним та необґрунтованим, він не відповідає фактичним обставинам

Справа № 11-кп/794/39/14 Головуючий у І інстанції: Пташник А.М.

Категорія: ст.ст. 162 ч.1, Доповідач: Підгорна С.П.

125 ч.2 КК України

кримінального провадження. Зокрема, посилання у вироку як на доказ винуватості на те, що слід взуття, виявлений на місці події, залишений його черевиками є необґрунтованим, так само безпідставно суд прийняв до уваги показання слідчої Бежнар Н.М. про ніби добровільну видачу ним своїх черевиків.

Крім того, апелянт посилається на неправильне відображення у вироку показань свідків, які останні давали в судовому засіданні, а також на розбіжності у показаннях свідків та інших письмових доказах про час вчинення злочину відносно потерпілої, вважає, що його причетність до скоєння кримінального правопорушення та винуватість не доведена.

Згідно вироку районного суду ОСОБА_1 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 14 березня 2013 року приблизно о 20 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом розбиття шибки вікна дверей незаконно проник до житлового будинку потерпілої ОСОБА_3 в АДРЕСА_2.

Після цього, приблизно о 20 годині 10 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи у житловому будинку потерпілої ОСОБА_3, умисно декілька разів ударив потерпілу ОСОБА_3 головою об підлогу, завдавши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у виді закритої черепно-мозкової травми та струсу головного мозку.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, які підтримали доводи поданої апеляційної скарги, прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, потерпілу ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4, які просили вирок районного суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляції, обговоривши доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню..

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, наведених у вироку районного суду, повністю доведена сукупністю досліджених судом доказів.

Так, з показань допитаної судом першої інстанції та апеляційною інстанцією потерпілої ОСОБА_3 видно, що 14 березня 2013 року приблизно о 20 годині, знаходячись у своєму житловому будинку, почула якийсь стук, після чого в будинку виключилось світло. Потім потерпіла помітила, що до кімнати, у якій вона перебувала, зайшов якийсь чоловік, підійшов до неї, однією рукою взяв за шиворот, а другою рукою закрив їй рота та став наносити удари її головою об підлогу. Вона пропонувала віддати гроші, щоб її не чіпав, а пізніше вирвалась та втекла на вулицю і побігла до сусідки, якій про все розповіла. Потерпіла також показала, що впізнала у нападнику обвинуваченого ОСОБА_1, який є її сусідом та який взимку 2013 року робив ремонт у її будинку, оскільки зрозуміла, що нападнику відома обстановка в будинку, вона впізнала голос обвинуваченого та обличчя в той момент, коли він над нею нахилявся та поправляв свою шапку.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_6 показала, що 14 березня 2013 року потерпіла ОСОБА_3 прибігла до її будинку приблизно о 20 годині 30 хвилин, кричала, що її побив та душив невідомий чоловік, який знаходився у неї вдома, а з показань свідка ОСОБА_7 видно, що до неї зателефонувала сусідка свекрухи (потерпілої ОСОБА_3) ОСОБА_6 приблизно о 21 годині, пізніше їй потерпіла розповіла, що її в будинку побив і душив невідомий чоловік.

В суді апеляційної інстанції потерпіла ствердила, що впевнено впізнала обвинуваченого ОСОБА_1 як особу, яка проникла в її будинок та нанесла їй тілесні ушкодження, та пояснила, що була дуже перелякана і тому не повідомила одразу сусідку, родичів та працівників міліції про те, що злочин відносно неї вчинив саме обвинувачений.

З показань обвинуваченого ОСОБА_1 видно, що він винуватим себе у вчиненні кримінальних правопорушень не визнає, а також те, що 14 березня 2013 року він разом з кумом ОСОБА_8 вживав спиртні напої, був дуже п'яний, повернувся додому ввечері і ліг спати, у якій годині повернувся - не пам'ятає, заперечує факт проникнення до будинку потерпілої та нанесення останній тілесних ушкоджень. Разом з тим, під час проведення перехресного допиту в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не зміг відповісти на запитання, чому, по якій причині він на досудовому слідстві визнавав себе винуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень в повному об'ємі, заперечуючи при цьому чинення на нього фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції.

Свідки ОСОБА_9 (співмешканка обвинуваченого) та ОСОБА_10 суду показали, що проживають разом з обвинуваченим сім'єю у одному будинку, 14 березня 2013 року ОСОБА_1 прийшов додому ввечері після 20 години, коли по телевізору демонстрували серіал «Свати», був дуже п'яний.

Згідно висновків судово-медичних експертиз (а.с.81-82, 147-148) потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у виді закритої черепно-мозкової травми, забою правого плечового та колінного суглобів, синців обличчя.

Судова колегія вважає, що наведеними вище доказами повністю доведена винуватість обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень і дії його правильно кваліфіковані за ч.1 ст.162 та ч.2 ст.125 КК України, як незаконне проникнення до житла потерпілої та умисне нанесення їй легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Твердження апелянта про відсутність об'єктивних доказів його винуватості у скоєнні злочинів спростовуються, окрім наведених вище доказів, також показаннями обвинуваченого та потерпілої про те, що вони є сусідами, будинки знаходяться неподалік, а оскільки нападник перебував у будинку потерпілої незначний час, то повернення його додому після 20 години є цілком ймовірним. Показання потерпілої в суді судова колегія важає послідовними та об'єктивними, підстав сумніватися у їх правдивості немає. У зв'язку з наведеним судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляції в частині скасування вироку районного суду та закриття провадження немає.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд у відповідності до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу винного та сукупність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин. Зокрема, судом прийнято до уваги, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності і судимість не погашена, що злочин обвинуваченим вчинений відносно особи похилого віку та вчинений у стані алкогольного сп'яніння, а також суд врахував позитивні характеристики обвинуваченого за місцем проживання та призначив йому покарання у межах санкцій кримінального закону, який передбачає відповідальність за скоєне. Судова колегія вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів і підстав для зміни вироку суду в частині призначеного покарання не вбачає.

Разом з тим, судова колегія вважає слушними твердження апелянта про незаконне посилання у вироку як на доказ його винуватості на висновок судової трасологічної експертизи (а.с.87-91). Так, предметом даного експертного дослідження був гіпсовий зліпок сліду взуття, вилучений 14 березня 2013 року під час огляду місця події в господарстві потерпілої (а.с.4-18), на предмет того, чи залишений цей слід взуттям, вилученим у ОСОБА_1 15 березня 2013 року. З показань в суді свідків ОСОБА_9 . та ОСОБА_10 видно, що 15 березня 2013 року приблизно в післяобідній час до них додому прийшли працівники міліції в цивільному, яким на їх прохання ОСОБА_9 віддала пару взуття обвинуваченого (зимові черевики), при цьому ніякі документи про вилучення не складалися. Наведене свідчить про недотримання працівниками міліції процесуальної форми вилучення речового доказу, порушення вимог ст.168 КПК України. У протоколі добровільної видачі та огляду (а.с.43) зазначено, що 15 березня 2013 року в період з 17 години 30 хвилин до 18 години у кабінеті № 20 СВ Сторожинецького РВ УМВС України в Чернівецькій області обвинувачений ОСОБА_1 добровільно видав слідчій в присутності понятих «чоловіче зимове взуття коричневого кольору, у якому він ходив 14 березня 2013 року». Достовірність зазначених у цьому протоколі обставин викликає сумнів, оскільки суперечить показанням свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про обставини вилучення взуття обвинуваченого та показанням ОСОБА_1 про те, що він знаходився у приміщенні Сторожинецького райвідділу міліції 15 березня 2013 року зранку і своє взуття слідчій не надавав.

Відповідно до вимог ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Частиною 3 ст.87 КПК України передбачено, що докази можуть і повинні визнаватись недопустимими під час будь-якого судового розгляду, в тому числі, під час апеляційного розгляду провадження.

На підставі наведеного судова колегія вважає необхідним виключити з мотивувальної частини вироку районного суду посилання як на доказ винуватості обвинуваченого на висновок експерта від 22 березня 2013 року № 12 про те, що слід взуття в гіпсовому зліпку залишений взуттям, добровільно виданим 15 березня 2013 року ОСОБА_1 (а.с.87-89).

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково. Вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2013 року відносно ОСОБА_1 змінити, виключити з мотивувальної частини вироку посилання як на доказ винуватості обвинуваченого на висновок експерта від 22 березня 2013 року № 12.

Решта вироку районного суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до суду касаційної інстанції, яким є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом трьох місяців з моменту її оголошення.

Головуючий С.П.Підгорна

Судді О.О.Дембіцька

В.Ф.Кифлюк