Ухвала суду № 37853308, 20.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19847/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Холдинг принт» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року Приватне підприємство «Холдинг принт» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що державною податковою інспекцією необґрунтовано, на підставі хибних висновків акту камеральної перевірки від 21.10.2013 року № 26/26-53-22-04-21 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 15.11.2013 року № 0000992204.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість приватного підприємства «Холдинг принт» за серпень 2013 року.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві складено акт від 21.10.2013 року № 26/26-53-22-04-21, за змістом якого перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Холдинг принт» пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту на суму 6899,00 грн.

На підставі висновків зазначеного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 року № 0000992204, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8624,00 грн., у тому числі: 6899,00 грн. - основний платіж, 1725 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з пунктом 76.2 статті 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Так, згідно з вимогами Податкового кодексу України камеральні перевірки проводяться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що в акті державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 21.10.2013 року № 26/26-53-22-04-21 відсутній аналіз податкової звітності приватного підприємства «Холдинг принт» за серпень 2013 року, висновки зроблені із посиланням на акт державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр Компанії» від 18.09.2013 року № 497/22-03/38698504, без дослідження первинних документів по господарським взаємовідносинам позивача з контрагентом.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України відповідачем зроблено з огляду на нікчемність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр Компанії» за серпень 2013 року.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що приватним підприємством «Холдинг принт» придбавався товар у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр Компанії», який в подальшому був реалізований різним контрагентам.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії видаткової накладної від 14.08.2013 року № 409 та податкової накладної від 14.08.2013 року № 112.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між приватним підприємством «Холдинг принт» та товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр Компанії», вказано на висновки акту державної податкової інспекції у Оболонському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 18.09.2013 року № 497/22-03/38698504 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр Компанії».

Разом з тим, з акту про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаїр Компанії» від 18.09.2013 року № 497/22-03/38698504 вбачається декларування товариством грошових зобов'язань із податку на додану вартість за серпень 2013 року, у тому числі за наслідками правовідносин із приватним підприємством «Холдинг принт».

Проте. колегія суддів зауважує, що акти перевірок позивача та його контрагента не містять аналізу первинних документів платників податків, в них відсутня інформація про сплату задекларованих контрагентом позивача грошових зобов'язань по взаємовідносинам із приватним підприємством «Холдинг принт».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача без перевірки первинних документів щодо правильності формування даних податкового обліку, без врахування даних податкової звітності платників податків, а тому висновки акту перевірки державної податкової інспекції у Дніпровському районі головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві від 21.10.2013 року № 26/26-53-22-04-21 є необґрунтованими та передчасними, оскільки акт не містить доказів суперечності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр Компанії» фіскальним інтересам держави.

Крім цього, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 18.09.2013 року № К/9991/76242/12, від 08.10.2013 року № К/9991/6432/11, від 09.10.2013 року № К/800/7079/13, від 10.10.2013 року № К/800/29238/13, від 10.10.2013 року № К/9991/62045/11.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.