Постанова № 37852948, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14077/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Українська служба безпеки" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Українська служба безпеки" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0003592201/3067.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд дійшов висновку, що господарські операції позивача із контрагентами не мали реального характеру, відомості в податкових накладних недостовірні та є наслідками укладення фіктивних угод, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно і правові підстави для його скасування відсутні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на недоведеність позиції податкового органу, з якою погодився суд першої інстанції, щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій із контрагентами, також звертає увагу, що фактично єдиною підставою для складення акту перевірки позивача став акт про неможливість проведення зустрічної звірки його контрагента, що не може бути належним і допустимим доказом на підтвердження факту порушення норм податкового законодавства зі сторони ПП "Українська служба безпеки". Також, на думку апелянта, наявними в матеріалах справи доказами в повній мірі підтверджується факт реального здійснення господарських операцій. Таким чином, на переконання позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за відсутності правових підстав, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку Приватного підприємства «Українська служба безпеки» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Безпека-Комплекс» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт від 07.08.2013 року № 687/26-51-2201/37116353.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлені, зокрема, порушення пункту 198.3 статті 198, п.п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, ст. 200, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість в розмірі 121560,00 грн. Вказаний висновок мотивовано фіктивністю господарських операцій між позивачем та контрагентом - ПП «Безпека-Комплекс», який, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0003592201/3067, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 182 340,00 грн., з них - 121 560,00 грн. основного платежу та 60 780,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті перевірки висновок суб'єкта владних повноважень про безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних контрагентом, вказаним в акті перевірки, оскільки правочини з ними є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку. На думку ДПІ вказані порушення призвели до безпідставного віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Разом з тим, визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем (Замовник) та ПП "Безпека-Комплекс" (Охорона) укладено Договір про надання послуг з охорони об'єкта № 16/010413-Ох від 01.04.2013 р., відповідно до умов якого Замовник доручає, а Охорона зобов'язується за плату забезпечити субпідрядне (через Замовника) здійснення охоронної діяльності на об'єктах вказаних у дислокації постів, згідно додатку 1. Охорона бере на себе субпідрядне здійснення охоронної діяльності на об'єкті, який зазначений у дислокації постів, визначений у додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною його частиною. Згідно п. 1.3 характер охорони об'єкту: охоронна діяльність та контроль за територією в приміщенні об'єкту. Пунктом 2.1 встановлено, що вартість однієї години охорони за цим Договором становить 18,00 грн. з урахуванням ПДВ. Оплата ціни послуг по здійсненню охоронної діяльності на об'єкті охорони здійснюється в гривнях шляхом банківського переказу на поточний рахунок Охорони (п.2.3). Пунктом 2.4 Договору передбачено, що акти прийому-передачі наданих послуг містять в собі відомості, щодо якості наданих послуг з охоронної діяльності на об'єкті, підтверджують належне виконання умов цього договору і подаються Охороною Замовнику на затвердження та підписання з свого боку не пізніше 10 (десятого) числа кожного наступного місяця.

У Додатку № 1 до Договору № 16/010413-Ох від 01.04.2013р. міститься дислокація постів, які передаються - охороняються ПП "Безпека-Комплекс", а саме: 26 об'єктів (супермаркети "Сільпо") у містах: Біла Церква, Бориспіль, Васильків, Київ, Славутич, Вінниця, Хмільник, Житомир, Коростень, Радомишль.

На підтвердження факту належного виконання вказаного договору, в матеріалах справи наявні акт приймання під охорону (зняття з-під охорони) Об'єкту від 01.04.2013 року, складений ПП "Безпека-Комплекс", акти здачі-прийняття робіт надання послуг) за травень 2013 року на суму 729 360,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 121 560,00 грн.

Так, враховуючи, що відповідно до п. 2 Договору № 16/010413-Ох від 01.04.2013р. оплата послуг за даним договором є погодинною та становить 18,00 грн. за годину, позивачем надано копії відомостей закриття постів супермаркетів «Сільпо» по м. Житомиру та Житомирській області, по м. Вінниця та Вінницькій області, за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року в яких зокрема вказано адреси магазинів, час роботи, прізвища інспекторів охорони, режим роботи кожного з них та кількість відпрацьованих годин.

Розрахунки за вищезазначеним договором здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого в матеріалах наявні банківські виписки.

ПП "Безпека-Комплекс" виписав на адресу позивача відповідні податкові накладні у травні 2013 року, на підставі яких позивачем було віднесено спірні суми ПДВ до податкового кредиту.

Відповідачем доказів того, що контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість або доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій надано не було.

Також позивачем надано копії наказів про призначення відповідних осіб на посади (в т.ч. інспекторів охорони, начальника охорони та ін.), копії трудових книжок, якими також підтверджується факт перебування вказаних осіб у трудових відносинах з ПП «УСБ».

З наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованого 28.08.2013 року, вбачається, що видами діяльності ПП «Безпека-Комплекс» є, в тому числі, обслуговування систем безпеки, проведення розслідувань, діяльність приватних охоронних служб. Станом на червень 2013 року відомості про юридичну особу підтверджені.

Згідно ліцензії серії АВ №433031, виданої МВС України та дійсної з 22.09.2008 року по 22.09.2013 року, ПП «Безпека-Комплекс» може здійснювати діяльність щодо надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач використовував послуги свого контрагента з метою виконання договору про надання охоронних послуг № 6/01112010-ОХ від 01.11.2010 року, укладеного з ТОВ «Фоззі-Фуд».

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості первинних документів не відповідають дійсності не надав.

За таких обставин, висновки, викладені в акті перевірки суб'єктом владних повноважень про відсутність факту реального здійснення позивачем господарських операцій за спірними правочинами є безпідставними і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, викладені в акті перевірки висновки про нікчемність договорів, укладених позивачем з його контрагентами зроблені відповідачем з перевищенням компетенції податкового органу, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 29.07.2013р. № 1111/22-609/36038201 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Безпека-комплекс" (ЄДРПОУ 36038201) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за травень 2013 року, колегія суддів оцінює критично, оскільки не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Крім того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, так як у платника, в даному випадку позивача, відсутній обов'язок з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позиція податкового органу, з якою погодився суд першої інстанції, щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій із контрагентом спростовується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі копіями первинних документів, якими в той же час, на думку колегії, в повній мірі підтверджується факт реального здійснення спірних господарських операцій.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято за відсутності для того правових підстав, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Українська служба безпеки" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Українська служба безпеки" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Приватного підприємства "Українська служба безпеки" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.08.2013 року № 0003592201/3067

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання Постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.