Ухвала суду № 37852941, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7135/13-а(в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамар-Крокус" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.11.2012 № 0012972203; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 01.11.2012 № 1737 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення невиїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 при взаємовідносинах з ТОВ «Тіал Альянс», що закріплено актом від 08.11.2012 № 981/22-3/21532356.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 01.11.2012 № 1737 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Стамар-Крокус», а також визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0012972203, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Тіал Альянс» податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Стамар-Крокус» п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0012972203 - безпідставним та неправомірним.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача стосовно проведення невиїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року при взаємовідносинах з ТОВ «Тіал Альянс», що закріплено актом від 08.11.2012 року № 981/22-3/21532356, постанова суду оскаржена сторонами не була.

В силу положень ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Стамар-Крокус» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Тіал Альянс», за результатами якої складено акт № 981/22-3/21532356 від 08.11.2012 року.

Згідно висновків даного акту податковим органом встановлено порушення позивачем норм податкового та іншого законодавства, зокрема, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 247383,41 грн.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вказаних вище норм законодавства, стала встановлена ним нікчемність договору поставки від 28.02.2011 № 15 укладеного з ТОВ «Тіал Альянс». Так відповідач посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 25.07.2011 № 914/2304/37317565 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тіал Альянс» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року, в якому зазначено про, зокрема, направлення повідомлення про відсутність ТОВ «Тіал Альянс» за місцезнаходженням та про відсутність у вказаного підприємства трудових ресурсів, виробничого та торговельного обладнання, складських приміщень, а також встановлено, що правочини укладені між ТОВ «Тіал Альянс» та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків.

На підставі акту № 981/22-3/21532356 від 08.11.2012 року відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0012972203, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 247383,41 грн., а також 38201 грн. - штрафні санкції.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПС в місті Києві та Міністерства доходів і зборів України, скарга залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи, що воно прийняте протиправно, а також посилаючись на неправомірність дій відповідача під час проведення перевірки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки висновок суб'єкта владних повноважень про безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних контрагентами, вказаними в акті перевірки, оскільки правочини з ними є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку. На думку ДПІ вказані порушення призвели до безпідставного віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Разом з тим, визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Тіал Альянс» (постачальник) було укладено договір поставки 28.02.2011 року № 15, згідно умов якого, постачальник зобов'язується передати покупцю товар (відводи, трійники, хомути тощо) в кількості, асортименті, по ціні, вказаній у рахунку-фактурі або накладній, що передбачені даним Договором та специфікаціями (рахунками-фактурами) у встановлений договором строк, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар. Згідно п. 4.1 Договору поставка товару впродовж строку дії договору здійснюється в 30 денний строк. Відвантаження товару впродовж періоду поставки здійснюється за узгодженим сторонами графіком. Відвантаження товару на адресу покупця здійснюється постачальником на склад покупця (п. 4.5 Договору). Пунктом 6 Договору встановлено ціни та порядок розрахунків. Так, покупець здійснює оплату за поставлений товар за ціною вказаною у специфікації (рахунку-фактурі) або накладній. Розрахунок здійснюється шляхом безготівкового перерахунку.

Так, на виконання умов зазначеного договору контрагентом позивача поставлено відповідний товар на загальну суму у розмірі 1484300,44 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 247383,41 грн.), що підтверджується видатковими накладними, рахунками-фактурами, подорожніми листами належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стамар-Крокус" отримало від контрагента належним чином оформлені податкові накладні (належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи).

Отримані товари позивач оплатив повністю, в тому числі ПДВ у розмірі 247383,41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та реєстрами електронних платежів з відповідними відмітками банку.

На момент виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість і доказів анулювання такої реєстрації на час здійснення господарських операцій відповідачем надано не було.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові та податкові накладні які містяться в матеріалах справи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, встановленим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідач доказів того, що відомості податкових і видаткових накладних не відповідають дійсності не надав.

За таких обставин, висновки, викладені в акті перевірки суб'єктом владних повноважень про відсутність факту реального здійснення позивачем господарських операцій за спірним правочином є безпідставними і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, викладені в акті перевірки висновки про нікчемність договору, укладеного позивачем з його контрагентом зроблені відповідачем з перевищенням компетенції податкового органу, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 25.07.2011 № 914/2304/37317565 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тіал Альянс», а також на листи слідчих від 31.05.2012 № 54/3082, від 30.07.2012 № 5/1470-1 та від 14.09.2012 № 5/1820 про порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва, в яких фігурує в якості контрагента ТОВ «Тіал Альянс» та на проведене СТКЗР Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві почеркознавчого дослідження, за результатами якого складено висновок спеціаліста від 08.07.2011 № 1162, в якому зазначено, що підписи від імені директора ТОВ «Тіал Альянс» ОСОБА_1 у податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року із додатком № 5 виконані не останнім, а іншими особами, а також на відмову податкового органу у прийнятті податкової декларації ТОВ «Тіал Альянс» з ПДВ за березень 2011 року, оформленою листом від 18.05.2011 № 18309/10/28-611, оскільки не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому матеріали досудового слідства не можуть мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами в повній мірі підтверджується факт реального виконання сторонами умов договору поставки від 28.02.2011 року № 15, таким чином, правомірність віднесення ТОВ «Стамар-Крокус» до податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 247383,41 грн., підтверджується належними та допустимими доказами, в тому числі податковими накладними оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку № 969.

Щодо протиправності наказу податкового органу від 01.11.2012 № 1737 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стамар-Крокус», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до змісту пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом на адресу позивача неодноразово надсилалася запити про надання інформації та її документальне підтвердження. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що позивачем на кожен із запитів надавалися відповіді, копії яких наявні в матеріалах. Так, на запит від 20.05.2011 року № 19292/10/15-311 надано відповідь листом від 20 червня 2011 року № 118, на запит від 25.07.2011 року № 10048/10/23-411 надано відповідь від 11.08.2011 року № 163-ск, на запит від 25.08.2011 року № 11249/10/23-611 надано відповідь від 02.09.2011 року № 173-ск, на запит від 14.10.2011 року № 37567/10/15-311 надано відповідь від 04.11.2011 року № 226. Факт отримання відповідачем вказаних відповідей на запити про надання інформації та її документальне підтвердження підтверджується наявним на них відтиском штампу реєстрації вхідної кореспонденції.

Таким чином, не видається можливим встановити, з якої саме підстави було призначено податкову перевірку позивача.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно п. 1.1 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 N 213, відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом. Відповідно до п. 2.3 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків при організації документальних планових та позапланових невиїзних перевірок необхідно враховувати особливості проведення, визначені статтею 79 розділу II Кодексу. Так, документальна планова та позапланова невиїзна перевірка здійснюється на підставі наказу про проведення, оформленого з дотриманням вимог, передбачених розділом I цих Методичних рекомендацій, та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 розділу II Кодексу.

З наведеного вбачається, що обов'язковою умовою здійснення позапланової виїзної або невиїзної перевірки є прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та лише за наявності обставин для проведення такої перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України, в якому зазначаються, в тому числі підстави для проведення перевірки.

В той же час, суд першої інстанції вірно вказав, що у наказі ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 01.11.2012 № 1737 всупереч вимогам ст. 78 ПК України та Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків податковим органом не зазначено підставу для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Стамар-Крокус», що свідчить про неправомірність його прийняття.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно даного наказу, було прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, в той же час, з акту, складеного за результатами її проведення, вбачається, що мала місце документальна позапланова невиїзна перевірка позивача.

Таким чином, враховуючи викладене, зважаючи на межі апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Тіал Альянс» податкових накладних, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про порушення ТОВ «Стамар-Крокус» п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству та дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 26.11.2012 № 0012972203 - безпідставним та неправомірним.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стамар-Крокус" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про визнання протиправними та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, визнання дій протиправними - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.