Постанова № 37852629, 17.03.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа№ 910/19885/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В.

Представники сторін:

позивача:Юзва В.О., за довіреністю;

відповідача:Артеменко П.М., за довіреністю;

розглядаючи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013

у справі № 910/19885/13 (суддя: Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Озеро"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про стягнення 205756,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/19885/13 позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Озеро" 173259 грн. 31 коп. - основного боргу, 12923 грн. 44 коп. - пені та 3703 грн. 61 коп. - судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/19885/13 повністю і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 № 910/19885/13 у справі № 910/19885/13 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2013 прийнято до розгляду апеляційну скаргу у справі № 910/19885/13. Розгляд апеляційної скарги призначений на 27.01.2014 об 11:00.

27.01.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду був поданий відзив на апеляційну скаргу.

27.01.2014 представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 продовжено строк вирішення спору по справі № 910/19885/13. Розгляд апеляційної скарги у справі №910/19885/13 відкладено на 17.03.2014 об 11:00.

14.03.2014 представником скаржника через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду були подані додаткові письмові пояснення по справі.

17.03.2014 представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

17.03.2014 представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив суд рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/19885/13 - залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

18.03.2003 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" (реорганізовано в ПАТ "УКРСОЦБАНК", в особі Пустомитівського відділення Львівської обласної філії АКБ "УКРСОЦБАНК") (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Озеро" (позивач) укладено Договір № 605/21/012 на впровадження та використання електронної системи "Клієнт-Банк" (надалі - Договір 1).

11.02.2005 між відповідачем та позивачем укладено договір банківського рахунку №605/30-12 (надалі - Договір-2).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом у даній справі в зв'язку з тим, що 20.09.2012 відповідачем здійснено списання з поточного рахунку позивача № 26002000000793 на підставі платіжного доручення № 617 від 20.09.2012р., № 616 від 20.09.2012р. (призначення платежу - повернення коштів за договорами позики) грошових коштів на загальну суму 173259,31 грн., а саме на користь ОСОБА_4 у сумі 73500,00 грн. та ОСОБА_5 на суму 99759,31 грн. відповідно.

В зв'язку з тим, що вказаних платіжних доручень позивач не складав та не скеровував їх відповідачеві ні у паперовому вигляді, ні у електронному з використанням електронної системи Клієнт-Банк, звернувся до правоохоронних органів.

Відповідно до Постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 13.10.2012р. порушено кримінальну справу за фактом вчинення шахрайства з використанням електронно-обчислювальної техніки за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3 КК України, але в подальшому такі дії були перекваліфіковано за ст. 185 ч .1 КК України.

Із змісту Постанови вбачається, що в період часу з 20.09.2012 по 21.09.2012р. невідома особа, шляхом обману при незаконній операції з використання електронно-обчислювальної техніки, із електронного рахунку ТОВ "Озеро", заволоділа грошима ТОВ "Озеро" в сумі 173 259,31 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами щодо повернення помилково списаних з поточного рахунку грошових коштів, проте такі вимоги позивача лишилися без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог скаржник стверджує, що платіжні доручення були сформовані за допомогою таємних ключів та електронних цифрових підписів позивача, а тому відповідач не несе відповідальності за списання коштів позивача з його рахунку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинами притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію обопільної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Відповідно до Договору-1, Система "Клієнт-Банк", або Система - комплекс програмно-технічних засобів, за допомогою яких відповідач здійснює віддалене розрахункове (в національній валюті) та інформаційне обслуговування позивача.

Договором-1 визначено, що електронний розрахунковий документ - документ на переказ грошей, що використовується для ініціювання переказу з рахунків платника на рахунок отримувача, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити документа, в тому числі і електронний цифровий підпис. Електронний розрахунковий документ може бути сформований, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму чи на папері. Електронний розрахунковий документ оформлюється позивачем відповідно до Інструкції та повинен відповідати встановлений законодавством формі.

Положеннями Договору-1 визначено, що операційний час - час роботи Банку з клієнтами (у межах Банківського дня) особливість якого в тому, що всі розрахункові документи, прийняті банківською установою протягом цього часу мають бути виконанні (перевірені, передані в Банк одержувача (платника), оформлені відповідними бухгалтерськими проводками за відповідними рахунками тощо) у той самий день.

Згідно Договору-1, електронний цифровий підпис - сукупність даних, отримана за допомогою криптографічного перетворення вмісту Електронного розрахункового документу, яка дає змогу підтвердити цілісність та ідентифікувати особу, яка його підписала.

Пунктом 1.1 Договору-1, визначено, що відповідач встановлює на технічних засобах Клієнта Систему та забезпечує її подальше обслуговування та функціонування.

У відповідності до п. 1.3. Договору-1, Система використовується для таких розрахункових документів: платіжних доручень, платіжних-вимог доручень (в тому числі з використанням платіжних карток). Не дозволяється формування розрахункових документів, в електронному вигляді на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування позивачем розрахункових документів в електронному вигляді на підставі платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів. Ці платіжні вимоги надсилаються позивачем до відповідача на паперових носіях у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

За приписами п. 2.1.5., п. 2.1.7., Договору-1, відповідач зобов'язаний приймати на виконання електронні розрахункові документи, оформленні та надані позивачем відповідно до Інструкції та чинного законодавства України; здійснювати розрахункові операції у межах залишку кошів на поточному рахунку позивача на Початок операційного дня з урахуванням надходжень та видатків протягом Операційного дня.

З наведених вище положень та наявних між сторонами договірних зобов'язань вбачається зобов'язання Відповідача забезпечити належний рівень захисту обміну інформації при використанні Системи "Кілєнт-Банк" під час здійснення розрахунково-касового обслуговування та право позивача безперешкодно розпоряджатися своїми коштами.

Відповідно до п. 1.1. Договору-2, відповідач зобов'язується відкрити Позивачу поточні рахунки в українських гривнях, надалі за текстом "Рахунки", а кожен окремо "Рахунок", та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, далі за текстом "Послуги", відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Пунктом 3.1.2. Договору-2 передбачено, що відповідач зобов'язується надавати Позивачу послуги відповідно до вимог чинного законодавства та умов цього Договору.

Згідно п. 3.2.1. Договору-2, відповідач має право у разі оформлення позивачем розрахункових документів з порушенням чинного законодавства, та, зокрема нормативних актів Національного банку України, повернути їх клієнту, з обов'язковим зазначенням підстав, передбачених чинним законодавством України, та обґрунтуванням причин їх невиконання.

У відповідності до п. 3.2.6. Договору-2, відповідач має право призупинити надання послуг позивачу, у разі його відмови надати документи та/або відомості, необхідні позивачу для здійснення заходів з фінансового моніторингу, в тому числі з'ясування суті його діяльності, фінансового стану тощо, до моменту надання позивачем відповідачу таких документів та/або відомостей.

За приписами п. 3.4.1. Договору-2, позивач має право вільно розпоряджатися коштами на рахунку відповідно до чинного законодавства України, за винятком випадків безспірного стягнення та безакцентного списання коштів.

Пунктом 4.3.1 Договору-2 визначено, що платіжні доручення позивача виконуються поточною датою валютування у разі наявності всіх необхідних реквізитів та за умови їх надходження до Відповідача (за київським часом) до 15:00 для перерахування в українських гривнях, в російських рублях, в доларах США.

У відповідності до ч. 2 ст. 341 Господарського кодексу України, для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 2 згаданої статті встановлено, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Приписами ч. З ст. 1066 ЦК України встановлено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 4 наведеної статті, положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Частиною 1 ст. 1071 ЦК України встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Частиною 2 згаданої статті встановлено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1073 ЦК України встановлено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Списані 173259,31 грн. перебували на поточному рахунку позивача у відповідача. При цьому згідно зі ст. 7 та п. 38.1 і 38.4 ст. 38 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", режим обслуговування клієнта банків полягає у зберіганні коштів, здійсненні розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів та створенні системи захисту інформації, яка повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на усіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання.

Таким чином судом встановлено, що відповідач, крім функцій розрахунково-касового обслуговування позивача, також виконував функцію зберігання грошових коштів, які перебували на поточному рахунку позивача, і ніс відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і "грошових коштів" позивача.

Відповідно до п. 18.3 статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпис що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документа. У разі недотримання зазначених вимог, банк або інша установа - член платіжної системи, несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Як слідує з п. 39.2.3 ст. 39 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідач не забезпечив дотримання вимог законодавства та не виконав зобов'язань за договором банківського рахунку від 11.02.2005 та договору № 605/21/012 від 18.03.2003р. на впровадження та використання електронної системи "Клієнт-Банк" на дистанційне обслуговування по каналах зв'язку щодо захисту інформації від несанкціонованої операції з даними особистого ключа підписувача (шляхом їх несанкціонованої генерації), з компонента власної платіжної системи, протягом її функціонування особами, які не мають на це права або повноваження визначених законодавством України, а також встановлених договором.

Крім того, позивач надавав відповідачу послуги електронного цифрового підпису та обслуговування сертифікатів відкритих ключів, у відповідності до норм чинного законодавства України.

Як слідує зі ст. 8 Закону України "Про електронний цифровий підпис" такі послуги в Україні мають право надавати центри сертифікації ключів (далі - ЦСК), тобто юридична особа, незалежно від форми власності або фізичні особи, які є суб'єктом підприємницької діяльності, що надає послуги електронного цифрового підпису і засвідчив свій відкритий ключ у центральному засвідчувальному органі (далі - ЦЗО) або засвідчувальному центрі (далі - ЗЦ) з дотриманням вимог ст. 6 цього Закону.

При забезпеченні розрахункових операцій позивача та зберіганні його коштів відповідач діяв на власних умовах і на власний ризик, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 341 Господарського кодексу України, для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. Питання попереднього узгодження відповідачем переліку ІР - адрес, виключно з яких позивачу буде дозволено робота з системою "Клієнт-банк", є одним із відомих відповідачеві способів автентифікації користувача (Позивача) під час здійснення розрахункових операцій через мережу - Інтернет, а тому відноситься до власних ризиків відповідача.

Отже, відповідач неналежно виконав свої зобов'язання, що витікають із чинного законодавства на віддалене обслуговування по каналах зв'язку, оскільки не забезпечив систему дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-Банк" захистом, який унеможливлює втручання в неї сторонніх осіб.

До того ж, наявність кримінальної справи, порушеної 13.10.2012 року слідчим СВ Пустомитівського РВ ГУМВС України у Львівській області Щипель І.М., за фактом вчинення шахрайства з використанням електронно-обчислювальної техніки, в зв'язку з чим із електронного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Озеро" в Публічному акціонерному товаристві "Укрсоцбанк" було списано суму 173259,31 грн. знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку між протиправною поведінкою банку, а саме порушення ним: Закону України "Про електронний цифровий підпис", Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. 2.5., 11.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні від 21.01.2004 року № 22, та заподіяною шкодою. Причому протиправна поведінка банку є причиною збитків у позивача і безпосередньо пов'язана із збитками, які виникли у нього як потерпілої особи.

Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 6.1 Договору-2 сторони погодили, що за несвоєчасне чи неправильне списання з вини банку суми з рахунку клієнта, а також за несвоєчасне зарахування суми, яка належить власнику рахунку, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0,01 відсотка від несвоєчасно або неправильної/зарахованої суми за кожен день прострочки, але не більше 10 відсотків суми переказу.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції зробив власні перерахунки пені та встановив, що розмір стягуваної пені повинен становити 12923,44 грн.

Проаналізувавши власні перерахунки пені суду першої інстанції колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача лише частково, а саме в розмірі 12923,44 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/19885/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013 у справі № 910/19885/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/19885/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко