Ухвала суду № 37852002, 26.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11кп/774/347/14 Суддя в 1 інстанції Корягіна Н.О.

Категорія ч.2 ст.309, ч.2 ст.263

ч.2 ст.15 ч.2 ст.186, ст.395 КК України Доповідач Піскун О.П.

УХВАЛА

Іменем України

18 березня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Піскун О.П.

суддів: Сербіна В.В., Семопядного В.О.

при секретарі - Галюлько Т.О.

за участю обвинуваченого, стосовно якого винесено обвинувальний вирок - ОСОБА_1

прокурора - Заворотної О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську матеріали кримінального провадження №12013040640006629 за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, який проживає за адресою: за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого.

яким обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ст.395, ч.2 ст.263, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України та призначено покарання:

за ч.2 ст. 309 КК України у вигляді двох років позбавлення волі;

за ст. 395 КК України у вигляді арешту строком на два місяці;

за ч.2 ст. 263 КК України у вигляді одного року позбавлення волі;

за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання за сукупністю злочинів у вигляді чотирьох років позбавлення волі з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Вирішено питання з речовими доказами.

Обвинувачений не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження в апеляції просить вирок суду змінити та пом'якшити йому покарання.

Вважає, що суд при призначенні йому покарання в повній мірі не врахував пом'якшуючі вину обставини, а саме його щире каяття в скоєному злочині, допомогу слідству, відсутність у потерпілих моральних та матеріальних претензій, наявність на його утриманні батьків - пенсіонерів.

Обвинувачений ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції застосувати до нього норми ст.69 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що порушив правила адміністративного надзору, а саме

05.08.2013 року ОСОБА_1 звільнившись з Солонянської ВК-21, порушуючи правила адміністративного надзору встановлені постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22.07.2013 року, згідно яких він мав прибути і зареєструватися у Бабушкінському РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та своєчасно прибути до обраного місця проживання, розташованого за адресою,: АДРЕСА_2, не пізніше 08.08.2013 року, будучи попередженим про адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення адміністративного нагляду і несвоєчасне прибуття до обраного місця проживання та реєстрації в органах внутрішніх справ, не прибув без поважних причин до обраного місця проживання, чим порушив правила адміністративного нагляду.

Крім того, 10.09.2013 року приблизно о 10.00 годині ОСОБА_1, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, прибув до балки, яка розташована на ж/м Тополя-3 у м. Дніпропетровську, де при невстановлених слідством обставинах незаконно, вчиняючи злочин повторно, без мети збуту, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб каннабіс масою 8,7 гр., маса якого в перерахунку на суху речовину становить 8,004 гр.

16.09.2013 року близько 16.30 годин співробітниками міліції при проведенні профілактичних заходів біля кінотеатру «Січ» на ж/м Тополя-3 по вул. Панікахи, 59 у м. Дніпропетровську, був затриманий ОСОБА_1, у якого був виявлений та вилучений особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс масою 8,7 гр., маса якого в перерахунку на суху речовину становить 8,004 гр., який він незаконно, без мети збуту, придбав та зберігав при собі.

Також, ОСОБА_1, у кінці вересня 2013 року, у денний час, більш точну дату та час встановити не представилося можливим, знаходячись поблизу зупинки громадського транспорту по вул. Панікахи в м. Дніпропетровську, маючи намір на незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу, знайшов і таким чином незаконно придбав холодну зброю, виготовлену саморобним способом по типу контактної, не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії кастета, та носив при собі без передбаченого законом дозволу.

15.10.2013 року у невстановлений слідством час ОСОБА_1 взяв з собою вказану холодну зброю, та не маючи передбаченого законом дозволу, став носити при собі і доставив до будинку № 15 на ж/м Тополя-1 в м. Дніпропетровську.

В цей же день, 15.10.2013 року близько 19.00 годин працівниками міліції біля буд. № 15 на ж/м Тополя-1 м. Дніпропетровську був затриманий ОСОБА_1, у якого була виявлена та вилучена холодна зброя, виготовлена саморобним способом по типу контактної, не клинкової холодної зброї ударно-дробильної дії кастета, яку він не маючи передбаченого законом дозволу, носив при собі.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 22.10.2013 року приблизно о 14.10 годин ОСОБА_1, знаходячись біля буд. № 68 по вул. Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську, побачив раніше незнайому ОСОБА_2, яка в цей час розмовляла по мобільному телефону, і реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, наблизився до ОСОБА_2 і відкрито, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, викрав майно ОСОБА_2, а саме: мобільний телефон марки «Nokia Asha 205» вартістю 550 грн., в якому знаходилися сім-карти операторів мобільного зв'язку «Київстар» та «МТС», на рахунку яких знаходилися грошові кошти в сумі 4,61 грн. та 0,32 грн., завдавши таким чином матеріальної шкоди на загальну суму 554,93 грн.

Після цього ОСОБА_1 з викраденим майном спробував втекти з місця скоєння злочину, попрямувавши у бік проїжджої частини дороги вул. Запорізьке шосе в м. Дніпропетровську, але не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, незалежних від його волі, оскільки був затриманий працівниками міліції.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_1 підтримав свої апеляційні вимоги та просив апеляцію задовольнити, прокурор заперечувала проти задоволення вимог обвинуваченого та просила вирок суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, обвинуваченого ОСОБА_1, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні ряду кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, 395, ч.2 ст.263, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого та про правильну кваліфікацію його злочинних дій, доведених сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду про фактичні обставини вчиненого злочину, доведеність винуватості обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій в апеляційній скарзі, обвинуваченим не оспорюються, то вказані обставини апеляційним судом не перевіряються.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_1, наведених ним в апеляційній скарзі, щодо суворості призначеного йому покарання, неврахування судом в достатній мірі пом'якшуючих вину обставин, а саме його щирого каяття, допомоги слідству, відсутності у потерпілої моральних та матеріальних претензій та наявності на його утриманні батьків - пенсіонерів, колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Згідно з вимогами ст.65 КК України суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, судом першої інстанції були в повній мірі дотримані вимоги вказаної статті кримінального закону, врахована ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та відбування покарання характеризується задовільно.

Також судом врахована обставина, яка пом'якшує покарання, а саме щире каяття обвинуваченого. До обставин, що обтяжують покарання, суд відніс рецидив злочинів.

Наявність у обвинуваченого на утриманні батьків пенсіонерів матеріалами кримінального провадження не підтверджена, згідно довідки яка міститься у справі ОСОБА_1 мешкав один.

Та обставина, що потерпіла ОСОБА_2 не має ні матеріальних ні моральних претензій до обвинуваченого не може бути визнана такою, що суттєво знижує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень.

Саме з урахуванням підстав, зазначених в апеляційній скарзі, судом першої інстанції ОСОБА_1 призначено мінімальне покарання. Тому за своїм виглядом і розміром воно є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів. Підстав для застосування ст.69 КК України, колегія суддів не вбачає.

Суттєвих порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які є безумовною підставою для скасування або зміни вироку в матеріалах справи не встановлено, не вказує на такі порушення і обвинувачена в своїй апеляції.

Яких-би то не було даних, які б свідчили про наявність при розслідуванні кримінального провадження та його розгляді істотних вимог норм кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування або зміну вироку, по справі не встановлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.405 КПК України, п.1 ч.1 ст.407 КПК України, ст.418 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Обвинувальний вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.309, ст.395, ч.2 ст.263, ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України - залишити без змін, а апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту отримання її копії.

Судді: