Постанова № 37851136, 25.02.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 р. Справа № 804/615/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василівни при секретаріТалаш Д.В. за участю: представника позивача представника відповідача Тертишної К.О. Ваховської Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «ХЛІБ» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002331501 від 27 серпня 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариства «ХЛІБ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУМ у Дніпропетровської області, в якому просить визнати недійсним, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002331501 від 27 серпня 2013 року відповідно до якого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 4 139 110, грн., нарахована штрафна санкція в сумі 2 096 555,00 грн. загалом на суму 6 208 665 грн..

В обґрунтування позову зазначено, що податковий орган провів перевірку позивача, однак висновки викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що спірне повідомлення-рішення, прийняте на підставі акту перевірки є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, що має наслідком його неправомірність та є підставою для скасування, оскільки господарська операція була реально здійснена та позивач отримав прибуток.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити та зазначила про прибутковість господарських операцій.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

У період з 09.07.2013 року по 17.07.2013 року Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУМ у Дніпропетровської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «ХЛІБ» з питань здійснення експорту товару не власного виробництва за лютий - квітень 2013 року .

За наслідками перевірки складено Акт від 24.07.2013 року № 10/15-01/00381545 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, Публічне акціонерне товариства «ХЛІБ» не має право на включення до складу валових витрат вартості придбаних у ТОВ «ТК «Урожай» в І та ІІ кварталах 2013 року товарів та послуг у сумі 20 695 550 грн.; порушено п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит в січні-квітні 2013 року на суму 4 139 110 грн..

На підставі висновків Акту перевірки Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція ГУМ у Дніпропетровської області прийняла податкове повідомлення-рішення від 27.08.2013 р. №0002331501, за порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання Публічному акціонерному товариству «ХЛІБ» за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем у розмірі 4139110,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 2069555 грн..

Позивачем дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку, однак скарги залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін. Позивач не погоджується з податковим повідомленням - рішенням від 27.08.2013 р. №0002331501, а тому оскаржує його в судовому порядку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 Акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку №984 від 22.12.2010 року).

Так, 03.12.2012 року між ПАТ «ХЛІБ» та TOB «ТК «Урожай» було укладено договір купівлі-продажу №1073, відповідно до якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити, олія соняшникова нерафінована не виморожена (суміш пресового і екстракційного масел) сорт І.

Згідно п. 3.3 договору, загальна сума договору встановлюється орієнтовано 50 000000 (п'ятдесят мільйонів) грн.

Відповідно до договору, ТОВ «ТК «Урожай» передав, а ПАТ «ХЛІБ» прийняв товар - олія соняшникова нерафінована не виморожена (суміш пресового і екстракційного масел) сорт 1 в кількості 2 630,56 кг за ціною 23 344 204,71 грн. без ПДВ (ПДВ 4 668 838,94 грн.) загалом з ПДВ 28 013 033,65 грн.. Постачання відбулось до залізничної станції Жовтнева-еспорт Ніколаєв відповідно до умов договору, про що свідчать залізничні накладні надані до перевірки.

ПАТ «ХЛІБ» проведено розрахунок з ТОВ «ТК «Урожай» в безготівковій формі в сумі 22 190 676,93 грн. ПДВ 1 341 003,62 грн. (разом з ПДВ 23 531 680,55 грн.). Таким чином, ПАТ «ХЛІБ» обліковано кредиторську заборгованість перед ТОВ «ТК «УРОЖАЙ» на суму 4 953 953,06 грн., що підтверджено регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними контрагентами».

Так, ПАТ «ХЛІБ» 18.01.2013 року уклало зовнішньоекономічний контракт № HL 18/01/13 з швейцарською фірмою LAUFFER SA на поставку олії соняшникової нерафінованої не вимороженої (суміш пресового і екстракційного масел) сорт 1. На виконання прийнятих на себе зобов'язань ПАТ «ХЛІБ» експортовано товар на користь LAUFFER SA на суму 365 079,09 доларів США (2918077,17 грн.), про що надано ВМД до перевірки. Транспортування вищевказаного товару здійснювалося за рахунок Покупця - LAUFFER SA. Розрахунки між суб'єктами за реалізований товар проводився у безготівковій формі.

19.02.2013 року ПАТ «ХЛІБ» уклало зовнішньоекономічний контракт № HL 19/02/13 зі швейцарською фірмою LAUFFER SA на поставку олії соняшникової нерафінованої не вмороженої (суміш пресового і екстракційного масел) сорт 1. На виконання прийнятих на себе зобов'язань ПАТ «ХЛІБ» експортовано товар на користь LAUFFER SA на суму 1 165 191,48 доларів США (9 318 970, 60 грн.), про що ВМД було надано до перевірки. Транспортування товару здійснювалося за рахунок Покупця - LAUFFER SA. Розрахунки між суб'єктами за реалізований товар проводився у безготівковій формі.

05.02.2013 року ПАТ «ХЛІБ» уклало зовнішньоекономічний контракт №HL 05/02/13 з швейцарською фірмою LAUFFER SA на поставку олії соняшникової нерафінованої не вмороженої (суміш пресового і екстракційного масел) сорт 1. На виконання прийнятих на себе зобов'язань ПАТ «ХЛІБ» експортовано товар на користь LAUFFER SA на суму 1 082 146,82 доларів США (8 649 599,53 грн.), про що до перевірки надана ВМД. Транспортування товару здійснювалося за рахунок Покупця - LAUFFER SA. Розрахунки між суб'єктами за реалізований товар проводився у безготівковій формі.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договором купівлі-продажу №1073 від 03.12.2012 року до перевірки надано копії видаткових, податкових накладних, акти приймання-передачі, специфікації, копії контрактів, копії ВМД, бухгалтерська картка порахункам за період лютий-квітень 2013 року, банківські документи, ж/д накладні та інші документи.

Таким чином, реальність господарської операції підтверджена первинними документами та не заперечується відповідачем, при цьому висновок податкового органу ґрунтується на відсутності економічного ефекту від укладених угод в зв'язку з реалізацією олії соняшникової за межі митної території України за ціною нижчою ніж ціна, яку оплатило ПАТ «Хліб» на адресу постачальника ТОВ «ТК «Урожай». В результаті проведення вказаних господарських операцій підприємством, за висновком податкового органу, отримано збиток в сумі 3 948 012,70 гривень (24834 660,00 грн. - 20886647,30 грн.), тобто при отриманні від покупця 20 886 647,30 грн. необхідно провести оплату постачальнику в сумі 24 834 660,00 гривень.

При вирішенні даного адміністративного позову, суд виходить з наступного.

Під час проведення експортних операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку. Відповідно до пп.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість).

Згідно пп.14.1.228 п.14 ст.14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

П.1.2. ст.1 Податкового кодексу України визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, окрім оподаткування ввізним (імпортним) мито або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Стаття 82 Митного кодексу України передбачає, що експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Під час здійснення митного оформлення товарів, які були вивезенні позивачем за межі митної території України в митному режимі експорту, митним органом не було встановлено порушень діючого законодавства, іншого суду не доведено.

Згідно статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податків з вивезення товарів у митному режимі експорту.

Відповідно до пп. 195.1.1 «а» п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Статтею 136 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи, а саме суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.

Тобто, за нормами Податкового кодексу України для визначення доходу або збитку від операції необхідно суму від продажу (без ПДВ) зменшити на розмір собівартості товару (також без ПДВ).

Так, згідно з приписами підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум ПДВ, нарахованих у вартості товарів (послуг), до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією.

Відповідно до п.39.14 ст.39 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ПАТ «Хліб» щодо придбання олії та її подальшому експорту були направленні на отримання прибутку, що підтверджується первинними документами, при цьому податковим органом не доведена не відповідність продажу товару звичайним цінам, а також порушення п.138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, де зазначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не виконано покладений на нього ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування правомірності свого рішення. Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «ХЛІБ» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002331501 від 27 серпня 2013 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002331501 від 27 серпня 2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Хліб" (код ЄДРПОУ 00381545) судові витрати у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 81 копійка.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено згідно ч.3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко