Постанова № 37850477, 24.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 березня 2014 року № 826/2757/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю " ДЦ Україна"

до

Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській обасті

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007731530 від 30.10.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЦ Україна» звинулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0007731530.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту від 16.10.2013 №247/1530/35557107 перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов’язання до бюджету є безпідставним, оскільки позивачем у визначений податковим законодавством термін сплачено авансові внески з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області – письмових пояснень по суті позовних вимог суду не надала, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що позивач не заперечував проти вирішення справи в порядку письмово провадження, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено перевірку своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов’язання до бюджету філії «ДЦ-Львів» ТзОВ «ДЦ-Україна» за результатом якої складено акт від 16.10.2013 №247/1530/35557107 (далі акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що позивачем в порушення вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов’язання авансових внесків з податку на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0007731530, яким позивача зобов’язано сплатити штраф в сумі 10 995,64 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення 30.10.2013 №0007731530, суд, керуючись чинним податковим законодавством, частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірного податкового повідомлення - рішення чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

З матеріалів справи вбачається, наступне:

- платіжним дорученням від 16.01.2013 №101316 позивачем сплачено авансовий внесок в сумі 109 849,0 грн. за січень 2013 року,

- платіжним дорученням від 19.02.2013 №106908 позивачем сплачено авансовий внесок в сумі 109 849,0 грн. за лютий 2013 року,

- платіжним дорученням від 25.03.2013 №112094 позивачем сплачено авансовий внесок в сумі 99643 грн. за березень 20103 року,

- платіжним дорученням від 24.04.2013 №117096 позивачем сплачено авансовий внесок в сумі 99 643,0 грн. за квітень 2013 року,

- платіжним дорученням від 27.05.2013 №121379 позивачем сплачено авансовий внесок в сумі 99 643,0 грн. за травень 2013 року,

- платіжним дорученням від 25.06.2013 №125778 позивачем сплачено авансовий внесок в сумі 99643 грн. за червень 2013 року,

- платіжним дорученням від 26.07.2013 №130833 позивачем сплачено авансовий внесок в сумі 99643 грн. за липень 2013 року.

Відповідно до пункту 14.1.39. ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 14.1.156. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Виходячи із системного аналізу норм Податкового кодексу України, юридичне значення має сам факт сплати податку до бюджету, а не те, на який рахунок здійснено таку сплату податку.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як зазначено вище, авансовий внесок з податку на прибуток за січень, лютий 2013 року позивачем сплачено 16.01.2013 та 19.02.2013, тобто у встановлений термін.

В подальшому, позивачем також сплачено авансові внески з податку на прибуток за березень – липень 2013 року у встановлений термін.

Проте зазначені платежі здійснено позивачем на некоректний рахунок та на підставі заяви позивача від 20.02.2014 податковим органом протягом 21 – 26 лютого 2014 року здійснено зарахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший рахунок.

Суд зауважує, що Податковий кодекс України не містить норм, які встановлюють відповідальність за перерахування грошових коштів на некоректний рахунок податкового органу.

Отже, позивач сплатив податок у відповідний бюджет у встановлений Податковим кодексом України термін,, при цьому Податковий кодекс України не визначає на який рахунок потрібно зараховувати кошти.

Отже податок фактично надійшов до відповідного бюджету у визначений чинним законодавством строк, а те, що кошти перебували на некоректних бюджетних рахунках, на думку суду є формальною обставиною та не може бути підставою для висновків про порушення граничних строків сплати податків та застосування штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.09.2007 по справі №К-24401/06.

Крім того, спірним податковим повідомленням-рішенням застосовано штраф до Філії «ДЦ-Львів» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ-Україна».

Відповідно до п. 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи.

Проте, в порушення згадуваної норми Податкового кодексу України, податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням нараховано штраф саме Філії «ДЦ-Львів» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЦ-Україна».

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, судом встановлено, що оскільки позивачем вчасно сплачено податок на прибуток підприємств, застосування до нього штрафу відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України є безпідставним та протиправним, що, в свою чергу, свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 №0007731530.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведено правомірність оскарженого податкового повідомлення – рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 30.10.2013 №0007731530 прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда