Постанова № 37850471, 26.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 березня 2014 року № 826/20480/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Мульті Веста Україна 3" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів про зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Мульті Веста Україна» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про зобов'язання відновити в картці особового рахунку позивача належного йому бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 605 163,0 грн. та надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4 605 163,0 грн. за лютий 2009 року, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення вимог ст.ст.14, 200 Податкового кодексу України відповідачем не подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4 605 163,0 грн. за лютий 2009 року, яка підлягає відшкодуванню з Державного бюджету на користь позивача.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи та зазначив, що позивачем всупереч вимог п. 3.2 розділу 3 наказу Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004 №82/245 не було надано виконавчий лист. Вказане на думку представника відповідача свідчить про відсутність підстав для надання органу державної казначейської служби довідки щодо залишку сум невідшкодованого податку за звітний період.

В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за згодою сторін ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за 01.07.2008 р. по 31.07.2008 р., за результатами якої складено акт від 13.05.2009 р. № 737/23-06/35575330 (далі - акт перевірки), яким зафіксовані допущені позивачем порушення вимог пп.7.7.3, пп.7.7.4, пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року в розмірі 4 605 163,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 21.05.2009 р. № 0003142306/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 4 605 163,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2010, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 у справі № 23-6710/09/2670 задоволено позов Закритого акціонерного товариства "Мульті Весте Україна 3" (правонаступником якого є позивач у даній справі) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасовано рішення від 21.05.2009 р. № 0003142306/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2013 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.09.2013 р. відмовлено в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного України від 08.04.2013.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З огляду на викладене, правомірність формування позивачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 року в розмірі 4 605 163,00 грн. не потребує повторного доказування.

Судом встановлено, що позивач звернувся із запитом до органу казначейської служби від 07.11.2013 про надання інформації та вчинення дій щодо здійснення бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок позивача в розмірі 4 605 163,00 грн.

Листом від 13.11.2013 р. № 02-13/1457 орган казначейської служби повідомив, що висновок на відшкодування позивачу податку на додану вартість на суму 4 605 163,00 грн. податковим органом не подавався.

Відповідно до п. 200.7. Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.8. ст. 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктами 200.10, 200.11 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, системно проаналізувавши викладені законодавчі норми, суд дійшов висновку про те, що у разі підтвердження достовірності нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, складання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість та його надіслання до відповідного органу державної казначейської служби є обов'язком податкового органу.

При цьому, при наявності процедури судового оскарження, обов'язок складання висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, виникає у податкового органу після закінчення відповідної процедури, протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення.

Слід зауважити, що наведені законодавчі норми не містять застережень щодо обов'язку надання платником податку виконавчого документа (виконавчого листа) за результатами процедури судового оскарження.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, податковим органом не виконаний поскладений на нього обов'язок складання та надіслання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного судового рішення.

Суд зауважує, що в даному разі право позивача порушено внаслідок неотримання відповідної суми ПДВ з бюджету, отже належним способом захисту цього права є саме вимога про стягнення цієї суми на рахунок позивача з бюджету. Питання ж формування податковим органом висновку та направлення його до Управління держказначейства є процедурним питанням взаємодії вказаних органів у процесі перерахування сум бюджетного відшкодування платникам та безпосередньо не впливає на відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладене в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України №№К/9991/88506/11, К/9991/88510/11, К/9991/91462/11.

З огляду на те, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб, враховуючи, що питання формування податковим органом висновку та направлення його до Управління держказначейства є процедурним питанням взаємодії вказаних органів у процесі перерахування сум бюджетного відшкодування платникам та безпосередньо не впливає на відновлення порушеного права позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача відновити в картці особового рахунку позивача належного йому бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4 605 163,0 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази, що будь-які зміни у обліку ПДВ позивача до облікової картки не вносилось не зважаючи на скасування відповідних повідомлень-рішень, отже суд вважає позовні вимоги у вказаній частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда