Рішення № 37848511, 20.03.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 682/935/13-ц

Провадження № 22-ц/792/463/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Заїки В.М.,

при секретарі : Гриньовій А.М.

з участю : представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача та третіх осіб ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 682/935/13-ц за апеляційною скаргою Хмельницької обласної спілки споживчих товариств на рішення Славутського міськрайонного суду від 17 грудня 2013 року по справі за позовом Хмельницької обласної спілки споживчих товариств до ОСОБА_3, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, - Радошівська сільська рада Ізяславського району, ОСОБА_4, про повернення (витребування) майна (віндикація) від добросовісного набувача.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Позивач, Хмельницька обласна спілка споживчих товариств, звертаючись до суду з позовом, вказував, що за власні кошти у 60-х роках придбав нежитлову будівлю, цегляний магазин, загальною площею 497,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. З того часу як власник користувався і розпоряджався будівлею шляхом передачі в тимчасове користування кооперативним підприємствам Ізяславського району. Однак, 30 березня 2005 року рішенням виконавчого комітету Радошівської сільської ради, прийнятим з порушенням процедури передбаченої Цивільним кодексом України, визнано право приватної власності на вказану будівлю за Радошівською сільською радою. Позивач вказував, що не погоджуючись з таким рішенням оскаржив його в судовому порядку і 4 листопада 2010 року постановою Житомирського апеляційного господарського суду рішення визнано недійсним, а також визнано право власності Хмельницької обласної спілки споживчих товариств на спірну будівлю. При цьому, позивач вказував, що під час розгляду справи судами, Радошівська сільська рада неправомірно 18 травня 2009 року за договором купівлі-продажу продала спірний магазин ОСОБА_4 А 14 липня 2011 року під час оскарження позивачем вказаного договору купівлі-продажу в суді ОСОБА_4 продав будівлю ОСОБА_3 Позивач, зазначав, що як власник, згідно положень чинного законодавства має право на повернення майна від добросовісного набувача. Тому просив суд повернути (витребувати) майно -нежитлову будівлю - цегляний магазин з підвалом, двома сходами та двома приямками, загальною площею 497,5 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння (віндикація) добросовісного ________________

Головуючий у першій інстанції - Мацюк Ю.І. провадження № 22-ц/792/463/14

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 5 набувача ОСОБА_3 та зобов'язати передати майно Хмельницькій обспоживспілці, стягнути

з відповідача судові витрати.

Рішенням Славутського міськрайонного суду від 17 грудня 2013 року в задоволенні

вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Хмельницька обласна спілка споживчих товариств вважає вказане рішення незаконним, просить його скасувати, ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Вказує, що суд при вирішення спору безпідставно надав перевагу доказам наданим відповідачем. Також зазначає, що висновки суду не ґрунтуються на матеріалах справи і положеннях чинного законодавства України.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 Цивільного процесуального кодексу підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на виконання умов ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, а саме судом встановлено, що приміщення магазину не було загублено, не було викрадено, а також не вибуло з володіння власника не з його волі. Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, як вбачається з матеріалів господарської справи № 12/5/20/437-Н за позовом від 4 липня 2008 року Хмельницької обласної спілки споживчих товариств до Радошівської сільської ради про визнання недійсним рішення виконкому Радошівської сільської ради № 11 від 30 березня 2005 року, вказаний позов неодноразово розглядався господарськими судами. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18 вересня 2008 року та постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2009 року про відмову в задоволенні даного позову постановою Вищого господарського суду України були скасовані, а справа передана на новий розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12 травня 2010 року в позові знову було відмовлено, однак постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2010 року вказане рішення скасовано та позов задоволено повністю.

Вказана постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2010 року неодноразово оскаржувалась в касаційному порядку Радошівською сільською радою, ОСОБА_4, який залучався до участі в справі як третя особа на стороні відповідача, подавалась заява про її перегляд за нововиявленими обставинами, однак касаційні скарги були повернуті, а заява залишена без завдоволення.

Таким чином постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2010 року, яка набрала законної сили та є чинною, встановлено, що 27 листопада 1968 року державною приймальною комісією прийнято в експлуатацію закінчену будівництвом двоповерхову будівлю в АДРЕСА_1, дана комісія призначена розпорядженням правління Хмельницької облспоживспілки. Згідно платіжного доручення № 37 від 31 січня 1969 року Хмельницькою облспоживспілкою у відповідності до рахунку-фактури, виставленого колгоспом ім. Леніна с. Радошівка Ізяславського району, перераховано колгоспу ім. Леніна с. Радошівка Ізяславського району 50 100 крб. за будівлю магазину. З моменту прийняття даної будівлі магазину в експлуатацію - 27 листопада 1968 року вказана спірна будівля у відповідності до ст. 128 Цивільного кодексу УРСР від 1963 року перебувала у володінні та користуванні відповідних споживчих товариств. Рішенням виконавчого комітету Радошівської сільської ради № 11 від 30 березня 2005 року визнано право власності за Радошівською сільською радою на спірну будівлю магазину та на підставі цього рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю магазину в АДРЕСА_1, зареєстроване 6 квітня 2007 року.

З врахуванням викладеного апеляційний господарський суд, керуючись ст. ст. 44, 45, 128 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року зробив висновок, що право власності на будівлю магазину в АДРЕСА_1 належить Хмельницькій облспоживспілці, якою підтверджено факт сплати коштів в сумі 50 100 крб. колгоспу ім. Леніна 31 січня 1969 року, рішення виконкому Радошівської сільської ради № 11 від 30 березня 2005 року в частині визнання за сільською радою права власності на вищевказане приміщення прийняте без достатніх підстав та з порушенням права власника - Хмельницької обласної спілки споживчих товариств на це приміщення.

Цією ж постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2010 року рішення виконавчого комітету Радошівської сільської ради № 11 від 30 березня 2005 року в частині визнання права власності за Радошівською сільською радою на будівлю магазину в АДРЕСА_1 та видачі свідоцтва про право власності щодо вказаного об'єкту нерухомості скасовано. Визнано право власності за Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств на будівлю магазину в АДРЕСА_1.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами даної цивільної справи, матеріалами господарської справи № 12/5/20/437-Н за позовом від 4 липня 2008 року Хмельницької обласної спілки споживчих товариств до Радошівської сільської ради, оглянутої в судовому засіданні апеляційного суду.

У відповідності до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, як фактично встановлено постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2010 року, Хмельницька обласна спілка споживчих товариств була власником спірної будівлі магазину по АДРЕСА_1, вказана будівля магазину вийшла з власності позивача не з його волі на підставі незаконного та безпідставного рішення Радошівської сільської ради, яке скасовано та на даний час рішенням суду за позивачем визнано право власності на дану будівлю. Будь-яких правових угод між Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств та Радошівською сільською радою щодо передачі приміщення магазину не укладалось, відсутні й інші законні підстави набуття права власності на магазин сільською радою зі згоди його власника Хмельницької облспоживспілки.

18 травня 2009 року між Радошівською сільською радою та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу будівлі магазину в АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_4 став власником даного об'єкту нерухомості. При цьому слід зазначити, що на час укладення вказаного договору між Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств та Радошівською сільською радою вже існував спір щодо приміщення магазину, що підтверджується матеріалами господарської справи № 12/5/20/437-Н за позовом від 4 липня 2008 року Хмельницької обласної спілки споживчих товариств до Радошівської сільської ради, про який Радошівській сільській раді, як відповідачу було достеменно відомо.

14 липня 2011 року вже між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу будівлі магазину в АДРЕСА_1, за яким власником магазину став ОСОБА_3

За таких обставин слід прийти до висновку, що ОСОБА_3 в розумінні вимог ст. 388 Цивільного кодексу України є добросовісним набувачем спірного об'єкту нерухомості.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не можу бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

П. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Згідно п.п. 26, 31, 32 роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. У разі якщо позов власника про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу. Вирішуючи спори щодо відповідальності добросовісного набувача після витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні враховувати, що добросовісний набувач (володілець) може залишити за собою здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди. Якщо відокремлення поліпшень неможливе, добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна (частина четверта статті 390 ЦК).

З врахуванням викладеного, оскільки, як встановлено судом, спірна будівля магазину вибула з володіння власника Хмельницької облспоживспілки не з його волі на підставі незаконного та безпідставного рішення органу місцевого самоврядування, то позивач має право домагатися відновлення свого права на неї шляхом витребовування від добросовісного набувача, яким є ОСОБА_3

Посилання суду першої інстанції на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 11 лютого 2013 року, яким відмовлено в задоволенні позову Хмельницької обласної спілки споживчих товариств про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення магазину від 18 травня 2009 року, укладеного між Радошівською сільською радою та ОСОБА_4, не може бути підставою для відмови в позові, а лише підтверджують факт добросовісності набувача вказаного об'єкту нерухомості.

Зазначені обставинам справи та встановленим фактам суд першої інстанції належної оцінки не дав, зробив висновки, які не відповідають, встановленим ним обставинам та фактам, і безпідставно відмовив в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, оцінюючи зібрані по справі докази та встановлені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки, майно вибуло з володіння власника не з його волі, а рішення суду першої інстанції скасуванню внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи і неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Хмельницької обласної спілки споживчих товариств задовольнити.

Рішення Славутського міськрайонного суду від 17 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення :

Позов Хмельницької обласної спілки споживчих товариств до ОСОБА_3, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, - Радошівська сільська рада Ізяславського району, ОСОБА_4, про повернення (витребування) майна (віндикація) від добросовісного набувача задовольнити.

Витребувати від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь Хмельницької обласної спілки споживчих товариств нежитлову будівлю - цегляний магазин по АДРЕСА_1, загальною площею 497,5 м.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Хмельницької обласної спілки споживчих товариств судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : (підпис) Судді : (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко