Рішення № 37847999, 25.03.2014, Миронівський районний суд Київської області

25.03.2014 Єдиний унікальний № 371/2307/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року м. Миронівка ЄУН 371 / 2307 / 14-ц

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.

при секретарі Січкаренко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що 12 червня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № СL-005/057/2007, згідно з яким відповідачу банком було надано кредит на придбання автомобіля в сумі 49 900 доларів США зі сплатою 11,99 % річних, починаючи з 12 червня 2007 року по 12 червня 2013 року. В порушення зобов'язань за договором відповідач допустив заборгованість по кредиту в розмірі 36 774,790 доларів США, що еквівалентно 293 940,18 гривень. За неналежне виконання зобов»язань йому нарахована пеня в розмірі 1 366 821,83 грн. Просив стягнути з відповідача вказані кошти та понесені судові витрати в судовому порядку.

В судове засідання представник позивача не з"явився, в наданій суду заяві просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином за зареєстрованим в установленому порядку місцем проживання, причини неявки суду не відомі.

Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач вдруге не з'явився до суду, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надав, враховуючи правила ст.ст. 157, 169 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності відповідача.

Суд, дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені статтею 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Встановлено, що між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 12 червня 2007 року був укладений кредитний договір № СL-005/057/2007, за яким Банк зобов»язався надати позичальнику кредит в розмірі та валюті, визначеній у частині 1 договору, а позичальник зобов»язався прийняти кредит, належним чином використати його та повернути банку суму отриманого кредиту, сплатити відповідну плату за користування ним та виконати інші зобов»язання. Згідно п. 2 частини 1 договору розмір кредиту склав 49900 доларів США.

За умовами договору (п. 2 частини 1) відповідач зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі до 12 червня 2013 року, датою чергового платежу є 12 число кожного календарного місяця, розмір щомісячного платежу склав 980,19 доларів США. Згідно п. 3 частини 1 договору за користування кредитом відповідач сплачує проценти, виходячи зі ставки 11,99% річних.

Додаток 1 до договору передбачав графік погашення кредиту.

Кредит в сумі 49900 доларів США був наданий відповідачу шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, вказаний ним у кредитній заявці від 12 червня 2007 року.

В п. 3.1.1 частини 2 договору зазначено, що у разі прострочення відповідачем зобов"язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування він зобов"язаний сплатити пеню за кожен день прострочення у розмірі 1 % від суми прострочених зобов"язань.

Зобов"язання за договором відповідач виконував до жовтня 2009 року, один платіж здійснив у березні 2010 року та один - у травні 2011 року. Вказані обставини підтверджені розрахунком заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується факт реорганізації Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» відповідно до Статуту АТ «ОТП Банк» в новій редакції, зареєстрованого 18.06.2009 року. ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником усього майна, майнових прав та обов»язків ЗАТ «ОТП Банк».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ч. 1 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з яким ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набув усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги щодо сплати суми основного боргу, сплати процентів та штрафних санкцій (пункт 3.3. договору), права нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями пункту 4.3. договору купівлі-продажу кредитного портфелю продавець зобов»язався повідомити боржників про про укладення цього договору.

Згідно витягу з додатку 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю до позивача при укладанні договору купівлі-продажу кредитного портфелю перейшло право вимоги до відповідача щодо сплати основного боргу та процентів на суму 45 777, 43 дол. США.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач листом № 42-2-1/163711 від 15.11.2010 року був повідомлений ПАТ «ОТП Банк», що права вимоги за Кредитним договором були відступлені Фактору на підставі Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 05.11.2010 року, укладеного між Банком і Фактором.

Станом на 04 червня 2013 року відповідач мав заборгованість за кредитом в сумі 36 774 доларів США, що еквівалентно 293 970,18 гривень, за період з 04 червня 2012 року по 04 червня 2013 року позивачем йому нарахована пеня в сумі 1 072 881,65 гривень. Загальна сума заборгованості за кредитним договором з врахуванням основного боргу та інших нарахувань складає 1 366 821,83 гривень.

Розрахунки позивача підтверджені розрахунком заборгованості, доданим до матеріалів справи.

Позивач набув право вимоги до відповідача про стягнення основного боргу та процентів в межах заборгованості, яку він мав на час укладання договору купівлі-продажу кредитного портфелю, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 36 774 долари 70 центів США.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за кредитним договором, яка нарахована відповідачу після укладення 05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договору купівлі-продажу кредитного портфелю є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору № № СL-005/057/2007 спори та розбіжності, що виникають з цього Договору, підлягають вирішенню шляхом переговорів. У разі недосягнення згоди спір передається до судових органів у порядку, визначеному чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що після укладення з ПАТ «ОТП Банк» Договору купівлі-продажу кредитного портфелю, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не зверталося до відповідача з позасудовою вимогою про стягнення пені за період з 04 червня 2012 року по 12 травня 2013 року.

За встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з вимогою про стягнення пені в порушення умов договору, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Відмова позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині не позбавляє позивача звернутися до суду з вказаними позовними вимогами з інших підстав, а саме у разі недосягнення згоди між сторонами після вирішення спору шляхом переговорів, відповідно до пункту 4.1 Кредитного договору.

Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Згідно наданого позивачем витягу з службового розпорядження «Про встановлення курсів купівлі-продажу готівкових іноземних валют за гривні» від 04 червня 2013 року Національний банк України встановив такі офіційні курси гривні до іноземних валют: 100 доларів США - 799,3 грн.

За правилами ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням вказаного правила загальна заборгованість відповідача перед банком, яка підлягає стягненню в межах заявлених вимог, становить 36 774 долари 70 центів США, що еквівалентно до національної валюти України за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку - 04 червня 2013 року - 293 940 грн. 18 коп.

Згідно положень ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач у судове засідання не з'явився, заперечень на позов та доказів, що спростовують зазначені у позовній заяві обставини, не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вказане правило, з відповідача підлягає стягненню на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» сплачений судовий збір у сумі 2939 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, ст.ст. 6, 16, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610, 611, 612, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57- 60, 64, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421, МФО 300528, р/р 26507002333333 в АТ «ОТП Факторинг України») 36 774 долари США 70 центів, що еквівалентно до національної валюти України за офіційним курсом НБУ на дату проведення розрахунку 04 червня 2013 року - 293 940 гривень 18 копійок заборгованості за договором та 2939 гривень 40 копійок сплаченого судового збору, а всього 296 879 гривень 58 копійок (двісті дев»яносто шість тисяч вісімсот сімдесят дев»ять гривень п»ятдесят вісім копійок).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис Л.О.Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О.Капшук