Ухвала суду № 37846560, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м. Київ К/9991/39441/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Рівне ТВМ» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010

у справі № 2а-6223/09/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Рівне ТВМ»

до Державної податкової інспекції в м. Рівному

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Рівне ТВМ» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівному про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 позовні вимоги задоволено .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної планової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Рівне ТВМ» за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 встановлено наступні порушення: п.5.1. ст.5, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97р. із наступними змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 42708,25 грн., у тому числі 1 квартал 2008 року в сумі 12500 грн., 2 квартал 2008 року в сумі 11458,25 грн., З квартал 2008 року в сумі 9375 грн., 4 квартал 2008 року в сумі 9375 грн.; за результатами перевірки складено акт від 29.04.2009. № 534/23-100/22570896.

За наслідками висновків вищезазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002002342/0/23-121 від 18.05.2009, № 0002002342/1/23-121 від 05.06.2009, № 0002002342/2 від 13.08.2009; №0002002342/3 від 16.09.2009; №0002012342/0/23-121 від І8.05.2009, № 0002012342/1/23-121 від 05.06.2009, № 0002012342/2 від 13.08.2009, № 0002012342/3 від 16.09.2009.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанцій, з чим погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду, посилається на те, що позивач не надав достатнього документального підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ Аудиторська фірма "Аудит Консалтінг".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з абз. 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, обов'язковими умовами віднесення витрат до складу валових є підтвердження їх документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а також понесення таких витрат в цілях, зумовлених господарською діяльністю платника податку.

На підтвердження укладення та фактичного виконання договору від 28.12.2009 №15/01/05К, позивач надав копії актів приймання-здачі робіт за період 2008 року.

Між тим, у відповідності до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документи первинного бухгалтерського обліку повинні містити такі обов'язкові реквізити, як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як правильно зауважив суд апеляційної інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, зокрема, копіями актів приймання-здачі робіт, останні оформлені з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме у них не відображено зміст та обсяг господарської операції. Так, у актах приймання-здачі не вказано, які конкретно виконані роботи, хто їх робив, в який період часу, кому конкретно надавались консультації.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, передбачено: підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарські діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягненні економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже, будь-який правочин, здійснений в межах господарської діяльності повинен мати позитивний економічний ефект. Отримані згідно актів виконаних робіт послуги - не застосовувалися в будь-яких господарських операціях, спрямованих ні отримання доходу, а отже, й не мають економічних наслідків.

Пунктом 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. (із змінами та доповненнями) господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Тобто, у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу. У випадку, якщо товари (роботи, послуги) використані є на потреби власної господарської діяльності - отримання доходу, витрати здійсненні на придбання таких товарів (робіт, послуг) не повинні відображатися у складі валових витрат латника податку на прибуток підприємств.

Фактично підприємством не представлено до перевірки докази про те, що у господарській та фінансовій діяльності підприємства використано дані послуги.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996 одним із основних принципів на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність є превалювання сутності над формою, тобто облік операцій відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. При складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях відповідно до укладених договорів, прийняття результатів виконаних робіт шляхом укладання актів прийому - передачі робіт та результати виконаних робіт. Крім того, пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 передбачено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку і дані приведені в податковій декларації повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку.

Перевіркою встановлено, що підприємством безпідставно віднесено на валові витрати вартість консультаційно аудиторського обслуговування у сумі 42708,25грн., чим порушено п.5.1. ст.5, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки відповідачем правомірно, в порядку визначеному законодавством, прийнято рішення про визначення податкових зобов'язань позивача з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій, то винесена постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Рівне ТВМ» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 у справі № 2а-6223/09/1770 слід відхилити, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Рівне ТВМ» відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 у справі № 2а-6223/09/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко