Ухвала суду № 37846543, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м. Київ К/9991/40732/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011

у справі №2а-6974/09/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Габро»

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської

області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Габро» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі невірно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Габро» з питань

дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.06.2009; за результатам якої складено акт перевірки № 418/23/20042532 від 19.10.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.1.32 ст. 1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.9.1 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; вимог пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;вимог пп.6.1.1 п.6.1, пп.6.5.1 п.6.5 ст.6, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.1 ст.12, пп.«а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.4 Порядку подання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затв. постановою КМ України № 2035 від 26.12.2003.

На підставі наведеного акта перевірки податковим органом винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000822340/0 від 30.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 78041 грн., з яких 52027 грн. за основним платежем та 26014 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000832340/0 від 30.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8705 грн., з яких 5803 грн. за основним платежем та 2902 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0034841740/0 від 30.10.2009р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 299931 грн. 36 коп., з яких 99977 грн. 12 коп. за основним платежем та 199954 грн. 24 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для вищевказаних висновків податкового органу слугувало те, що згідно актів маркшейдерських замірів за жовтень-грудень 2007 року, січень-червень 2008 року та розрахунків збору за геологорозвідувальні роботи за IV квартал 2007 року, І-ІІ квартали 2008 року підприємство не здійснювало видобутку корисних копалин, скельний та пухкий розкрив не видобувався і з кар'єру не вивозився, а тому, товари (роботи, послуги), які були придбані підприємством та віднесені на витрати в деклараціях з податку на прибуток за IV квартал 2007 року, І-ІІ квартали 2008 року не використовувалися позивачем у власній господарській діяльності, їх отримання є економічно невиправданим, через що підстав для їх віднесення до валових витрат у підприємства не має.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Статтею 259 Господарського кодексу України визначено, що для віднесення суб'єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.

З метою забезпечення системи державного управління народним господарством обліково-статистичною інформацією, яка задовольняє потреби учасників господарських відносин в об'єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв'язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях, а також впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації.

У відповідності до Наказу Держкомстату України від 26.12.2005 року № 375 «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005» за методологічними засадами, принципами побудови та призначенням КВЕД є статистичною класифікацією, створеною як інструментарій для систематизації та групування економічної та соціальної інформації у стандартний формат, який дає змогу обробляти та аналізувати значні обсяги інформації.

У разі використання статистичних класифікацій з метою адміністративного управління, треба враховувати це їхнє первісне та переважне призначення, оскільки тип використовуваних одиниць, порядок визначення та зміни основного виду економічної діяльності, принципи побудови цих класифікацій тісно пов'язані з метою статистичної діяльності.

Основним призначенням КВЕД є визначення та кодування основного та другорядних видів економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб (статистичних одиниць), яке здійснюється органами державної статистики, та їх відображення у ЄДРПОУ.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що враховуючи мету створення та природу КВЕД, що є статистичною класифікацією, дані щодо коду КВЕД не можуть бути підставою для обмеження можливості здійснення суб'єктом господарювання видів діяльності в порядку визначеному законодавством.

На підставі дослідження наявних в матеріалах справи доказів, судом апеляційної інстанції встановлено що підприємство в період з жовтня 2007 року по червень 2008 року здійснювало діяльність з пошук покупців, збут раніше виробленої продукції, проведення поточних ремонтних робіт, технічного обслуговування обладнання і техніки, проведення підготовчих робіт для виробництва каменю, крім цього, позивачем надано обгрунтовані пояснення тимчасової зупинки робіт по видобуванню каменю; наведені простої зумовлені технологічними, технічними та погодними умовами, а тому, має право на відображення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ протягом розглядуваного періоду.

Матеріалами справи також встановлено, що відповідно до п.6.2 статуту позивача у новій редакції, зареєстрованому 02.02.2007, частка учасника товариства ОСОБА_3 у статутному капіталі товариства становить 1110000 грн., при цьому така на суму 600000 грн. сформована за рахунок внеску майна; внесені учасником до статутного фонду основні засоби використовуються підприємством у виробничій діяльності.

Відповідно до пп. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: - обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;

- зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку;

- повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються, також, операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи -резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Отже, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у її власності) до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм ст. ст. 11 та 12 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 у справі № 2а-6974/09/1770 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2011 у справі № 2а-6974/09/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко