Рішення № 37846537, 25.03.2014, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/1933/13-ц

№ провадження 2/647/4/2014

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2014 року Бериславський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого: Захарчук В.В.

за участю секретаря: Соболь Г.А.

представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Берислав справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна подружжя спільною сумісною власністю, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 з вимогою поділити між ними сумісно нажите майно під час проживання в цивільному шлюбі. Дане мотивовано тим, що сторони з 20.11.1994р. по 17.12.2012р. перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбних відносинах спільною працею та за спільні кошти ними було придбано наступне майно; ліжко вартістю 1000грн.диван-ліжко вартістю 3800грн.,стінка кухонна, вартістю 1650 грн.,телевізор, вартістю 1000 грн.,холодильник, вартістю 2800 грн.,кухонний гарнітур, вартістю 800 грн., тумбочка, вартістю 300 грн., паркетниця, вартістю 750 грн.,електродрель, вартістю 250 грн., болгарка, вартістю 300 грн., зернодробарка, вартістю 550 грн., ручний культиватор, вартістю 370 грн., картоплекопалка, вартістю 7000 грн., ваги, вартістю 150 грн., скважина для води, вартістю 3425 грн., електродвигун для скважини, вартістю 800 грн., стабілізатор напруги, вартістю 3000грн., скважина на полі, вартістю 21000 грн., електронасос для скважини, вартістю 2500 грн., електричний кабель для скважини, вартістю 2400 грн., автомобіль «Москвич», вартістю 2000 грн., автомобіль « Волга», вартістю 60000 грн., автомобільний магнітофон, вартістю 1700 грн., ящики для картоплі, вартістю 1350 грн., оприскувач, вартістю 170 грн., сарай, вартістю 2500 грн., гараж, вартістю 5000 грн. а всього на загальну суму 126565 грн. Добровільно провести поділ спірного майна відповідач відмовляється у зв,язку з чим позивач вимушена звернутися до суду з вимогою поділити між ними сумісно нажите майно за період проживання у шлюбних відносинах визнавши за нею право власності на наступне майно; ліжко вартістю 1000грн.диван-ліжко вартістю 3800грн.,стінка кухонна, вартістю 1650 грн.,телевізор, вартістю 1000 грн.,холодильник, вартістю 2800 грн.,кухонний гарнітур, вартістю 800 грн., зернодробарка, вартістю 550 грн., ручний культиватор, вартістю 370 грн., ящики для картоплі 150 штук, вартістю 675 грн., оприскувач, вартістю 170 грн., сарай, вартістю 2500 грн., гараж, вартістю 5000 грн., скважина для води, вартістю 3425 грн., електродвигун для скважини, вартістю 800 грн.,, ваги, вартістю,150 грн. а всього на загальну суму 24690 грн.

Виділити та визнати за відповідачем право власності на наступне майно; тумбочку, вартістю 300 грн., паркетницю, вартістю 750 грн.,електродрель, вартістю 250 грн., болгарку, вартістю 300 грн., , картоплекопалку, вартістю 7000 грн., , стабілізатор напруги, вартістю 3000грн., скважину на полі, вартістю 21000 грн., електронасос для скважини, вартістю 2500 грн., електричний кабель для скважини, вартістю 2400 грн., автомобіль «Москвич», вартістю 2000 грн., автомобіль « Волга», вартістю 60000 грн., автомобільний магнітофон, вартістю 1700 грн., ящики для картоплі 150 шт., вартістю 675 грн., а всього на суму 101875 грн.

Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд до ОСОБА_3 про визнання спільною сумісною власністю майна подружжя, житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями і спорудами, що належить ОСОБА_3 та визнати за ним ОСОБА_4 право особистої власності на ? частину домоволодіння. Дане мотивовано тим, що позивач та відповідач з 20.11.1994р. по 06.12.2012р. проживали в зареєстрованому шлюбі у зазначеному вище будинку, належному на праві власності ОСОБА_3. Право власності на зазначений будинок за відповідачем було визнане на підставі договору дарування від 03.12.1993р., тобто до укладення шлюбу. Проживаючи однією сім,єю сторони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, позивач власною працею та коштами брав участь в переобладнанні житлового будинку в будівництві літньої кухні та господарських споруд / сараю, гаража/, що знаходяться на території домоволодіння, домовляючись з будівельними підприємствами на придбання у них будівельних матеріалів та проводив з ними розрахунки. За рахунок цього, нерухоме майно ОСОБА_3 покращилось, істотно збільшилось у площі, змінилась характеристика нерухомого майна., що підтверджується актом комісії обстеження зазначеного будинку депутатів Зміївської сільської ради. Таким чином позивач вважає, що у відповідності до ст.. 62 СК України він, як чоловік ОСОБА_3 за час шлюбу, працюючи вніс відповідні трудові та грошові затрати в переобладнання зазначеного будинку, вартість якого істотно збільшилась, а тому він має право на визнання за ним наряду з відповідачем, права власності на зазначений будинок з виділення у його особисту власність ? частки будинку з господарськими спорудами.

Позивач ОСОБА_3 її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримали та просили суд задовольнити заявлені вимоги з підстав викладених в позові при цьому ОСОБА_3 частково погоджуючись з запереченням на позов поданим ОСОБА_4 просила суд не брати до уваги при розподілі наступне майно - картоплекопалку, вартістю 7000 грн., ваги, вартістю 150 грн., скважину для води, вартістю 3425 грн., електродвигун для скважину, вартістю 800 грн., стабілізатор напруги, вартістю 3000грн., скважину на полі, вартістю 21000 грн., електронасос для скважини, вартістю 2500 грн., електричний кабель для скважини, вартістю 2400 грн., автомобіль «Москвич», вартістю 2000 грн., сарай, вартістю 2500 грн., гараж, вартістю 5000 грн. так як зазначено майно не було ними придбане, а господарські споруди / гараж, сарай, веранда до будинку/ є самовільним будівництвом, яке на сьогоднішній день не узаконене.

Заявлені вимоги ОСОБА_4 за зустрічним позовом ОСОБА_3 не визнала та просила суд відмовити ОСОБА_4 в задоволенні його вимог у зв,язку з їх необгрунтованністю та такими, що не ґрунтуються на вимозі закону. Свої заперечення відповідач обґрунтовувала тим, що право власності на спірний будинок за нею було визнано на підставі договору дарування в 1993р. тобто до укладення шлюбу, а тому ОСОБА_3 вважає, що воно не може вважати спільною сумісною власністю подружжя, а належить їй, як набуте в порядку дарування і є її особистою власністю. Крім цього ОСОБА_3 заперечує факт внесення трудових та грошових затрат ОСОБА_4 в поліпшення будинку, що призвело до істотного збільшення його вартості, а ті ремонтні роботи, які були здійсненні в будинку проводились за рахунок її батьків, а таким чином доводи ОСОБА_4 щодо заявленого позову є безпідставними та не підлягають задоволенню за відсутністю доказів.

Позивач ОСОБА_4 його представник ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 визнали частково та не заперечували щодо поділу побутового майна згідно варіанту надано суду ОСОБА_3 при цьому просили суд виключити із розподілу майна, яке ними не було придбане під час сумісного проживання та належить його батькам, це - картоплекопалку, вартістю 7000 грн., скважину для води, вартістю 3425 грн., електродвигун для скважини, вартістю 800 грн., скважину на полі, вартістю 21000 грн., електронасос для скважини, вартістю 2500 грн., електричний кабель для скважини, вартістю 2400 грн., автомобіль «Москвич», вартістю 2000 грн., а також не приймати до уваги ящики для картоплі 300 штук, стабілізатор напруги, ваги у зв,язку з відсутністю зазначеного майна. ОСОБА_4 не заперечував, що господарські споруди / сарай, гараж, веранда прибудована до будинку/є самовільним будівництвом, яке на сьогоднішній день не узаконене.

Позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_2 зустрічний позов підтримали та просили суд задовольнити заявлені вимоги з підстав викладених у позові.

Сторони не заперечували проти визначення вартості майна згідно наданих документів.

Суд , вислухавши сторони, ознайомившись з матеріали справи, наданими доказами, оцінивши їх в сукупності прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Згідно пояснень наданих сторонами суду останні з 20.11.1994р. по 17.12.2012р. перебували у зареєстрованому шлюбі та який був розірваний за рішенням Бериславського районного суду від 06.12.2012р.. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей, які проживають з матір,ю ОСОБА_3.

Під час перебування у шлюбних відносинах ними було придбано побутове майно, що визначено у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя та відносно чого між сторонами в судовому засіданні досягнута згода щодо поділу майна, яке ними було придбане під час сумісного проживання та належить їм, а таким чином суд вважає, що дані обставини не підлягають доказуванню так як вони визнані сторонами, що приймають участь у справі, а позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя в частині поділу побутового майна згідно варіанту пропонованого ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

При цьому суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_3 щодо поділу спільно нажитого майна подружжя це ящиків для картоплі 300 штук, стабілізатора напруги, ваг, так як ОСОБА_3 в судовому засіданні не був доведений факт та не надано відповідних доказів щодо придбання зазначеного майна.

Як встановлено судом, добудована веранда до будинку, господарські споруди, що знаходяться на території домоволодіння / гараж, сарай/ є самовільними забудовами, які державну реєстрацію не пройшли, право власності на них ні за ким не зареєстровано, що в судовому засіданні не заперечували сторони у справі, а таким чином суд вважає, що дані об,єкти нерухомого майна не можуть бути предметом спору щодо їх розподілу та визнання права власності на них так як дане право власності ні за ким не зареєстровано в установленому законом порядку.

Згідно договору дарування нотаріально посвідченого виконавчим комітетом Зміївської сільської ради Бериславського району від 03.12.1993р. ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_4 20.11.1994р., що в судовому засіданні сторони не оспорювали.

Пунктом 2 ч.1 ст. 57 СК України, передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування.

Відповідно до ч.1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнано спільною сумісною власністю.

Таким чином для визнання майна об,єктом права спільної сумісної власності подружжя необхідно довести факт внесення грошових або трудових затрат у реконструкцію, переобладнання будинку та факт істотного збільшення вартості будинку внаслідок здійснення реконструкції, переобладнання.

При звернені до суду та при розгляді справи по суті позивач в підтвердження своїх доводів відносно своєї участі в реконструкції чи переобладнанні будинку за рахунок своїх трудових чи грошових затрат ніяких доказів не надав в тому числі доказів відносно істотного збільшення площі та зміни характеристики нерухомого майна, а у зв,язку з цим істотного збільшення вартості нерухомого майна.

Відносно наданого суду ОСОБА_4, Акту обстеження будинку, розташованого по АДРЕСА_1, як доказу участі останнього в переобладнання, реконструкції будинку, що призвело до істотного збільшення його вартості, то суд відноситься критично так як даний акт не несе в собі інформації в якому стані знаходився будинок на час його отримання в дар ОСОБА_3, а якщо це мало місце, то за чиї трудові чи грошові затрати здійснено збільшення вартості будинку.

Як встановлено судом та що не заперечували сторони істотним збільшенням площі та зміни характеристики нерухомого майна / будинку/, а у зв,язку з цим істотним збільшенням вартості нерухомого майна / будинку/ відбулося у зв,язку з добудовою веранди до будинку та будівництвом гаража, сараю, які в свою чергу є самовільним будівництвом та на час розгляду справи в суді право власності на них у передбаченому законом порядку ні за ким не зареєстровано, право власності на них ні за ким не визнано, а таким чином дане нерухоме майно не може бути предметом спору щодо його поділу та визнання як спільною сумісною власністю подружжя, а таким чином визнання як істотним збільшенням вартості будинку.

З цих же підстав суд критично відноситься до висновку будівельно-технічної експертизи, так як експерт визначаючи ринкову вартість будинку брав до уваги вищезазначені об,єкти нерухомого майна, які не узаконені та є самовільними будівництвом, а тому визначена вартість домоволодіння є спірною.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтерли факт, що домоволодіння в якому мешкали подружжя ОСОБА_4 під час їх спільного проживання було збільшено шляхом добудови веранди, господарських споруд, а свідок ОСОБА_9 заявила, що дані переобладнання домоволодіння були здійсненні за її кошти, які вона надала своїй дочці ОСОБА_3.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов,язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог в тому числі щодо зміни характеристики нерухомого майна, що істотно потягло за собою збільшення вартості будинку.

Що стосується доводів щодо участі позивача ОСОБА_4 у збільшенні цінності будинку за рахунок переобладнання, реконструкції будинку, то згідно роз,яснення Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991р. « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» така участь дає право вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування затрат на будівництво.

Доказів істотного збільшення вартості будинку позивачем ОСОБА_4 суду не надано, а таким чином доводи позивача відносно заявленого позову є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7,10, 11, 60, 213-218 ЦПК України, ст. 57, 62 СК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Поділити сумісно нажите майно подружжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати за ОСОБА_3 на праві приватної власності наступне майно; ліжко вартістю 1000грн., диван-ліжко вартістю 3800грн.,стінку кухонну, вартістю 1650 грн.,телевізор, вартістю 1000 грн.,холодильник, вартістю 2800 грн., кухонний гарнітур, вартістю 800 грн., зернодробарку, вартістю 550 грн., ручний культиватор, вартістю 370 грн., , оприскувач, вартістю 170 грн. , а всього на загальну суму 12140 грн..

Визнати за ОСОБА_4 на праві приватно власності наступне майно; тумбочку, вартістю 300 грн., паркетницю, вартістю 750 грн., електродрель, вартістю 250 грн., болгарку, вартістю 300 грн., автомобіль « Волга», вартістю 54900 грн., автомобільний магнітофон, вартістю 700 грн., а всього на суму 57200грн..

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 різницю вартості поділеного майна в розмірі 22530 грн. судові витрати в розмірі 229.40 грн., а всього 22759.40 грн..

В решті позову відмовити.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання майна подружжя спільною сумісною власністю залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Бериславський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення

Суддя В. В. Захарчук