Ухвала суду № 37846463, 06.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року м. Київ К/9991/18155/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010

у справі № 2а-332/08/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Наукове-виробниче об'єднання «ЕТАЛ»

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Наукове-виробниче об'єднання «ЕТАЛ» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.01.2009 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.01.2009 скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Наукове-виробниче об'єднання «ЕТАЛ» з питань правових відносин по ланцюгу постачання з ТОВ НПК «Торгінфо», виявлених при дослідженні ланцюга постачання від ТОВ ВКФ «Анод плюс»до виробника (імпортера) за період з 01.03.2006р. по 30.04.2006р.; за результатами якої перевірки складено акт від 17.06.2008 №394/23-50-05814256.

В ході вказаної перевірки виявлено порушення позивачем п.1.8, ст.1, пп.7.3.1, п.7.3, п.7.7.1 п.п7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наслідками висновків вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2008 року №0000082350/0, яким ВАТ НВО «Етал» зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 31140,0 грн.

Приймаючи дане рішення, відповідач виходив з того, що право на бюджетне відшкодування виникає у разі фактичної сплати сум ПДВ до бюджету, у зв'язку з тим, що вжитими заходами не вдалося підтвердити фактичну сплату до бюджету ПДВ постачальником (ТОВ НПК «Торгінфо»») продавця товару (ТОВ ВКФ «Анод Плюс»), то у позивача не виникло право на бюджетне відшкодування у вказаних звітних періодах.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди у цій справі керувалися положеннями Закону України від 03.04.1997 "Про податок на додану вартість".

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону "Про податок на додану вартість" визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

У відповідності до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить перевірку заявлених у декларації даних та у п'ятиденний термін зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентами, чи порушення ними інших правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи податкових накладних позивач здійснив фактичну сплату коштів за отриманий товар постачальнику з урахуванням ПДВ у складі їх ціни. Таким чином, сума від'ємного значення (різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом) позивачем сформована правомірно.

Колегія судів Вищого адміністративного суду також зазначає, що Закон "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в залежність від проведення зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати ПДВ контрагентами у ланцюгу постачання та наявності матеріалів за їх результатами.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 у справі № 2а-332/08/0870 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2010 у справі № 2а-332/08/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко