Ухвала суду № 37842668, 19.03.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"19" березня 2014 р. Справа № 806/5480/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Городнюк В. М. ,

за участю представника відповідача Гарькавої Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" січня 2014 р. у справі за позовом Представництва "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Представництво "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" ( далі -позивач) звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій після зменшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача № 0000012304 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 313477, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 135162, 00 грн. та № 0000022304 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 997853 ,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року № 0000012304 в частині зменшення бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 313477, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 135162, 00 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у м. Житомирі відносно Представництва "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті".

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року № 0000022304 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 997853, 00 грн., прийняте Державною податковою інспекцією у м. Житомирі відносно Представництва "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті".

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача прийнятті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 28.10.2011 року по 08.12.2011 року відповідачем проведена планова виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2010 року до 30 червня 2011 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт №7839/22/26607343 від 15 грудня 2011 року, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпункту 4.1.1 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.10.3, підпункту 7.10.4, підпункту 7.10.5, підпункту 7.10.6, підпункту 7.10.7, підпункту 7.10.8 пункту 7.10 статті 7, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.4 пункту 8.1, підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 137.1, пункту 137.3 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за період з 1 квітня 2010 року до 30 червня 2011 року на загальну суму 5215036, 00 грн.;

- пункту 137.1, пункту 137.3 статті 137, пункту 138.2 статті 138, пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на загальну суму 1666987, 00 грн.;

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено ПДВ в сумі 566 165, 00 грн.;

- підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого зменшено заявлену суму до бюджетного відшкодування (рядок 25.2 Декларації) в розмірі 314 495, 00 грн.;

- пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) за червень 2011 року в сумі 1494205, 00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19 Декларації) за червень 2011року в сумі 1111816, 00;

- підпункту 4.2.9 «е» пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 17.2. «а» статті 17, пункту 19.2 «а» статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 64.2.17, пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України в результаті чого допущено порушення податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 1 квітня 2010 року до 30 червня 2011 року в сумі 141 058, 25 грн.;

- підпункту б пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року №451, «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників додатку, і сум утриманого з них податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1020, пункт 51.1 статті 51, підпункт «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. Перевіркою встановлено, що доходи, нараховані та виплачені найманим працівникам, фізичним особам - громадянам та СПД в Ф №1 ДФ відображено не в повному обсязі.

- підпункту 8.1.2. пункту 8.1 статті 8, пункту 16.1, підпункту 16.3.1., підпункту 16.3.2 пункту 16.3 статті 16, пункту 17.1 статті 17, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 168.1.2. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України. Згідно зі статтею 129 Податкового кодексу України за результатами перевірки за порушення термінів сплати податку до бюджету нараховано пеню в сумі 970,16 грн.

- частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених Представництвом «Гюльсан ...» при придбанні товарів від постачальника TOB «СІРІУС ЮНІТРЕЙД» та TOB «Вестком - Груп». Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662, 655 та 656 ЦК України. В зв'язку з тим, що угоди отримання товару є нікчемними, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону, то такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю. Згідно з пунктом 1, пунктом 5 статті 203, пунктом 1, пунктом 2 статті 215, пунктом 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів Представництвом у TOB «СІРІУС ЮНІТРЕЙД» та TOB «Вестком - Груп».

На підставі результатів вказаної перевірки, 05.01.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» №0000012304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 314495, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 135671,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000022304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1494205, 00 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що 26 квітня 2010 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Арктика» (Постачальник) укладено договір поставки № 24.26.02, згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором постачальник зобов'язується передати у власність ( поставити), а покупець прийняти та оплатити товар, назва, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови і строки поставки і оплати яких визначена Сторонами у Додатку № 1, який становить його невід'ємну частину, а саме: геосинтетична решітка у кількості 19000. Ціна за одиницю товару, з ПДВ становить 44,10, загальна сума договору 837900,00 грн. з ПДВ.

Факт виконання договору за вказаний період підтверджуються рахунком-фактурою від 14 травня 2010 року № АР14/05-04, видатковою накладною від 19 травня 2010 року №АР-051404, карткою рахунку 631, податковою накладною від 19 травня 2010 року №051404 та платіжними дорученнями від 16 серпня 2010 року №7659 та від 16 липня 2010 року.

Що стосується господарських операцій позивача з ВАТ «Житомиргаз», то вони підтвердженні податковими накладними від 30 червня 2010 року №13746, від 31 серпня 2010 року №17284, від 24 червня 2010 року №15091, від 31 липня 2010 року №15228, карткою рахунком 631, платіжними дорученнями, рахунком-фактурою від 21 червня 2010 року №СФ-0000109, розхідними накладними, актами виконаних робіт.

Закон України " Про податок на додану вартість" ( чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість" визначено, що дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення податкової дисципліни третіми особами не впливає на формування податкового кредиту позивача.

Чинне законодавство не передбачає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі виконання платником податку усіх передбачених законом умов щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, не ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Норми податкового законодавства не передбачають, що право на формування податкового кредиту повинно ставитися у залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

З урахуванням законодавчого регулювання спірних правовідносин та встановлених у справі обставини щодо дотримання позивачем усіх визначених податковим законодавством умов для включення сплаченого в ціні придбаних товарів податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства та при наявності належним чином складених податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення апелянта.

Що стосується донарахування позивачу ПДВ за червень 2010 року в сумі 71608, 00 грн. від виконання довгострокового контракту на загальну суму 1543613, 00 грн., колегія суддів зазначає.

Згідно з п.п. 7.3.7. п. 7.3 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки податковим органом не надано доказів на підтвердження заниження позивачем суми податкових зобов'язань, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність донарахування позивачу податкових зобов'язань за червень 2010 року в сумі 71608,00 грн.

Що стосується зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2010 року на 204034, 00 грн., колегія суддів зазначає.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Встановлено, що 18 червня 2010 року між ТОВ «Бауком Україна» (Підрядник) та позивачем (Замовник) укладено договір підряду на виконання будівельних робіт № 120.06-БУ.

18 червня 2010 року було укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору на виконання будівельних робіт.

Відповідно до умов вказаного договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе обов'язок виконати комплекс робіт на 128 км дороги М06 Київ-Чоп.

Комплекс робіт виконується Підрядником, власними силами, із залученням власних машин, механізмів, транспорту, працівників в кількості, необхідній для своєчасного і якісного виконання робіт, а у необхідних випадках із залученням субпідрядних організацій. Закупівля матеріалів та роботи, непередбачені цим Договором, можуть виконуватися Підрядником у разі письмового погодження з Замовником, в якому зазначається розрахунок матеріалів та робіт в кількісному та грошовому вираженні.

Вартість виконуваних робіт (їх договірна ціна) складає 47,30 грн. за 1 м3.

Факт виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, довідкою про вартість виконаних робіт за липень 2010 року форми № КБ-3 від 30 липня 2010 року, актом приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за липень 2010 року та підсумковими відомостями ресурсів.

Також, господарські операції з ТОВ «Бауком Україна» були предметом дослідження при розгляді справи №0670/3840/12 за позовом Представництва «Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят ве Тіджарет Анонім Шіркеті» до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 січня 2012 року №0000022201 і №0000031702, від 21 березня 2012 року № 0000222304.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, яка набрала законної сили, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року №0000031702, №0000022201 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем 4901028,00 грн. та за штрафними санкціями 1185409, 00 грн. та від 21 березня 2012 року № 0000222304 в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем 538257,00 грн. та за штрафними санкціями 134564,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом ТОВ «Бауком Україна».

Що стосується формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з ПП «Гроцький Транс Експедиція» на суму 8333, 34 грн., ТОВ «Світанок-ВВ» на суму податку на додану вартість 7498,36 грн., ТОВ «Захід-Авто-Плюс» на суму 2398,81 грн. та Житомирське шляхово-будівельне управління №19 на суму 1100,00 грн., колегія суддів зазначає.

Господарські операції позивача з ПП «Гроцький Транс Експедиція» за липень 2010 року підтверджені податковою накладною від 30 липня 2010 року № 700592 на суму 50000,00 грн. в тому числі ПДВ 8333,33 грн.

Господарські операції позивача з ТОВ «Світанок-ВВ» підтверджені податковою накладною від 6 липня 2010 року № 39 на суму 44990,16 грн. в тому числі ПДВ 7498,36 грн.

Господарські операції позивача з ТОВ «Захід-Авто-Плюс» підтверджені податковою накладною від 31 липня 2010 року № 72 на суму 14392,86 грн. в тому числі ПДВ 2398 ,81 грн..

Господарські операції позивача з ТОВ «Житомирське шляхово-будівельне управління №19 підтвердженні податковими накладними від 30 жовтня 2009 року № 302 на суму 2232,00 грн. в тому числі ПДВ 372,00 грн., від 30 жовтня 2009 року № 304 на суму 17797,30 грн. в тому числі ПДВ 2966,22 грн., від 30 листопада 2009 року № 355 на суму 16860,60 грн. в тому числі ПДВ 2810,10 грн., від 30 вересня 2009 року № 275 на суму 1209,00 грн. в тому числі ПДВ 201,50 грн., від 30 грудня 2009 року № 389 на суму 562,67 грн. в тому числі ПДВ 93,67 грн.

Як зазначалося вище, наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної є єдиною підставою для формування податкового кредиту.

Усі господарські операції по вищевказаним контрагентам підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та податкового законодавства, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Що стосується завищення бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в сумі 81537,00 грн., то колегія суддів зазначає, що податковим органом не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій. Не містять таких доказів і матеріали справи.

Крім того, в судовому засіданні суду першої інстанції відповідач не зміг пояснити природу виникнення даної суми та не зазначив щодо правовідносин з якими контрагентами позивача було встановлено завищення бюджетного відшкодування.

Таким чином відповідач зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 81537,00 грн. є необґрунтованим.

Що стосується зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ за жовтень 2010 року по господарських операціях з ПП «Гроцький Транс Експедиція», ТОВ «Сіратторг», ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», колегія суддів зазначає.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що усі господарські операції по вищевказаним контрагентам підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та податкового законодавства, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Що стосується, податкового повідомлення-рішення від 5 січня 2012 року №0000022304 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1494205,00 грн., колегія суддів зазначає.

Податковим органом при перевірці встановлено, що позивачем в порушення пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 1494205, 00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Бауком Україна», ТОВ «Сіріус Юнітрейд», ТОВ «Вестком Груп», ТОВ «Техноізол», ТОВ «Юл Соф», ТОВ «Гран Трейд», ТОВ «Дорожні системи України» та ПП «Промбетон».

Судом першої інстанції досліджено, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що усі господарські операції по вищевказаними контрагентами підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та податкового законодавства, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до положень абзацу першого пункту 201.1 статті 200 Податкового кодексу України, у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України регламентовано, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до положень пунктів 201.8 - 201.9 та абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Посилання податкового органу на нікчемність укладених договорів між позивачем і вищезазначеними контрагентами є безпідставними.

Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з ЦК впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Угоди, укладені між позивачем та його контрагентами спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того, згідно ст.228 ЦК правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та його контрагентами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "13" січня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "19" березня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Представництво "Гюльсан Іншаат Санаі Туризм Накліят Ве Тіджарет Анонім Шіркеті" майдан Згоди,6, офіс 5,м.Житомир,10001

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014