Ухвала суду № 37842645, 19.03.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.

УХВАЛА

іменем України

"19" березня 2014 р. Справа № 806/27/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Одемчука Є.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

при секретарі Городнюк В. М. ,

за участю представника відповідача Курдиляс Ю.Л.,

за участю представника позивача Кириленко В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" січня 2014 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Житяс" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року ПП "Житяс" звернулося до адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 09.12.2013 року №0002231501 та №0002241501.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0002231501 та № 0002241501 від 09.12.2013 року.

Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність прийнятого рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

В період з 08.11.2013 року по 18.11.2013 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами вказаної перевірки, складено акт № 1225/15-1/37233936 від 25.11.2013 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 138.1.1 п1 138.1, п.138.2, п.п. 138.8.1 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток в розмірі 15800,00 грн., п. 198.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань позивача з ПДВ 2730,00 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки 09.12.2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0002231501 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15800,00 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 2442,00грн. та №0002241501 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2730,00 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 683,00 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що 05.07.2011 року Позивачем у ТОВ "Атлант-М Лепсе" придбаний легковий автомобіль Фольксваген Golf VI, загальною вартістю 227969,43 грн., в тому числі 37994,91 грн. ПДВ, що підтверджується видатковою і податковими накладними та актом прийому - передачі. Відповідно до наказу №28/1 від 30.07.2011року вказаний автомобіль був введений в експлуатацію як основний засіб з визначенням терміну експлуатації.

Часткова оплата вартості автомобіля, а саме в розмірі 182375,54 грн., здійснювалася за рахунок кредитних коштів згідно договору, укладеного Позивачем з ТОВ "ПОРШЕ Мобіліті" від 30.06.2011 року.

Податковий орган визнає правомірність віднесення до валових витрат Позивача коштів, сплачених при придбанні вказаного автомобіля в сумі 189974,52 грн. (вартість автомобіля без ПДВ).

Віднесення до валових витрат сплачені відсотки по кредиту на загальну суму 18301,00 грн., суму амортизаційних відрахувань по автомобілю в розмірі 41212,00 грн. та вартість придбаного бензину в сумі 13225,00 грн. податковим органом не визнаються.

Вказані витрати не визнаються податковим органом у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених подорожніх листів на вказаний легковий автомобіль, ведення яких передбачено наказом Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року N 74 "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування".

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" у текстах законів України "Про автомобільний транспорт", Про дорожній рух" та Про міліцію" вилучено посилання на дорожні листи.

Таким чином, підприємства, які експлуатують транспортні засоби, мають право не виписувати водіям дорожні листи.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень вказаного закону Кабінет Міністрів України у місячний строк з дня опублікування цього Закону (з 14.08.2011року) зобов'язаний був забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, в тому числі Інструкції-74 у відповідність із цим Законом.

Вказана Інструкція-74 втратила чинність лише відповідно до Наказу Державної служби статистики України № 95 від 19.03.2013 року

За приписами ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, що з дня набуття чинності Законом України від 05.07.2011 N 3565-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" правові норми Інструкції-74 щодо обов'язковості оформлення дорожніх листів не підлягають застосуванню.

Що стосується витрат у вигляді сплачених відсотків за користування кредитними коштами, амортизаційних відрахувань по даному автомобілю та вартості придбаного бензину, колегія суддів зазначає.

Підпунктом 14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1. ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до абз. "в" п.п. 138.10.2 п. 138.10. ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Усі витрати позивача підтверджені первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність позивача щодо віднесення до складу витрат сплачених відсотків за користування кредитними коштами, амортизаційних відрахувань по даному автомобілю та вартості придбаного бензину

Що стосується податкового повідомлення - рішення №0002241501, колегія суддів зазначає наступне.

Підставами для збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2730,00 грн. стали відсутність документів бухгалтерського та податкового обліку щодо підтвердження використання легкового автомобіля та холодильника у господарській діяльності підприємства.

Як зазначалося вище та встановлено в суді першої інстанції придбання та використання придбаного автомобіля у своїй діяльності підтвердженні первинними документами позивача, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

З пояснень представника позивача у судовому засіданні першої інстанції встановлено, що придбання 02.05.2011 року у ТОВ "ТЕХНО-ЛАЙФ" холодильників "REFR SANYO SR-S6DN (W)" в кількості 4 шт., зумовлено необхідністю забезпечення належного зберігання медичних препаратів, так як роздрібна торгівля ними є видом підприємницької діяльності Позивача.

Факт придбання вказаних холодильників, загальною вартістю 5995,99 грн., в тому числі 999,33 грн. ПДВ, підтверджується видатковими та податковими накладними.

Оплата вартості вказаних холодильників та 999,33 грн. ПДВ підтверджується платіжним дорученням № 272 від 28.04.2011року.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Кодекс).

Так, згідно п. 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 цієї ж статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" січня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук

судді: (підпис) А.Ю.Бучик

(підпис) Г.І. Майор

З оригіналом згідно: суддя _______ Є.В.Одемчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "19" березня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Приватне підприємство "Житяс" вул.Чапаєва,20,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500

3- відповідачу/відповідачам: Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул.Коротуна, 3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500