Постанова № 37842225, 25.02.2014, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2014 р. Справа №809/3899/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Яцишин Т.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн»

до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними, визнання незаконними та скасування: наказу від 14.11.2013 року за №260, припису від 14.11.2013 року за №0615 та постанови від 25.11.2013 року за №396,-

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними, визнання незаконними та скасування: наказу від 14.11.2013 року за №260, припису від 14.11.2013 року за №0615 та постанови від 25.11.2013 року за №396.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. Відповідачем у порушення вимог частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі депутатського звернення проведена перевірка з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів. За результатами перевірки складено акт від 11.11.2013 року за №0615.

Вказана перевірка якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг при торгівлі непродовольчими товарами, на думку позивача, є незаконною, оскільки в депутатському зверненні, на підставі якого проводилась позапланова перевірка, вказано на потребу перевірки лише факту продажу контрафактної продукції, що не входить в межі компетенції відповідача, а також товарів, які не сертифіковані (заборонені для продажу) в Україні. Встановлені відповідачем порушення, а саме факти відсутності доступної, достовірної та своєчасної інформації на підтвердження якості та безпеки щодо окремих товарів, що зазначені в акті перевірки, до винесення оскаржуваної постанови про накладення стягнень позивачем усунуті, проте незважаючи на вжиті позивачем заходи з метою уникнення непорозумінь та конфліктних ситуацій, відповідачем застосовано штраф в розмірі 12899,79 грн. У зв'язку з вказаним, просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки, а також визнати незаконними та скасувати: наказ від 14.11.2013 року за №260, припис від 14.11.2013 року за №0615 та постанову від 25.11.2013 року за №396.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. На адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених в письмовому запереченні. Пояснила суду, що відповідачем проведено перевірку на предмет дотримання вимог чинного законодавства України про захист прав споживачів в межах компетенції Інспекції та з дотриманням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а виконання позивачем оскаржуваного припису шляхом усунення ним виявлених порушень додатково підтверджує їх наявність та не звільняє останнього від відповідальності. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» (надалі - ТОВ «САВ-Дістрибьюшн», ідентифікаційний код в ЄДР 35625082) 06.12.2007 року зареєстроване як юридична особа за адресою: вул. Дорогожицька, 1, Шевченківський район, м. Київ, 04119, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 31-35).

11 жовтня 2013 року Народний депутат України Бойко В.Б. звернувся до Генерального прокурора України з проханням вжити заходи реагування за для припинення порушення прав споживачів та здійснити перевірку торгової мережі магазинів побутової техніки «Фокстрот» на фактами продажу споживачам контрафактної продукції та товарів, які не сертифіковані (заборонені для продажу) в Україні (а.с. 16).

Дане звернення, листом від 21.10.2013 року направлено для вирішення по суті голові Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (а.с. 40).

На виконання звернення Народного депутата України, Державна інспекція з питань захисту прав споживачів листами від 05.11.2013 року за №5090-2-7/6 та від 06.11.2013 року за №5114-2-7/7 доручила територіальним органам Держспоживінспекції України здійснити позапланові заходи з перевірки продукції побутової техніки «Фокстрот» на предмет дотримання вимог законодавства у сфері здійснення державного ринкового нагляду та захисту прав споживачів, перевірити факти викладені у зверненні народного депутата України в межах їх компетенції. Такий лист був скерований для виконання також і до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Івано-Франківській області (а.с. 112, 117).

На підставі згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю від 06.11.2013 року за №03/7-10192-2013, направлення на проведення перевірки за №280 від 14.11.2013 року та наказу про направлення на проведення перевірки за №260 від 14.11.2013 року позивачем здійснено перевірку магазину «Фокстрот» ТОВ «САВ-Дістрибьюшн», за адресою: вул. Грушевського, 12, м. Коломия Івано-Франківської області (а.с. 15, 100,118).

За результатами перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів відповідачем складений акт від 14.11.2013 року №0615. Відповідно до акта встановлені порушення вимог пунктів 14, 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, пункт 12 частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: відсутність необхідної, достовірної, доступної та своєчасної інформації про продукцію; відсутність інформації щодо підприємства, яке здійснює функції виробника (виконавця, продавця) щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування; реалізація товарів без документів, які засвідчують їх якість та безпеку. Продукція, яка не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів, після проведення перевірки вказана в зведених даних, сумарна вартість якої становить 42999,30 грн. (а.с. 9-14, 102-108).

За результатами перевірки, 14.11.2013 року позивачу внесено припис за №0615 про усунення вказаних вище порушень закону (а.с. 11-12).

Також, у зв'язку з виявленими порушеннями норм законодавства, 25.11.2013 року відповідачем винесено постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» за №396, якою на позивача накладено штраф в розмірі 12899,79 грн., що становить 30 відсотків від вартості продукції, продаж якої здійснювалася з порушенням цього Закону (а.с. 26-27).

Враховуючи зазначені вище встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної адміністративної справи, суд вважає, що при проведенні перевірки відповідач діяв правомірно, а оскаржувані наказ від 14.11.2013 року за №260, припис від 14.11.2013 року за №0615 та постанова від 25.11.2013 року за №396 винесені обґрунтовано і відповідно до норм закону, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V, зі змінами та доповненнями (надалі - Закон №877-V) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 1 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 2 дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно частини 1 та 3 статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно частини 9 статті 4 Закону №877-V невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.

Частиною 1 статті 6 Закону №877-V установлено, що однією з підстав для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Положеннями частини 1 статті 7 Закону №877 встановлено, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Частиною 2 вказаної статті зазначено, що на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по-батькові) і засвідчується печаткою.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що відповідачем 14.11.2013 року винесено наказ на проведення перевірки за №260 та направлення на проведення перевірки №280 від 14.11.2013 року, яке до початку перевірки у відповідності до вимог Закону №877 вручено Корнуті Т.Д., про що свідчить відповідна відмітка на направленні (а.с. 15).

Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року за №1023-XII, із змінами та доповненнями (надалі - Закон №1023-XII) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У відповідності до статті 15 Закону №1023-XII, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону №1023-XII споживач має право на перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни продукції, що придбавається (замовляється), демонстрацію безпечного та правильного її використання. На вимогу споживача продавець (виконавець) зобов'язаний надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про якість, безпеку, ціну продукції.

Відповідно до частини 1 статті 20 вказаного Закону правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити законодавчим актам.

У відповідності до статті 15 Закону №1023-XII, споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Приписами пункту 7 частини 1 статті 23 Закону №1023-XII передбачена відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язків облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дані положення статті дублюються абзацом 9 пункту 2 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року №1177.

Отже, встановлений відповідачем факт відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію в магазині позивача на момент перевірки, передбачає встановлену Законом відповідальність, а усунення позивачем встановлених порушень на виконання припису станом на 25.11.2013 року за №0615, до винесення оскаржуваної постанови про накладення стягнень, у відповідності до вимог чинного законодавства, не звільняє позивача від відповідальності.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів установлені статтею 26 Закону №1023-XII.

Так, відповідно до частини 1 цієї статті Закону №1023-XII спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і, серед іншого, мають право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію; одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції; припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відповідають вимогам нормативних документів, до усунення суб'єктами господарювання виявлених недоліків; забороняти суб'єктам господарювання реалізацію споживачам продукції, зокрема, на яку відсутні документи, що засвідчують її відповідність вимогам нормативних документів, ввезеної на територію України без документів, які підтверджують її належну якість; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, оформлюються відповідними актами.

Заборона реалізації продукції оформляється у вигляду припису до акту перевірки, що й було здійснено в оскаржуваному акті (а.с. 11).

Що стосується доводів позивача про необхідність перевірки відповідачем сертифікації продукції, а не іншої інформації про товар, то слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 7 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами затверджених наказом Міністерства економіки України №104, від 19.04.2007 року та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 8.11.2007 року за №1257/14524 (надалі - Правила), суб'єкт господарювання повинен реалізовувати непродовольчі товари, які підлягають обов'язковій сертифікації, за наявності в документах на товари реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом.

Пунктом 14 Правил передбачено, що у торговельному (демонстраційному) залі мають бути виставлені наявні в суб'єкта господарювання товари або їх зразки в повному асортименті. Забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.

В статті 1 Закону України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 року №2406-III (надалі - Закон №2406-III) , в редакції чинній на момент спірних правовідносин, зазначено, що сертифікація - це процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Згідно із статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 року за №46-93, із змінами та доповненнями, сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.

Як встановлено в судовому засіданні, товари непродовольчої групи, реалізацію яких здійснює позивач (відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні) не підлягають обов'язковій сертифікації, а їх якісні та безпечні характеристики підтверджуються декларацією про відповідність.

Статтею 1 Закону №2406-III декларація про відповідність - це документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством.

Згідно статті 13 цього Закону обов'язки виробників та постачальників продукції, яка підлягає підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; супроводжувати продукцію декларацією про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; надавати на вмотивовану вимогу органів, яким відповідно до законів України належать повноваження щодо перевірки якості та безпеки продукції, завірені виробником або імпортером копії декларації про відповідність, якщо її наявність у виробника передбачена технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Водночас постачальник зобов'язаний припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

З огляду на вищенаведене та вказані правові норми позапланова перевірка проведена у відповідності до норм статті 6 Закону №877-V.

Факт вчинення порушень, встановлених перевіркою не заперечується позивачем. Окрім того, представником позивача повідомлено, що на момент розгляду даної адміністративної справи порушення вимог законодавства про захист прав споживачів вже усунуті, що підтверджується листом від 25.11.2013 року (а.с. 17-24). Проте, даний факт, як вже зазначалося судом, не звільняє позивача від відповідальності та обов'язку сплатити штраф.

Також, судом установлено, що відповідачем проведено перевірку в межах його компетенції за розпорядженням Держспоживінспекції України на підставі звернення народного депутата України. Питання щодо встановлення контрафактності продукції не входить до компетенції відповідача та останнім не перевірялося.

Щодо інформації, викладеної в акті перевірки, суд зазначає, що даний акт підписаний керуючим магазином Корнута Т.Д., порушення, викладені в акті перевірки ним не заперечувалися, встановлені судом обставини справи, підтверджуються належними доказами, а тому в суду не виникає сумнівів в реальності порушень позивачем вимог законодавства про захист прав споживачів, відображених в акті перевірки .

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 цієї ж статті установлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач довів у судовому засіданні належними та допустимими доказами правомірність дій при проведенні перевірки позивача та правомірність прийняття наказу від 14.11.2013 року за №260, внесення припису від 14.11.2013 року за №0615 та винесення постанови від 25.11.2013 року за №396.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог частини 2 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року за №3674-VI під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Тому, з товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» слід стягнути на користь Державного бюджету України решту суму судового збору в сумі 1644,00 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» (ідентифікаційний код в ЄДР 35625082) до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування: наказу від 14.11.2013 року за №260, припису від 14.11.2013 року за №0615 та постанови від 25.11.2013 року за №396 - відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» (ідентифікаційний код 35625082) в дохід Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривень 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова складена в повному обсязі 03.03.2014 року.