Постанова № 37841659, 21.03.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/549/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Матвєєвої В.В.

при секретарі Захаровій Ю.О.

за участю сторін:

позивач: не з'явився,

представник відповідача

УПФУ в Сватівському районі Луганської області: Кадника М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування вимог №Ф-698 від 03.06.2013 та №Ф-778 від 02.08.2013,-

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області, яким позивач просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення вимог №Ф-698 від 03.06.2013 та №Ф-778 від 02.08.2013;

- визнати незаконними та скасувати вимоги №Ф-698 від 03.06.2013 про стягнення заборгованості за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 в сумі 9776,75 грн. та №Ф-778 від 02.08.2013 про стягнення заборгованості за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 в сумі 10970,78 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 07.08.2002 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та обрав спрощену систему оподаткування, з 28.05.2011 перебуває на обліку в УПФУ в Сватівському районі Луганської області як пенсіонер за віком. В листопаді 2013 року на адресу позивача від ВДВС Сватівського районного управління юстиції надійшла постанова про примусове стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску. Жодних вимог від УПФУ в Сватівському районі Луганської області позивач не отримував. У зв'язку з цим ОСОБА_2 звернувся до відповідача за роз'ясненням щодо стягнення з нього заборгованості. Листом від 27.12.2013 позивачу повідомлено, що в серпні 2013 року на його адресу було надіслано вимогу №Ф-778 від 02.08.2013 про сплату боргу в сумі 10970,78 грн. Крім того, позивача було проінформовано, що на його адресу також було надіслано вимогу №Ф-698 від 03.06.2013 про сплату боргу в сумі 9776,75 грн. З вказаними вимогами позивач не погоджується, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Тому, на думку позивача, зазначена норма закону розповсюджується на всіх пенсіонерів за віком незалежно від того, на якій саме підставі вони отримують пенсію за віком.

У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином (а. с. 46), в прохальній частині позову просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача УПФУ в Сватівському районі Луганської області у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, про що надав письмові заперечення проти позову та пояснив, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Тобто, на думку представника відповідача, зазначеною нормою визначено дві умови звільнення платника від сплати єдиного внеску: наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Представник відповідача зазначив, що позивачу була призначена пенсія за віком по Списку №2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому він не є пенсіонером за віком у розумінні ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та повинен сплачувати єдиний внесок. Наявність у позивача посвідчення пенсіонера підтверджує лише його право на одержання пенсії та факт її призначення, а не статус пенсіонера за віком. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заперечення на адміністративний позов та додані до нього документи, вислухавши пояснення представника відповідача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Сватівською районною державною адміністрацією Луганської області 13.08.1999 за №23740170000001217 (а. с. 48).

Відповідно до довідки №1823/12-27-17/06 від 18.03.2014 позивач з 16.08.1999 перебуває на податковому обліку в Сватівській ОДПІ за №840, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку (а. с. 47).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в УПФУ в Сватівському районі Луганської області з 28.05.2011 та отримує пенсію за віком по Списку №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується пенсійним посвідченням №2060109218 від 15.08.2011 (а. с. 5) та довідкою №1007/07-19 від 24.02.2014 (а. с. 30).

УПФУ в Сватівському районі Луганської області були винесені вимоги про сплату боргу, а саме:

- №Ф-698 від 03.06.2013 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 в розмірі 9776,75 грн. (а. с. 28);

- №Ф-778 від 02.08.2013 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 30.06.2013 в розмірі 10970,78 грн. (а. с. 29).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими для реалізації норм вказаних Законів.

Статтею 1 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609-VI від 07.07.2011, статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було доповнено частиною четвертою, згідно якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення, зазначений вище закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто, з 06.08.2011, оскільки 05.08.2011 опублікований в офіційному виданні газеті «Голос України» №144.

Частиною 4 статті 25 Закону №2464 передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону №2464, положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 1 Закону №1058 визначене поняття «пенсія» як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 26 Закону № 1058 в редакції, що діяла на момент призначення позивачу пенсії, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

При цьому пунктом 2 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV встановлено, що забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам; (пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Як слідує з наведених норм, законодавець підкреслив, що пенсійний вік для громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №2, зменшується.

В судовому засіданні встановлено та не оспорюється сторонами, що позивачу призначена пенсія з 28.05.2011 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №2 (зі зменшенням пенсійного віку), що також підтверджується довідкою №100/07-17 від 24.02.2014, виданою начальником УПФУ в Сватівському районі Луганської області В.М. Гуленко (а. с. 30).

З огляду на зазначене суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивач не може вважатися пенсіонером за віком, оскільки законодавством, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення», встановлено чітке посилання на зменшення встановленого статтею 26 Закону №1058 пенсійного віку певної категорії громадян.

Суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 4 Закону №2464 не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску з досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати єдиного внеску всіх пенсіонерів за віком незалежно від підстав призначеня такої пенсії

Також суд зазначає, що відповідно до наданих представником відповідача до матеріалів справи повідомлень-розрахунків, позивачу за період з 01.01.2011 по 31.03.2013 та з 01.01.2011 по 30.06.2013 було визначено суми мінімального страхового внеску в розмірі 9776,75 грн. та 10970,78 грн. відповідно (а. с. 51, 52, 53, 54).

Згідно з п. 6.3 розділу VI Інструкції №21-5, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, у випадку, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

В такому випадку вимога надсилається платникам протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Так як позивач ОСОБА_2 є пенсіонером за віком та фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок, суд робить висновок про те, що він зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» тільки за умови його добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує те, що зміни в ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609-VI від 07.07.2011, набрали чинності з 06.08.2011. Позивач ОСОБА_2 набув статусу пенсіонера за віком 28.05.2011 року, що підтверджується довідкою (а.с.30) та оглядом пенсійної справи. Борг по сплаті єдиного внеску виник із 01.01.2011 року, тобто до призначення позивачу пенсії за віком та до внесення змін в статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, враховуючи те, що відповідно до Пенсійного законодавства пільги щодо сплати єдиного внеску були встановлені з 05.08.2011 року, а борг щодо сплати єдиного внеску нарахований позивачу з 01.01.2011 року, то від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком він може бути звільнений тільки з 01.08.2011 року, решту боргу за період з 01.01.11 по 01.08.11 у розмірі 2312,07грн. він повинен сплатити до Пенсійного фонду.

Таким чином вимоги УПФУ в Сватівському районі Луганської області №Ф-698 від 03.06.2013 про стягнення боргу в розмірі 9776,75 грн. та №Ф-778 від 02.08.2013 про стягнення боргу в розмірі 10970,78 грн. є незаконними та підлягають скасуванню в частині 7464,68 грн. та 8658,71 грн. відповідно, без врахування суми заборгованості по сплаті страхових внесків в розмірі 2312,07 грн., нарахованої за період з 01.01.2011 по 01.08.2011, яку позивач повинен сплачувати на загальних підставах.

Позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення вимог №Ф-698 від 03.06.2013 та №Ф-778 від 02.08.2013 не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Порядок формування вимоги визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 (далі Інструкція №21-5).

Відповідно до п. п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції №21-5, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з п. 6.3 розділу VI Інструкції №21-5, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

б) якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Зазначеним пунктом передбачено також порядок складання та спрямування вимог боржнику, а саме зазначено, що у випадку "б" вимога надсилається платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.3 та 2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Зазначений перелік обставин, коли вимога надсилається платникам єдиного внеску є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином із аналізу зазначеної норми закону випливає, що вимога формується і надсилається щомісяця лише у випадку, якщо платник єдиного внеску має недоїмку із сплати внесків, в інших випадках, у тому числі і коли страхувальник має борги із сплати фінансових санкцій (штрафів) надсилається одна вимога, яка відповідно до Закону №2464, є виконавчим документом.

Суд приходить до висновку, що відповідачем УПФУ в Сватівському районі Луганської області оскаржувані вимоги про сплату боргу №Ф-698 від 03.06.2013 та №Ф-778 від 02.08.2013 складено в межах повноважень та у спосіб, визначених законом.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 2, 17, 18, 71, 86 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання протиправними дій, визнання незаконними та скасування вимог №Ф-698 від 03.06.2013 та №Ф-778 від 02.08.2013 - задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати вимогу Управління ПФУ в Сватівському районі Луганської області №Ф-698 від 03.06.2013 про сплату недоїмки у розмірі 9776,75 грн., в частині 7464,68 грн.

Визнати незаконною та скасувати вимогу Управління ПФУ в Сватівському районі Луганської області №Ф-778 від 02.08.2013 про сплату недоїмки у розмірі 10970,78 грн., в частині 8658,71 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 91,35 грн. відповідно до квитанції №91 від 11.02.2014.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 26 березня 2014 року.

Суддя В.В. Матвєєва