Ухвала суду № 37840602, 26.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1849/14 Справа №180/1084/13-ц Категорія ГоловуючГ Головуючий у 1 й інстанції - Тананайська Ю.А. Доповідач - Каратаєва Л.О. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Прозорової М.Л., Козлова С.П.

при секретарі - Кочержинській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», ОСОБА_4, Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, а саме стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця», ОСОБА_5, солідарно, на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за період з 12 жовтня 2010 року по 31 грудня 2013 року 23 741 грн. 14 коп. Стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця», ОСОБА_5, солідарно, на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди щомісячно по 614 грн. 85 коп. з 01 січня 2014 року до 30 червня 2014 року. Стягнуто з ПАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2550 грн. Стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця», ОСОБА_5, солідарно, в рахунок відшкодування моральної шкоди 197450 грн., та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ «СГ «ТАС», ОСОБА_4, ДП «Придніпровська залізниця» подали апеляційні скарги.

ПАТ «СГ «ТАС» в апеляційній скарзі просить, скасувати рішення в частині стягнення з ПАТ «СГ «ТАС» матеріальну шкоду за період з 12.10.2010 р. по 31.12.2013 р. в розмірі 23741,14 грн. та за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2014 р. щомісячно по 614,85 грн., та 10884,00 грн. моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, відповідно до якого відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_4 в апеляційні скарзі просить змінити рішення, а саме стягнути ДП «Придніпровська залізниця», ПАТ «СГ «ТАС» солідарно на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди щомісячно 1 229,69 грн. з 01.01.2014 року до 30.06.2014 року. Стягнути з ДП «Придніпровська залізниця» ПАТ «СГ «ТАС» солідарно на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди за період з 12.10.2010 р. до 31.12.2013 р., 46 728,22 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

ДП «Придніпровська залізниця» в апеляційні скарзі просить винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до ДП «Придніпровська залізниця» про стягнення матеріальної шкоди відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити з наступних підстав.

Правовідносини, що склалися між сторонами полягають у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди, яка була спричинена внаслідок ДТП джерелами підвищеної небезпеки та потягли за собою смерть матері та батька неповнолітньої особи, яка знаходилась на їх утриманні.

Вказані правовідносини регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2004 року № 1776 затверджено Порядок проведення розрахунку розміру страхового відшкодування утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі Порядок).

За п.1 цього Порядку розрахунок розміру страхового відшкодування, що виплачується утриманцям у зв'язку із смертю годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - страхове відшкодування), проводиться у межах визначеного законодавством ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров»ю потерпілих, який діяв на дату укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п.2 Порядку частина не отриманих доходів померлого годувальника, за його життя належала б кожному утриманцю, визначається із середньомісячного доходу померлого, який включає виплати, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, пенсії, державну соціальну допомогу та щомісячні виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (за відрахуванням частки, яка припадала на померлого і працездатних осіб, та суми пенсій, виплачених утриманцям внаслідок втрати годувальника) шляхом ділення частини не отриманих доходів померлого годувальника, що припадає на зазначених осіб.

А також, згідно до ч. 1 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов'язана з використання, зберігання або утримання транспортних засобів, механізмів та обладнанням, використанням, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом на законних підставах.

Відповідно до п.2 ст.1187 ЦП України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до п.5 ст.1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислі потерпілого.

Відповідно до п.2 ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодовувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ч.1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких біло завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Згідно Постанови пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяною нею. Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіли неподільну не подільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Згідно ст.. 1200 ЦК України шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної внаслідок втрати годувальника.

Норма ст.. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на 12.10.2010 року, встановлює, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст..23 вказаного закону ліміт відповідальності - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до пунктів 27.1,27.2 статті Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають: діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття.

Згідно з п.27.4 ст.27 цього Закону у зв'язку із смертю годувальника відшкодовується частина не отриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховується вимоги розумності і справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2010 року на залізничному переїзді с. Городище, в районі м. Марганець сталася ДТП, що підтверджується актом розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого в результаті зіткнення загинуло 45 осіб та 8 осіб травмовано.

В результаті аварії, загинули батько та матір позивача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується копіями свідоцтва про народження та свідоцтво про смерть.

Позивач на дату ДТП була неповнолітньою, з 01 вересня 2010 року навчається в Марганецькому коледжі Державного вищого навчального закладу «Національний гірничий університет», термін навчання до 30 червня 2014 року, що підтверджується довідкою від 24 квітня 2013 року, тому має право на відшкодування шкоди.

Відповідно до Акту розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, автобус БАЗ-А079 «Еталон», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_8, тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_2, виданий 28 квітня 2010 року Нікопольським ВРАР УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області на імя ОСОБА_5 ліцензія на перевезення НОМЕР_3, дійсна до 29.11.2014 року, видана на фізичну особу ОСОБА_5 Автобус здійснював рейс за маршрутом «Б» у м.Марганець.

Електровоз ВЛ-8 №1583 приписаний до Криворізького локомотивного ДЕПО Придніпровської залізниці. Побудований 10.01.1967 на Тбіліському електровозобудівному заводі.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання представника відповідача ДП «Придніпровської залізниці» на те, що вина машиністів локомотиву у скоєнні ДТП не встановлена, тому відповідальність повинна бути частково, а не солідарною, оскільки ДП «Придніпровська залізниця» є власником одного з джерел підвищеної небезпеки - локомотиву і відповідно до ч.2 ст. 1188 ЦК України повинен відшкодовувати заподіяну шкоду незалежно від наявності вини, оскільки шкоду завдано іншим особам (пасажирам).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за завдану шкоду повинні відповідати власники джерел підвищеної небезпеки - ДП «Придніпровська залізниця» та ПП ОСОБА_5

З такими висновками погоджується колегія суддів та вважає доводи апеляційної скарги в цій частині також необґрунтованими та такими, які були повністю досліджені судом першої інстанції та їм була надана правильна правова оцінка.

Що стосується розміру відшкодувань, який був визначений судом першої інстанції та незгоди з ним апелянтів, то колегія суддів вважає їх також необґрунтованими, оскільки розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_6 на 01.10.2010 року, згідно довідки ПАТ «Марганецький ГЗК» від 27 грудня 2013 року складає 2459 грн.38 коп.

Відповідно до домової книги на будинок АДРЕСА_1 та довідки голови квартального комітету від 18 листопада 2013 року в будинку АДРЕСА_1 станом на 12.10.2010 року були зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_9

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що станом на 12 жовтня 2010 року в сім'ї позивачки працював тільки ОСОБА_6 та бюджет сім'ї складався із його заробітної плати, тому частина, яка б за життя належала кожному утриманцю складає ? частину заробітної плати ОСОБА_6 - 614 грн.85 коп.

Розмір щомісячних виплат складає: жовтень 2010 року - 376грн.84 коп., з листопада 2010 року по грудень 2013 року - 2364 грн.30 коп. (38 міс. х 614 грн. 85 коп.). Всього підлягає стягненню 23741 грн.14 коп.

Крім того, підлягає стягненню щомісячні виплати на період навчання з 01 січня 2014 року по 30 червня 2014 року щомісячно, в розмірі 614 грн.85 коп.

Суд першої інстанції надав правильну правову оцінку та дійшов вірних висновків, з якими погоджується колегія суддів, стосовно, спільного проживання сім'ї ОСОБА_6, яка проживала разом в АДРЕСА_1, вела спільне господарство, що відповідає ст..3 СК України.

Судом першої інстанції прийнято до уваги та рішення ухвалено з урахуванням того, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 застрахована ПАТ «СК «ТАС» згідно поліса № ВЕ/0789663, і забезпеченим транспортним засобом за цим полісом є транспортний засіб ВАЗ-А 079/04, номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_10, страховик ОСОБА_11

За вказаним страховим полісом ліміт відповідальності страховика встановлено у розмірі 51 000,00 грн., франшиза - нуль грн. Строк дії з 20 листопада 2009 року по 19 листопада 2010 року.

Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в м. Марганець від 17 травня 2011 року № 602 ОСОБА_4 призначено пенсію в зв'язку з втратою годувальника в розмірі 1242 грн.49 коп.

Розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_6 станом на 01.10.2010 року, згідно довідки ПАТ «Марганецький ГЗК» від 27 грудня 2013 року складає 2459 грн.38 коп.

Частина, яка б за життя належала кожному утриманцю складає ? частину заробітної плати ОСОБА_6 - 614 грн.85 коп.

Оскільки розмір призначеної пенсії перевищує частину не отриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б за його життя, то підстав для стягнення з ПАТ СК ТАС щомісячних виплат за період з 12 жовтня 2010 року по 05 лютого 2013 року не має.

Таким чином, доводи апелянтів були предметом розгляду судом першої інстанції, який їх дослідив у повному обсягу, надав їм правильну парову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК. Будь-яких інших доводів, передбачених ст.. 309 ЦПК. Що є підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, на спростування його висновків апелянтами не наведено. Тому, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», ОСОБА_4, Державного підприємства «Придніпровська залізниця» відхилити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: