Вирок № 37840060, 26.03.2014, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа №702/1044/13-к

Провадження №1-кп/702/5/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2014 року м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді: Ротаєнко Д.С.

при секретарі: Шковира А.М., Побережець І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Монастирище кримінальне провадження №1-кп/702/58/13 (кримінальну справу №702/1044/13-к) про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Шубині Стави Лисянського району Черкаської області, українця, громадянина України, освіта вища, працюючого дільничним інспектором міліції сектору ДІМ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області, капітана міліції, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч.3 ст.368 КК України

за ч.2 ст.15, ч.1 ст.190, ч.3 ст.364 КК України

за участті сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:

прокурора: Менчинського С.В.

потерпілої: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

обвинуваченого: ОСОБА_1

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, працюючи на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області, згідно наказу № 377 о/с від 29 грудня 2009 року, начальника УМВС України в Черкаській області, являючись службовою особою, яка виконує функції представника влади, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливою метою, в супереч інтересам служби, 29.11.2012 року в 14 год. 00 хв., знаходячись в приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_2, повідомив ОСОБА_2 про свої можливості, як представника правоохоронного органу, що він може, завдяки своєму службовому становищу, авторитету і повноваженням, вплинути на результати розгляду заяви, вимагав у ОСОБА_2, одержання ним хабара в сумі 4000 грн. для вирішення ним питання про ненаправлення матеріалів дізнання - органу досудового слідства щодо притягнення до кримінальної відповідальності двох синів останньої, а саме : ОСОБА_4 ОСОБА_5 та двох інших осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, перевірку в порядку ст. 97 КПК України (в редакції 1960 року) за вказаним фактом він проводив станом на 17.11.2012 року та прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ч. 2 ст. 11 КК України ст.ст. 97, 99 КПК України, хоча про вже прийняте рішення ОСОБА_2 не повідомив, цим самим вимагав у ОСОБА_2 передачі йому грошових коштів як хабара в сумі 4000 грн., в результаті чого остання, погодившись на вимогу ОСОБА_1, передала йому відразу як хабар 2000 грн. Для одержання ОСОБА_1 решти хабара 2000 грн., ОСОБА_2 передала власну банківську картку «ПриватБанку» НОМЕР_3 в присутності ОСОБА_1, своєму сину ОСОБА_5, щоб він спільно з ОСОБА_1 поїхав в м. Христинівка до банкомату «ПриватБанку», зняв з картки 2000 грн. та передав останньому, як хабар.

29.11.2012 року ОСОБА_5, прибувши в м. Христинівка з с.Ягубець Христинівського району з метою зняття коштів в сумі 2000 грн. з банківської картки ОСОБА_2 для подальшої передачі їх як хабара ОСОБА_1 за вказівкою ОСОБА_1 о 15 год. 24 хв. здійснив спробу зняття коштів з банкомата «ПриватБанку», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ, розташованої в м. Христинівка по вул. Богдана Хмельницького, 2, при цьому ОСОБА_5 вставив в банкомат банківську картку НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_2, та вів код НОМЕР_4, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав.

ОСОБА_1 29.11.2012 року, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, а саме : одержання хабара та уникнення його особистого викриття шляхом відео фіксування з банкомата, зловживаючи довірою, звернувся до ОСОБА_8, щоб останній особисто здійснив спробу зняття коштів в сумі 2000 грн. з банківської картки «ПриватБанку» виданої на ім'я ОСОБА_2

ОСОБА_8, виконуючи прохання ОСОБА_1, не будучи обізнаним із злочинними намірами ОСОБА_1, направленими на одержання хабара, погодився на прохання останнього та о 15 год. 31 хв. здійснив спробу зняття з картки «ПриватБанку», складеної на ім'я ОСОБА_2, через банкомат «ПриватБанку», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул. Богдана Хмельницького, 2, при цьому ОСОБА_8 вставив в банкомат банківську картку НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_2, та вів код НОМЕР_4, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав.

Крім цього, ОСОБА_1, 29.11.2012 року з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, а саме: одержання хабар від ОСОБА_2 та уникнення його особистого викриття шляхом відео фіксування з банкомата, після невдалої спроби ОСОБА_8 зняти кошти з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2, зловживаючи довірою, звернувся до ОСОБА_9, щоб останній особисто здійснив спробу зняття коштів в сумі 2000 грн. з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2

ОСОБА_9, виконуючи прохання ОСОБА_1, не будучи обізнаним із злочинними наміром ОСОБА_1, направленим на одержання хабара, погодився на прохання останнього та о 15 год. 48 хв. здійснив спробу зняття коштів з картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2, через банкомат «ПриватБанку», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул. Богдана Хмельницького, 2, при цьому ОСОБА_9 вставив в банкомат банківську картку НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_2, та вів код НОМЕР_4, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав.

ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на одержання хабара, після невдалих спроб 29.11.2012 року зняття коштів з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2, з банкомату, розташованого в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул. Богдана Хмельницького, 2, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, 29.11.2012 року ОСОБА_1 о 17 год. дав вказівку ОСОБА_5, щоб останній за допомогою працівників Христинівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанку», розташованого в м. Христинівка по вул. Гагаріна, 9, здійснив спробу зняття коштів з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2 При цьому, ОСОБА_1, з метою уникнення самовикриття по незаконному заволодінню коштами ОСОБА_2, особисто та з ОСОБА_5 у Христинівське відділення «ПриватБанку» не заходив, а залишився чекати ОСОБА_5 біля площі Леніна м.Христинівка. ОСОБА_5 коштів в Христинівському відділенні «ПриватБанку» не отримав з незалежних від нього причин, оскільки в телефонній розмові з ОСОБА_2 остання повідомила ОСОБА_5, що самостійно звернеться до відділення «ПриватБанку» для отримання грошових коштів у розмірі 2000 грн.

Внаслідок вищевказаних незаконних дій ОСОБА_1 було заподіяно шкоду державним інтересам, що виразилось у підриві авторитету та престижу державного органу працівником правоохоронного органу - Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області, уповноваженого на неупереджене виконання функцій держави, запобіганню та протидії злочинності, встановленню і затриманню осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, який, нехтуючи вимогами нормативно правових актів, якими регламентовано діяльність правоохоронних органів, сам вдався до вчинення умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, - одержання службовою особою хабара за невиконання в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням службового становища, поєднаного з вимаганням хабара.

Потерпіла ОСОБА_2 обвинувачує ОСОБА_1 в тому, що він, працюючи на посаді дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області, згідно наказу № 377 о/с від 29 грудня 2009 року, начальника УМВС України в Черкаській області 29.11.2012 року близько о 14 год, знаходячись в приміщенні житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_2, зловживаючи довірою останньої, так як являвся працівником міліції, у чому була переконана ОСОБА_2, для вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності двох синів останньої, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та двох інших осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, перевірку в порядку ст.97 КІІК України за вказаним фактом він провів станом на 17.11.2012 року та прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ч.2 ст.11 КК України, ст.ст.97,99 КПК України (в редакції 1960 року), хоча про вже прийняте рішення, ОСОБА_2 не повідомив, цим самим шахрайським шляхом спонукав ОСОБА_2 до передачі йому грошових коштів в сумі 4000 тис грн., в результаті чого остання погодившись на вимогу ОСОБА_1, передала йому відразу 2000 грн. Для отримання ОСОБА_1 решти 2000 грн., ОСОБА_2 передала власну банківську картку «ПриватБанка» НОМЕР_3 в присутності ОСОБА_1, своєму сину ОСОБА_5, щоб він спільно з ОСОБА_1 поїхав в м.Христинівка до банкомагу «ПриватБанка» та зняв з картки 2000 тис. грн., та передав останньому, як винагороду за не притягнення, вищевказаних осіб, до кримінальної відповідальності. 29.11.2012 року ОСОБА_5 прибувши в м. Христинівка, з с. Ягубець, Христинівського району, з метою зняття коштів в сумі 2000 грн., з банківської картки ОСОБА_2, для подальшої передачі їх ОСОБА_1, за не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за вказівкою ОСОБА_1 о 15 год. 24 хв. здійснив спробу зняття коштів з банкомата «ПриватБанка», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ за адресою м. Христинівка, вул.Богдана Хмельницького,2, при цьому ОСОБА_5 вставив в банкомат банківську картку НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_2 та вів код НОМЕР_4, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав. ОСОБА_1 29.11.2012 року з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, а саме отримання шахрайським шляхом коштів належних ОСОБА_2 та уникнення його особистого викриття шляхом відео фіксування з банкомата, звернувся до ОСОБА_8, щоб останній особисто здійснив спробу зняття коштів в сумі 2000 грн. з банківської картки «ІІриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2 ОСОБА_8, виконуючи прохання ОСОБА_1, не будучи обізнаним із злочинними намірами ОСОБА_1, погодивсь на прохання останнього та о 15 год. 31 хв., здійснив спробу зняття коштів з картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2 НОМЕР_3 через банкомат «ПриватБанку», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул.Богдана Хмельницького,2, при ньому ОСОБА_8 вставив в банкомат банківську картку НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_2 та вів код НОМЕР_4, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав. Крім цього, ОСОБА_1 29.11.2012 року з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, а саме отримання шахрайським шляхом коштів та уникнення його особистого викриття шляхом відео фіксування з банкомата, після невдалої спроби ОСОБА_8 зняти кошти з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2, звернувся до ОСОБА_9, щоб останній особисто здійснив спробу зняття коштів в сумі 2000 грн. з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2 ОСОБА_9, виконуючи прохання ОСОБА_1, не будучи обізнаним із злочинним наміром ОСОБА_1, погодивсь на прохання останнього, та о 15 год. 48 хв. здійснив спробу зняття з картки «ПриватБанку» коштів, виданої на ім'я ОСОБА_2 НОМЕР_3, через банкомат «ПриватБанку», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул.Богдана Хмельницького,2, при цьому ОСОБА_9 вставив в банкомат банківську картку НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_2 та вів код НОМЕР_4, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на шахрайське заволодіння з використанням службового становища коштами ОСОБА_2, після невдалих спроб 29.11.2012 року зняття коштів з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2 з банкомату, розташованого в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул.Богдана Хмельницького,2, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, 29.11.2012 року ОСОБА_1 о 17 год. дав вказівку ОСОБА_5, щоб він за допомогою працівників Христинівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанку», розташованого в м.Христинівка по вул.Гагаріна,9, здійснив спробу зняття коштів з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2 При цьому, ОСОБА_1, з метою уникнення самовикриття по незаконному заволодінню коштами ОСОБА_2, особисто та з ОСОБА_5 у Христинівське відділення «ПриватБанку» не заходив, а залишивсь чекати ОСОБА_5 біля площі Леніна м.Христинівка. ОСОБА_5 коштів в Христинівському відділенні «ПриватБанку» не отримав з незалежних від нього причин, оскільки в телефонній розмові з ОСОБА_2, остання повідомила ОСОБА_5, що самостійно звернеться до відділення «ІІриватБанку» для отримання грошових коштів у розмірі 2000 гри.

Він же, обвинувачується ОСОБА_2 в тому, що, являючись службовою особою, яка виконує функції представника влади, а саме -дільничним інспектором міліції сектору ДІМ Христинівського РВ УМВС України, згідно наказу № 377 о/с від 29 грудня 2009 року, начальника УМВС України в Черкаській області, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливою метою, всупереч інтересам служби, шляхом зловживання владою, 29.11.2012 року близько 14 год, знаходячись в приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2, зловживаючи довірою ОСОБА_2, повідомив про свої можливості як представника правоохоронного органу, що він може, завдяки своєму службовому становищу, авторитету і повноваженням вплинути на результати розслідування, чим спонукав ОСОБА_2 для передачі особисто йому коштів в сумі 2000 грн для вирішення ним питання про не притягнення до кримінальної відповідальності двох синів останньої, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та двох інших осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, перевірку в порядку ст.97 КПК України за вказаним фактом він провів станом на 17.11.2012 року та прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ч.2 ст.11 КК України, ст.ст.97,99 КПК України, хоча про вже прийняте рішення ОСОБА_2 не повідомив, цим самим спонукав ОСОБА_2 до передачі йому грошових коштів в сумі 4000 тис. грн., в результаті чого остання, погодившись на вимогу ОСОБА_1, передала йому відразу 2000 грн. Для отримання ОСОБА_1 решти 2000 грн., ОСОБА_2 передала власну банківську картку «ПриватБанка» НОМЕР_3 в присутності ОСОБА_1, своєму сину ОСОБА_5, щоб він спільно з ОСОБА_1 поїхав в м.Христинівка до банкомату «ПриватБанка» та зняв з картки 2000 тис. грн., та передав останньому, як винагороду за не притягнення вищевказаних осіб до кримінальної відповідальності. 29.11.2012 року ОСОБА_5, прибувши в м. Христинівка з с. Ягубець, Христинівського району, з метою зняття коштів в сумі 2000 грн., з банківської картки ОСОБА_2, для подальшої передачі їх ОСОБА_1, за не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за вказівкою ОСОБА_1 о 15 год. 24 хв. здійснив спробу зняття коштів з банкомата «ПриватБанка», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ за адресою м. Христинівка, вул.Богдана Хмельницького,2, при цьому ОСОБА_5 вставив в банкомат банківську картку НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_2 та вів код НОМЕР_4, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав. ОСОБА_1 29.11.2012 року з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, а саме отримання шахрайським шляхом, з використанням службового становища коштів ОСОБА_2 та уникнення його особистого викриття шляхом відео фіксування з банкомата, зловживаючи довірою, звернувся до ОСОБА_8, щоб останній особисто здійснив спробу зняття коштів в сумі 2000 грн. з банківської картки «ІІриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2 ОСОБА_8, виконуючи прохання ОСОБА_1, не будучи обізнаним із злочинними намірами ОСОБА_1, погодивсь на прохання останнього та о 15 год. 31 хв., здійснив спробу зняття з картки «ПриватБанку», складеної на ім'я ОСОБА_2, через банкомат «ПриватБанку», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул.Богдана Хмельницького,2, при цьому ОСОБА_8 вставив в банкомат банківську картку НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_2 та вів код НОМЕР_4, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав. Крім цього, ОСОБА_1 29.11.2012 року з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, а саме отримання шахрайським шляхом, з використанням службового становища коштів ОСОБА_2 та уникнення його особистого викриття шляхом відео фіксування з банкомата, після невдалої спроби ОСОБА_8 зняти кошти з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2, зловживаючи довірою, звернувсь до ОСОБА_9, щоб останній особисто здійснив спробу зняття коштів в сумі 2000 грн. з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2 ОСОБА_9, виконуючи прохання ОСОБА_1, не будучи обізнаним із злочинним наміром ОСОБА_1, погодивсь на прохання останнього, та о 15 год. 48 хв. здійснив спробу зняття коштів з картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2, через банкомат «ПриватБанку», розміщеного в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул.Богдана Хмельницького,2, при цьому ОСОБА_9, вставив в банкомат банківську картку НОМЕР_3, видану на ім'я ОСОБА_2 та вів код НОМЕР_4, однак не довів намір до кінця, що не залежало від його волі, оскільки затребувані кошти банкомат не видав. Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на шахрайське заволодіння з використанням службового становища коштами ОСОБА_2, після невдалих спроб 29.11.2012 року зняття коштів з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2, з банкомату, розташованого в приміщенні Христинівської ЦРЛ по вул.Богдана Хмельницького,2, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, 29.11.2012 року ОСОБА_1 близько 17 год. дав вказівку ОСОБА_5, щоб останній за допомогою працівників Христинівського відділення ПАТ КБ «ПриватБанку», розташованого в м.Христинівка по вул.Гагаріна,9, здійснив спробу зняття коштів з банківської картки «ПриватБанку», виданої на ім'я ОСОБА_2 При цьому, ОСОБА_1, з метою уникнення самовикриття по незаконному заволодінню коштами ОСОБА_2, особисто та з ОСОБА_5 у Христинівське відділення «ПриватБанку» не заходив, а залишивсь чекати ОСОБА_5 біля площі Леніна м.Христинівка. ОСОБА_5 коштів в Христинівському відділенні «ПриватБанку» не отримав з незалежних від нього причин, оскільки в телефонній розмові з ОСОБА_2, остання повідомила ОСОБА_5, що самостійно звернеться до відділення «ІІриватБанку» для отримання грошових коштів у розмірі 2000 грн. Внаслідок вищевказаних незаконних дій ОСОБА_1, було заподіяно істотну шкоду державним інтересам, що виразилось у підриві авторитету та престижу державного органу, працівником правоохоронного органу-Христинівського РВ УМВС України в Черкаській області, уповноваженого на неупереджене виконання функцій держави, запобіганню та протидії злочинності, встановленню і затриманню осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, який, нехтуючи вимогами нормативно правових актів, якими регламентовано діяльність правоохоронних органів, сам вдався до вчинення умисного кримінального правопорушення, чим вчинив злочини, передбачені ч.2 ст.15, ч.1 ст.190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) та злочин, передбачений ч.3 ст.364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, вчинене працівником правоохоронного органу.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні злочину не визнав та показав, що 17 числа він був в складі оперативної групи та поступило повідомлення щодо викрадення кладки в с.Ягубець. Він разом з ОСОБА_10 службовим автомобілем ВАЗ 2107, синього кольору, номерний знак НОМЕР_5, виїхали на місце, де зустрілися з потерпілим ОСОБА_11. Він особисто керував автомобілем, так як у ОСОБА_10 на той період часу права керування службовим автомобілем не було. Після цього, вони поїхали по селу, з»ясовувати питання, щодо викрадення кладки. Вони заїжджали в різні місця, спілкувалися з людьми. Чи був він 17 числа в домоволодінні ОСОБА_2, сказати не може, так як вони розпитували багатьох людей з приводу кладки. Того дня вони були одягнені в формений одяг. Після цього, вони повернулися в райвідділ. Слідчий цього дня сказав йому, що по даному питанню він не буде порушувати кримінальної справи і потрібно скласти відмовний матеріал. Про прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи вони повідомляють потерпілого та лише на його звернення видають копію постанови. На той період часу він був призначений на посаду дільничного інспектора, але був залучений до роботи в сектор кримінального розшуку. В цьому ж секторі працював ОСОБА_9, у відділ БНОН та він допомагав йому займатися викриттям незаконного збуту наркотичних речовин. Займався він цим і по с.Ягубець, по ОСОБА_37. В якості особи покупця мав виступати ОСОБА_4, з яким до того була розмова з ОСОБА_9 в райвідділі. При цій розмові були присутні : ОСОБА_9, ОСОБА_8, два працівники із Черкас та він. На той період часу мала бути зміна КПК України, а тому на оформлення документів необхідно було багато часу. Вони не знали як приймати рішення, необхідно було обговорити оперативні питання, як необхідно проводити ці дії. Чи була постанова про проведення оперативної закупки з участю ОСОБА_4, сказати не може, так як в нього доступу до цієї інформації не було. До нього особисто ніхто з ОСОБА_4 не приїжджав у райвідділ. Цим займався ОСОБА_9. Була створена легенда, що поскільки в с.Ягубець відбулася крадіжка кладки, тому вирішили до цього питання прив»язати вибір покупця, щоб не виникало ніяких підозр. З покупцем говорив ОСОБА_9, він його, навіть, заохотив грошовими коштами. 29 числа, автомобілем ОСОБА_9, моделі ЗАЗ Форза, бежевого кольору, вони поїхали в с.Ягубець, так як ОСОБА_9 не міг зв»язатися з ОСОБА_4 Того дня вони в Ягубець поїхали втрьох. ОСОБА_4 вдома не було, а був його брат - ОСОБА_5. В нього вони запитали за ОСОБА_4, він відповів, що брат на роботі. ОСОБА_9 посадив його в автомобіль та ОСОБА_5 сказав, що він в курсі, чого вони приїхали. ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_5 прийняти участь в операції. ОСОБА_5 на це погодився, а тому вони вирішили поїхати в райвідділ щоб все документально оформити. ОСОБА_5 пішов до будинку, одягнувся. Його мати почала кричати, щоб не забирали її сина. ОСОБА_5 не міг їй нічого сказати, так як такі дії потребують надзвичайної секретності, щоб потім у майбутнього покупця не було проблем за місцем його проживання, ця інформація є закритою. В нього заспокоїти матір ОСОБА_5 не вдалось. Тоді щось їй говорив ОСОБА_9, щось обіцяв. ОСОБА_2 погрожувала їм, що вона їм щось зробить. Вони сіли в автомобіль і поїхали в райвідділ. ОСОБА_9 спілкувався по телефону з обласним БНОНом з приводу правильності оформлення документів в силу вступу нового КПК в дію. Дорогою до райвідділу він особисто попросив Росаду, щоб завіз його забрати із станції СТО з ремонту його автомобіль. ОСОБА_9 його завіз, а куди він поїхав з хлопцем, йому невідомо. Потім він своїм автомобілем повернувся в райвідділ. Коли, після цього, повернувся ОСОБА_9до райвідділу, він був один. ОСОБА_9 повідомив, що нічого не вдається оформити. Тоді вони вирішили їхати в с.Веселівку, так як зателефонувала жінка, що є чоловік, який був у розшуку. ОСОБА_9 сказав, що йому потрібно поїхати до лікарні. Вони вдвох, автомобілем ОСОБА_9 поїхали до лікарні. ОСОБА_9 пішов у середину приміщення лікарні та був відсутній 5-10 хвилин. Він біля лікарні побачив ОСОБА_16, поспілкувався з ним, а коли повернувся ОСОБА_9, поїхали в с.Веселівку. ОСОБА_8 29 числа біля лікарні він не бачив. Наступного дня він стояв біля райвідділу, години не пам»ятає, коли до нього підійшла ОСОБА_2 і сказала, що вона зараз піде до начальника та йому «зробить, скаже, що вони вимагали в неї гроші». ОСОБА_2 була сама. Щоб з нею був хтось із свідків, які допитувались в судовому засіданні, не пам»ятає. ОСОБА_2 при зустрічі біля райвідділу на його запитання, сказала, що вона іде не до нього, а до його начальника. До приходу на посаду начальника райвідділу ОСОБА_17 він був найкращим дільничним. З новопризначеним начальником у нього стосунки були напружені в зв»язку із тим, що він мав іти у відпустку, по графіку замовив будинок для відпочинку, а, коли прийшов підписувати до нього рапорт, він сказав, що за його графіком він не повинен іти у відпустку. Зимою перед цим він дуже сильно хворів, йому необхідне було оздоровлення, тому, не дивлячись на відсутність згоди начальника, поїхав у відпустку. Начальник після цього особисто їздив до нього додому перевіряти, де він знаходиться, не дивлячись на те, що у своєму рапорті він написав, де буде знаходитись та номер телефону по якому можна було б зв»язатися з ним. ОСОБА_9 йому також скаржився на начальника, що він на нього здійснює тиск, а найбільше ОСОБА_8, щоб він дав показання проти нього. Казав, що йому телефонували, приїжджали погрожувати додому. ОСОБА_9 також розповідав, що його прокурор допитував вдома. На даний час у нього на роботі все нормально. Номера свого мобільного телефону він нікому з ОСОБА_2 не давав. Приблизно з 2010 року в нього номер телефону, який починається на 067, раніше був, який починався на 096. Що за номер телефону зафіксований на фото, яке міститься в матеріалах кримінальної справи, сказати не може. На впізнанні потерпіла та свідки вказували, що у нього темне волосся, а насправді світле. Свідкам при допиті під час судового розгляду не задавав питання з приводу того, що їх показання різняться з його показаннями, щоб не казали, що він змушує свідків змінювати їх показання. На його думку, свідки розповідали те, що пам»ятали, а він розповідає те, що він знає. Він заперечує, що вимагав кошти у ОСОБА_2 Він не обманював і не просив зняти кошти ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Те, що ОСОБА_2 звернулася із заявою про вимагання коштів, можливо її спосіб захистити своїх синів, які хотіли приймати участь у викритті незаконного обігу наркотиків. Прийняти рішення про відмову в порушенні кримінальної справи особисто та вирішити питання про непритягнення її синів до відповідальності, він одноособово не міг, так як постанову затверджує начальник. Він при його допиті спочатку не зрозумів запитання з приводу того, чи була одна із свідків, які допитувались, біля райвідділу. А тепер підтверджує, що дійсно ОСОБА_2 приходила в райвідділ не одна, а ще з однією жінкою. ОСОБА_2, на його думку, є неврівноваженою особою, про це свідчить її поведінка і під час судового розгляду, а тому вважає, що вона це і вигадала, щоб захистити своїх синів. Просить його виправдати повністю.

Не дивлячись на невизнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України доведена доказами, дослідженими під час судового розгляду, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка підтримала обвинувачення за ч.2 ст.15, ч.1 ст.190, ч.2 ст.364 КК України та показала, що її сини: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 разом з двома хлопцями взяли кладку. Крадіжка кладки була в листопаді 2012 року. Про крадіжку кладки їй сини нічого не розповідали. Син брав перед цим коня у ОСОБА_19, щоб привезти дрова, а прийшли сусідські хлопці і підбили його взяти кладку. Вони разом погрузили кладку і завезли її до сусіда. Приїхав власник - ОСОБА_11 і каже, що це її діти вкрали. Старший син був на футболі, а менший - на роботі. Він сказав, що буде викликати міліцію, на що вона відповіла йому, щоб викликав, так як нічого не знала про крадіжку, а він не хотів чекати доки сини повернуться. ОСОБА_11 не дочекався, а викликав міліцію. Міліція приїхала того дня з ОСОБА_11 та ОСОБА_22. Це був ОСОБА_1 і ще один водій. У чому були одягнені, не пам»ятає. На той час їй не було відомо, як саме звати обвинуваченого. Вони під»їхали з ОСОБА_11 та запитали, де її сини. Вона сказала де. Він сказав передзвонити і дати трубку ОСОБА_23 - чоловіку в якого працював син. Коли вона перетелефонувала, ОСОБА_1 сказав, щоб йому дали трубку і він сказав до ОСОБА_23, щоб він по дорозі додому завіз її сина до райвідділу. Вона почала кричати, щоб він цього без неї не робив. Того дня ОСОБА_23 її сина не завіз до райвідділу. Через декілька днів ОСОБА_1 дозвонився до ОСОБА_23 і той завіз сина в міліцію. Син ОСОБА_4 розповідав їй, що одного разу, коли він їхав з роботи, його завезли до райвідділу. Його довго не було з роботи і вона його запитала, де він був. Тоді він сказав, що спілкувався з ОСОБА_1, який дав йому номер телефону. Казав, що там були також інші працівники. ОСОБА_1 говорив сину, що якщо в нього є гроші, вони діло закриють, щоб шукали гроші та дав йому свій номер телефону. ОСОБА_4 дав їм 50 грн. Коли обвинувачений телефонував їй за гроші, то саме цей номер висвічувався. Потім вона цей клаптик паперу з номером та з ім»ям «ОСОБА_1» віддала до справи. Приблизно через тиждень, в кінці місяця, вони знову приїхали і запитали за синів. Це було 29 листопада. Син ОСОБА_5 був вдома. Приїхали вони приблизно о 14-15 годині. Був ОСОБА_1, новий шофер і ще один худорлявий сидів ззаді в автомобілі. ОСОБА_1 запитав, де сини. Вона відповіла, що ОСОБА_5 вдома, а інший на роботі. Вона покликала ОСОБА_5. ОСОБА_5 сів у машину. Вони сказали, щоб він признавався. Син запитав, чому вони не їдуть до ОСОБА_24 чи ОСОБА_25, а тільки до них. ОСОБА_1 їх обвинуватив, що вони злодії. Працівники міліції, які приїджали до неї вдруге, у формі не були, але це були ті самі особи, яких потім викликав до себе начальник райвідділу, вона їх впізнала. Вона постояла біля них та пішла до хати подивитися до меншої дочки. Обвинувачений пішов за нею до хати та запитав, як будуть вирішувати питання. Сказав, що за це світить її синам позбавлення волі від 3 років до 5 та ще й коня заберуть. Вона злякалася. Далі обвинувачений сказав, що б з ним грішми розрахуватися за її синів та інших двох хлопців та дати 4000 грн і само собою розрахуватися за кладку з ОСОБА_11. Вона не знала, чи син забрав цю кладку, чи ні. Вона дала йому 2 000 грн. Коли вона віддавала гроші, в будинку не було нікого. Він сказав, щоб вона дала і за інших двох хлопців. Вона знала, що їх батьки на роботі, просила, щоб це питання вирішити пізніше. Він сказав, щоб зараз вирішували тому, що завтра буде пізно, документи підудь далі. Вона сказала, що в неї є ще на карточці 2 000 грн, сказала, щоб брали сина ОСОБА_5 і їхали та зняли, а тоді дівчата за своїх синів їй віддадуть. Вона покликала сина, який залишився у машині. Дала сину карточку і сказала, щоб поїхав у Христинівку, зняв і віддав їм 2 000 грн. Це вона зробила тому, що обвинувачений наполягав, щоб зараз же вирішували, а інших хлопців батьки були на роботі. Вона сказала сину, що вони наробили, що тепер за них треба гроші віддавати. Карточка була «Приватбанку» та ще сину вона дала пін код до неї. Інші, з присутніх в машині, з нею не спілкувалися. Гроші, які вона віддала, вона складала на хрестини дочці, вони лежали в сумці, вдома. Вони поїхали. Як вони знімали кошти, їй невідомо. Код вона сказала правильний. Вони заблокували карточку. Вона пішла до ОСОБА_24, яка сказала, що віддасть гроші, а потім до ОСОБА_25. ОСОБА_25 сказала, що не буде нічого платити, якщо син таке зробив, нехай заробляє і віддає. Почала обурюватись, за що це три роки, ще й гроші такі платити та запропонувала піти до адвоката. Вони прийшли до матері адвоката і в телефонному режимі договорились зустрітися. Син почав телефонувати, що не можуть зняти гроші. Коли вони чекали адвоката, дзвонив і ОСОБА_1, казав, що не можуть зняти гроші. Обвинувачений телефонував і казав : «Давайте, вирішуйте за гроші». До неї вони телефонували з синового телефону, а тоді ОСОБА_1 зі свого. Коли він зателефонував, вона його запитала, як його звати, а він сказав, що все зрозумів і поклав трубку. До того він їй казав, що він слідчий, але прізвища, імені не називав. Дружина адвоката сказала, що він не мав такого права робити і запитала, які в нього є документи. Коли син дав номер телефону, вона довідалась, що його звати «ОСОБА_1». Вони перенесли вирішення цього питання на наступний день. Коли вони прийшли до міліції, а він вибіг на вулицю, ОСОБА_24 сказала до нього, щоб він віддав жінці гроші. А він у відповідь «Які гроші? Ви будете свою версію говорити, а я свою». Вони зайшли в приміщення райвідділу і хотіли піти на прийом до начальника. Їм черговий сказав, що нікого немає. Оля сказала, що вони підуть у прокуратуру. Тоді черговий сказав, щоб вони йшли до начальника. Вони йому все розповіли. Він викликав тих, що до неї приїджали, а вони з ОСОБА_24 вийшли в коридор. Коли запрошені вийшли, їх начальник відправив у прокуратуру. Вони пішли. Про порядок зняття грошей їй розповідав син, казав, що вони по багатьох банкоматах їздили, але банкомат вертав карточку назад. Він про це сказав тим, що поїхали з ним. Тоді ОСОБА_1 з ним послав тих, що сиділи в машині. Було, що вони самі ходили знімати, а його закрили в автомобілі. Першого разу, коли вони приїжджали, вони були на службовому автомобілі, а другого разу на іномарці темного кольору. ОСОБА_1 на той час був одягнутий в чорну куртку. Стверджує, що впізнала обвинуваченого по голосу, коли він їй телефонував за гроші, коли вони не могли їх зняти в Христинівці. З рахунку гроші вона зняла у січні 2013 року на особисті потреби, помінявши карточку на нову. Для впізнання її викликали із сином в прокуратуру. В кабінет, де вони чекали впізнання, заходив ОСОБА_1 та інші. Заяву про те, що сталося, вона писала особисто, її їй ніхто не диктував. Писала заяву і начальнику міліції, і в прокуратурі. Коли вони прийшли до начальника, вона дала йому номер телефону і він набрав записаний номер та викликав ОСОБА_1 та інших;

-показаннями свідка ОСОБА_5, який показав, що він разом зі своїми друзями ОСОБА_7, ОСОБА_6 та братом ОСОБА_4 вирішили забрати залізо на металолом. Брат був домовився за дрова. Вони взяли коня, зірвали кладку і завезли її до хлопців. Потім з братом привезли дрова і віддали коня. Наступного дня він поїхав на змагання по футболу в Христинівку. Коли приїхав, йому мама сказала, що приїджала міліція, шукала брата. Через деякий час приїхали знову і знову шукали брата, дзвонили до його начальника. 29 листопада 2012 року, приблизно о 15 годині, знову приїхали. Приїхали вони на іномарці темносірого кольору. Він був вдома. Мама була на вулиці, а він був у будинку з меншою сестричкою. З будинку його покликала мати та його запросили сісти в автомобіль на заднє сидіння. Вони представилися, сказали що вони з міліції. Було 3 чоловіки. Той, що представився, сказав, що треба поговорити, і сів на переднє сидіння. Вони сказали, що все знають, щоб він говорив правду, що їм все відомо. Він пробув з ними в автомобілі приблизно 30 хв. Під час розмови обвинувачений вийшов з автомобіля і пішов у хату. Потім він вийшов і сказав : «Іди, тебе зве мати». Коли він зайшов, мати плакала і сказала, що вони вимагають 4 000 грн, що вона дала 2000 грн, а ще 2000 грн, щоб він поїхав і зняв та віддав їм. Потім він разом з ними поїхав у Христинівку. Поїхали на центральну дорогу, доїхали до лікарні, там є банкомат. Він пішов знімати гроші. Гроші він не міг зняти. Тоді вони поїхали у відділення банку. Там не було електроенергії. Тоді поїхали на залізничну станцію, але там був інший банк. Тоді знову поїхали до лікарні знімати гроші. Він вже сидів у машині, так як його закрили, а вони самі пішли. До них під»їхала якась машина. Вони сіли до неї. Тоді приїхала інша машина. Стемніло. Вони прийшли і сказали, що поїдуть, а він біля почти щоб їх почекав. Він почекав. Потім вони під»їхали і сказали іти до банкомата, що там є світло, що вони через приблизно 30 хвилин будуть. Він пішов. Вже було темно, він подумав, як має добиратися додому, і зателефонував матері. Мама сказала, щоб він їхав додому. Мама в той час дзвонила, коли ходила до адвоката. У залі засідань є той чоловік, який ходив до будинку, і це обвинувачений. На той час він був одягнений як і в суді: в чорній куртці та чорних штанах. Коли він ходив знімати гроші і в нього не вийшло, водій сказав тому, що сидів ззаді, щоб він пішов йому допоміг, і вони разом ходили до банкомату. Коли не зняли, поїхали далі, до банкомату, де міліція. Він знову вийшов з тим, що сидів ззаді, який був одягненний в сіру куртку, худорлявої статури. Керував кому іти - обвинувачений, який сидів на передньому пасажирському сидінні. Він особисто дзвонив до матері та перепитував, чи вона дала правильний код. Коли зняти кошти не вдалося, він сказав їм код і вони пішли самі пробувати їх зняти. Він телефонував з приводу правильності коду до матері за їх вказівко та за гроші. Той, що сидів на пасажирському сидінні спереді, сказав дзвонити до матері та питати за гроші. Коли вони стояли, до них під»їжджала машина червоного кольору. Він у цей час стояв у стороні, телефонував до матері. Потім до нього під»їхала машина. В машині був водій, який довіз його до почти, де наказав чекати. Через 30 хв приїхало їх вже двоє. Сказали, що в банку є світло. Він пішов у банк. Там була велика черга. Він зателефонував до матері і запитав, як йому добиратися додому, гроші він не зняв. Вона сказала іти до Орадівки, а там його забрав і завіз додому брат. Керував усіма діями в автомобілі той, що сидів на передньому пасажирському сидінні, це той, що ходив до матері в будинок. Про гроші в автомобілі вони не говорили. За гроші говорила мати, говорила за 4 000 грн, щоб не посадили від 3 до 5 років. У осіб, які їздили з ним по гроші, у всіх трьох була коротка стрижка. В машині вони були без головного убору, одягнені в темне, точно вже не пам»ятає. Його приводили у прокуратуру для впізнання. На той час у прокуратурі вже була мама і брат. Вони сиділи в одному кабінеті. Туди заходило багато людей, в тому числі і обвинувачений. Чи здоровався він за руку, він не пам»ятає. Спочатку на впізнання викликали маму, потім його. Хто був в чому одягнений, не пам»ятає. Його брат йому розповідав, що його викликали в міліцію, що його взяли до кабінету, що було їх наче двоє, запитували, чи в нього є гроші. Він їм заплатив гроші і все. Чому він не розповів про це матері, коли вона йому давала карточку їхати знімати гроші, сказати не може;

- показаннями свідка ОСОБА_4, який показав, що до нього дзвонили на рахунок кладки, яку вони взяли разом з ОСОБА_7, ОСОБА_6. Приїжджали працівники міліції, а тоді його викликали в міліцію. Він живе з братом, матір»ю, сестрою та дідусем в с.Ягубець по АДРЕСА_2. Заяву за кладку написав ОСОБА_11. Кладку вони забрали приблизно о 20 годині на початку листопада 2012 року, але він її не викрадав, а лише допомагав перевезти. Коня вони взяли у ОСОБА_19. Наступного дня приїхав ОСОБА_11 разом з ОСОБА_22. Він в цей час був на роботі. Спілкувався з цього приводу з мамою по телефону. Обвинувачений до нього дзвонив, щоб він приїхав в міліцію, але не представився. Він сказав приїхати до міліції або вони приїдуть за ним. Він приїхав до них через пару днів, приблизно о 18 годині. Його привіз ОСОБА_23 з іншими робітниками, які чекали на нього недалеко від міліції. Він підійшов до приміщення міліції, де стояло багато працівників міліції. Він запитав про дільничного з с.Ягубець та сказав, що його викликали. Обвинувачений сказав, що це він його викликав, і вони пішли до кабінету, який розташований другим з правої сторони. В кабінеті його почали розпитувати, погрожувати, що закриють, якщо не буде розповідати правду. У кабінеті було декілька людей. Вони то заходили, то виходили. Потім вони перейшли в інший кабінет, де продовжували розмовляти. У нього почали вимагати гроші за бензин, що його розшукували. Він дав 50 грн. В більшості з ним говорив обвинувачений, а інший лише казав, щоб він розповідав правду. Щоб не судили, обвинувачений сказав збирати гроші і дав номер щоб дзвонити, записав його на клаптику паперу та ім»я «ОСОБА_1». Коли він приїхав додому, віддав листочка з номером матері. До службового кабінету, де його опитували, заходило багато людей, всі в цивільному. Щоб були у формі, він не пам»ятає. За гроші з ним говорив лише обвинувачений. Інший, який його також допитував, говорив лише, щоб він говорив правду. Через декілька днів мати зателефонувала та сказала, що приїжджала міліція, щоб знайти гроші - 4 000 грн, що вона дала 2 000 грн, і ОСОБА_5 поїхав з ними, щоб зняти ще з карточки. ОСОБА_5 не міг зняти гроші з карточки тому, що карточку заблокували. Його до райвідділу більше не викликали. ОСОБА_5 розповідав, що вони їздили знімати кошти до лікарні і до Приватбанку. Це було 29.11.2012 року. Вони їхали з Орадівки і забрали ОСОБА_5. Він казав, що він знімав і працівники міліції, але не могли зняти кошти. Телефон на той час в нього був і було дві сім карти. Їх номерів не пам»ятає. Першого разу працівники міліції зателефонували до ОСОБА_23, щоб він приїхав, але мати сказала, щоб він не їхав. В приміщенні міліції його також запитували, чи знає він, чи курить хтось траву, якщо він розповість, йому заплатять гроші. Працівники міліції з ним про ОСОБА_37 не говорили. Обвинувачений на той час був одягнутий в чорну куртку, туфлі чорні, штани чорні, кольору кофти не пам»ятає, на його думку, він середньої будови. 29 листопада мати телефонувала, щоб забрати ОСОБА_5 з Орадівки. Знає, що вдома у матері були гроші на хрестини. Він приїжджав у прокуратуру для впізнання. Їх посадили спочатку в одному кабінеті. Туди заходило багато людей. Потім заводили його на впізнання і питали, чи впізнає, чи ні. Їх водили на впізнання по одному. Він впізнав обвинуваченого ще, коли він заходив в кабінет, де вони чекали, по будові тіла, стрижці, лиці;

- показаннями свідка ОСОБА_11, який показав, що, коли він не виявив містка, взяв ОСОБА_22 і об»їхали людей у кого є коні. Це було осінню 2012 року. У ОСОБА_19 вони виявили віз, колеса якого були брудні, та на возі було сіно і кукурудза, подібні до тих, які вони виявили на місці пропажі кладки. Їм сказали, що коня брав ОСОБА_4 і повернув пізно ввечері. Тоді вони поїхали до ОСОБА_4. Вона сказала, що нічого не знає і вони зателефонували на 101 та викликали працівників міліції. Приїхали працівники міліції на місце злочину і він їх водив туди, де він був особисто. Заповнили протокол і розійшлись. Працівників міліції було двоє на автомобілі Жигулі. Він не пам»ятає, чи вони були у формі, чи в цивільному. Він завіз їх до ОСОБА_19, а потім до ОСОБА_4. Коли спілкувалися працівники міліції з ОСОБА_2, він стояв у стороні. Потім ще раз до нього приїжджав працівник міліції на роботу, казав, що він поїде в Умань і поспілкується з приводу кладки з ОСОБА_4. Було їх в автомобілі двоє, так як він стояв з правої сторони автомобіля та бачив пассажира і водія на водійському сидінні. Чи був ще хтось в машині, він не бачив. Обвидва рази приїжджали автомобілі марки «Жигулі». В автомобіля були сині номерні знаки. Які документи складалися, коли приїхали працівники міліції першого разу, не пам»ятає, їх не читав, був без окулярів;

-показаннями свідка ОСОБА_22, який показав, що була кладка біля домоволодінь його та ОСОБА_11 батьків. Ранком він побачив, що її немає. Вони з ОСОБА_11 пішли подивитися. Побачили, що грузили кладку на підводу. В селі у 5 людей є коні, тому вони пішли по вулиці до тих, що їх тримають. Розпитували людей, їздивши на його автомобілі марки «Москвич». Вони дізналися у ОСОБА_19, що коня брав син ОСОБА_2. Вони прийшли до ОСОБА_2, щоб їм відшкодували кладку. Вона відмовилась і вони зателефонували в міліцію. Потім він прийшов на місце, де викрали кладку. Приїхав ОСОБА_11 та два міліціонери. Вони були у формі. Нижчий за зростом ніби фотографував. Точно сказати не може;

- показаннями свідка ОСОБА_23, який показав, що в нього на роботі був син ОСОБА_2 ОСОБА_4. ОСОБА_4 зателефонували з міліції і попросили, щоб він приїхав. Потім йому ОСОБА_4 повернув телефон і він з працівником міліції домовився, що, коли будуть їхати з роботи, він його завезе в райвідділ. Чи того дня вони його завезли, чи пізніше, вже точно не пам»ятає. ОСОБА_4 пішов у райвідділ, а вони залишилися на вулиці чекати. Не було його приблизно одну годину. Після цього, як повернувся, толком нічого не розповідав. Це було в листопаді. Він особисто в його справи не вникав. Того дня з ним було приблизно 6 чоловік, які також чекали на ОСОБА_4. У ОСОБА_4 було багато номерів телефонів, але дзвонили на його номер. ОСОБА_4 після виходу з райвідділу сів позаду в мікроавтобус, а він їхав за кермом. У кінці листопада, вечором, коли вони їхали після роботи, на прохання ОСОБА_4, вони з Орадівки забирали брата ОСОБА_4 - ОСОБА_5;

-показаннями свідка ОСОБА_25, яка показала, що вона проживає в АДРЕСА_3. ОСОБА_2 прийшла до неї ввечері приблизно о 17-18 годині, сказала, що в неї вимагали гроші, що вона дала 2000 гривень і ще треба дати, що вона відправила дитину з карточкою, щоб зняти решту. Казала, що треба дати гроші, щоб закрили справу. Вона запитала, за що ж такі гроші давати, це не так робиться. Потім вирішили піти до сім»ї адвокатів ОСОБА_27 порадитися, чи давати гроші, чи ні. Це було приблизно один рік назад, в листопаді, тоді їй жом привезли. ОСОБА_2 прийшла до неї додому. Мова йшла за дітей ОСОБА_2 та і в неї є син- ОСОБА_7. Сказала ОСОБА_2, що вкрали кладку, здали на металолом, що треба заплатити. Того дня вона бачила, як проїжджала машина і в ній сидів син ОСОБА_2. Вона її запитала, кому вона давала гроші, як їх звати, щось тут не то. ОСОБА_2 була у відчаї, сказала, що віддала вже 2000 гривень, а ще дала карточку сину зняти в Христинівці 2000, але син не може їх зняти. Вона казала, що син поїхав з тими людьми, які вимагали в неї гроші. Вони не могли зняти гроші тому, що телефонували, що заблокували карточку, запитували, чи той код. Була з нею ОСОБА_2 та ОСОБА_24 тому, що в неї також є хлопці, але чи були вони там, чи ні, вона не знає. Вона не погодилась давати гроші, так як ОСОБА_2 не знала, хто це конкретно, а мала лише номер телефону на папері, де підписано «ОСОБА_1». ОСОБА_27 не було вдома. Вони взяли номер телефону у їх матері, передзвонили. Адвокати сказали, що вже виїхали з Умані та домовились зустрітись біля обеліска. Коли приїхали адвокати, вони їм сказали, що це неправильно, що так ніякі гроші не даються, щоб вони їхали і щоб їм повернули гроші, щоб більше нічого нікому не давали. У цей період часу, в її присутності, телефонували до ОСОБА_2, що не можуть зняти гроші. Також телефонувала ОСОБА_2 в їх присутності, щоб взати, хто це, так як вони були без форми, запитати куди підуть ці гроші, чи міліціонери вони взагалі. ОСОБА_2 дзвонила і питала, а вони кинули трубку. А тоді ОСОБА_2 розповіла це все адвокатам. Адвокат сказала, що такого як ОСОБА_1 на такій посаді немає. Звідки у ОСОБА_2 був цей номер телефону, вона не пам»ятає. Був у неї папірець, де був записаний номер та ім»я ОСОБА_1. Її син в телефонному режимі повідомив, що нічого вони такого не зробили, щоб платити такі гроші. Тоді вона сказал до ОСОБА_2, щоб вона їхала і забирала гроші. ОСОБА_2 розповідала, що їздила в Христинівку разом з ОСОБА_24 У неї з ОСОБА_2 сусідські стосунки. В гості одна до одної не ходять, живуть на одній вулиці. На той час ОСОБА_2 була заплакана, схвильована. Казала, що треба віддати 4000, що 2 000 віддала. В неї дочка родилася і мали відмічати рік, ніби казала, що мала за ці гроші відмічати рік дитині, але точно не пам»ятає. ОСОБА_2 казала, що треба дати гроші, щоб не було суду і треба їх дати зараз ввечері, щоб ранком документи не пішли далі. Вона сказала, що в неї їх немає, бо купила жом. ОСОБА_2 була з телефоном та телефонувала приблизно о 19 годині, щоб взнати прізвище того, кому вона дала гроші, але вони кинули трубку. ОСОБА_2 повинна була дати 4 000 за своїх дітей, її сина і ОСОБА_24 сина, щоб справа не пішла далі, а з потерпілим треба було розрахуватися окремо;

- показаннями свідка ОСОБА_24, яка показала, що 29 листопада 2012 року вона прийшла з роботи додому, приблизно о 16 годині. Їй мати сказала, що приходила заплакана ОСОБА_2. Вона пішла до ОСОБА_2 спитати, що сталося. Коли вона прийшла до ОСОБА_2, вона була заплакана, щось телефонувала, сказала, що діти влипли в халепу, сказала, що їх діти вкрали кладку, що якщо вони не заплатять гроші, то їх дітей посадять, їм грозить від 3 до 5 років. Сказала, що в неї було 2 000 , вона їх віддала, що дала карточку, щоб зняти ще 2 000 грн, але вони не можуть зняти їх з карточки. Вона пішла додому вирішувати питання повернення грошей ОСОБА_2. Приблизно о 16 годині вона вийшла з дому в дитячий садок за дитиною та побачила, що ОСОБА_2 іде до ОСОБА_25. Вони вирішили піти вдвох до неї. ОСОБА_25 складала жом. Потерпіла розповіла ОСОБА_25, що треба шукати гроші, щоб діти не сиділи. ОСОБА_2 сказала, якщо не заплатять, то будуть сидіти і з ОСОБА_11 треба розрахуватися окремо. ОСОБА_25 сказала, а що якщо ще й ОСОБА_11 захоче 4 000. Тоді вирішили іти до адвокатів ОСОБА_27, розпитати у них, що робити. ОСОБА_27 вдома не було і вони в телефонному режимі домовились зустрітись біля обеліска. Вони їх чекали, коли дзвонить телефон. ОСОБА_2 каже, що телефонує той, що вимагає гроші, та запитала, чи брати слухавку. ОСОБА_25 сказала брати і взнати, хто він такий. ОСОБА_2 почала розпитувати, щоб він представився, але в телефоні не відповіли і кинули слухавку. Тоді приїхали ОСОБА_27, вони їм все розповіли. ОСОБА_27 сказали, що їх обманули, щоб їхали і забирали гроші, а ні, подавати на суд. Наступного дня вони приїхали в Христинівку і ОСОБА_2 почала телефонувати, щоб щось рішати за гроші. Він сказав, що він на виїзді. Вона їй порадила піти перевірити, чи він на виїзді. Вони прийшли до міліції. Він вийшов до них, відвів у сторону. Він сказав, що все вирішив, діло закрив. Вона каже до нього, що віддай жінці гроші, які взяв. Він у відповідь - «Які гроші? Які гроші?». Вони сказали, що підуть у прокуратуру. Він сказав, щоб вони йшли, вони будуть розказувати свою версію, а він свою. Тоді вони пішли до начальника райвідділу, розповіли йому все. Він повідомив їм, що за кладку все вирішилось нормально. Він викликав ОСОБА_29 і каже: «Ти бачиш чим він займається? Ми їх куди послали, а він куди поїхав?». Начальник попросив їх вийти, а до себе покликав того, що взяв гроші. Вона не чула про що йшла розмова у кабінеті. Тоді їх начальник знову викликав до себе і вони пішли писати заяву в прокуратуру. Коли приїжджали по гроші, того дня вона прийшла додому приблизно о 15 год 30 хв. Коли вона прийшла до ОСОБА_2, вона плакала, говорила по телефону, так як вони не могли зняти гроші : чи вона не той код дала, чи що. Вона казала, що вони до неї по гроші приїжджали раніше, так як на той час вони вже були в Христинівці. ОСОБА_2 розповідала, що просили по 1 000 гривень з кожного, що були в цивільному одязі, казала, що двоє було в машині, а третій приходив по гроші. Казала, що він зайшов до неї, сказав, що на їх дітей завели кримінальну справу, якщо гроші заплатять, він справу закриє, а якщо ні, то будуть сидіти. З потерпілим треба було самим домовлятися. Розмова про це відбувалася в хаті. Вона також сказала, що дала ОСОБА_5 карточку, щоб він ще зняв гроші. Сказала, що не можуть гроші зняти, можливо вона не той пін код сказала. Сказала, що син поїхав з ними. Коли вона йшла за дитиною у садочок, телефонував ОСОБА_5 і сказав, що йому сказали чекати і через пів години за ним приїдуть. ОСОБА_25 сказала, щоб він їхав додому, а не чекав їх. Тоді ОСОБА_2 подзвонила до нього, щоб він збирався і їхав додому. Вона з ОСОБА_2 живуть по сусідству, в гості не ходять, не дружать, лише ОСОБА_2 ходить до неї по молоко. Їй мати сказала, що приходила ОСОБА_2 заплакана і сказала, щоб вона як прийде з роботи прийшла до неї, тому вона і пішла. ОСОБА_2 їй розповідала, що гроші збирала, щоб дитині відсвяткувати перший рік народження, що в неї було 2 000 гривень. Вона казала, що вони з міліції, бачила їх, що приїжджали не вперше, але не показували їй посвідчення, були без форми. Казала, що впізнала його в лице. Казала, що двоє було в машині, що один заходив у будинок. В неї в телефоні висвітився номер, коли до неї телефонували і ОСОБА_2 показувала їм папір на якому був записаний цей номер та ім»я «ОСОБА_1». До неї особисто ніхто не приїжджав з приводу викрадення кладки. За кладку вона дізналася зі слів потерпілої. В Христинівку вони їздили 30 листопада. Там вона бачила обвинуваченого. Він нічого за гроші не заперечував, сказав, що діло зам»яв, що він розкаже свою версію. Тоді вони пішли до начальника. Розповіли йому за кладку, за те, що з них вимагають гроші. Він відповів, що за яку кладку, якщо там все нормально. Наскільки пам»ятає, в райвідділі обвинувачений наче був в цивільному одязі. Коли зайшли і почали це все розповідати, начальник по телефону викликав ОСОБА_29. Прізвища інших не називав. Потім сказав їм вийти і зазвав обвинуваченого і ще двох. Три особи, яких зазивали у кабінет, були в цивільному. Вони приблизно одного зросту: один трохи вищий за іншого, один з них повніший. Адвокат ОСОБА_27 був з дружиною при їх розмові і все те ж розповідала їм ОСОБА_2, що і їм. ОСОБА_2 казала, що працівники міліції приїжджали до неї двічі. З обвинуваченим вона не знайома. Коли їй його показали вдруге, вона його відразу впізнала;

-показаннями свідка ОСОБА_30, який показав, що він з 2009 року працює в органах МВС України, на посаді слідчого СВ Христинівського РВ УМВС. Точного числа, коли відбувались події, він не пам»ятає, він перебував на чергуванні. Приблизно о 9 чи 10 год ранку він разом з групою виїжджав на виїзд. Разом з ним у складі групи був ОСОБА_1, який керував автомобілем. Після повернення з виїзду він залишився у райвідділі. Потім черговий сказав, що поступив сигнал про крадіжку містка в с.Ягубець. Чому він не поїхав на виїзд, не пам»ятає. Знає, що на виїзд в с.Ягубець поїхав ОСОБА_1 та ОСОБА_10. Того дня ОСОБА_1 був у форменому одязі. Якщо зайти в приміщення райвідділу, від входу перший кабінет № 16, де розташований інспектор СІТ і зліва кабінет № 15 закріплений за слідчими. Цим кабінетом тривалий час користувалися дільничні інспектори. Деякий час там сидів інспектор СІТ. Кабінети після робочого часу повинні бути опечатані, а дублікат ключів потрібно здавати в чергову частину. Вільного доступу до кабінетів немає. Дублікати ключів є не від всіх кабінетів. Якщо необхідно користуватися кабінетом, запитується дозвіл у користувача кабінету. Отримуєш за його згодою ключі у чергового. Кабінет розшуку майже напроти кабінету № 15. До того часу він практично не використовувався. Вільного доступу до нього немає. Дільничних інспекторів кабінет розташований в кінці коридору, 8 зліва, на відстані приблизно 15-20 м від входу. Результати розгляду повідомлення про викрадення містка, йому невідомі. ОСОБА_1, крім форменого одягу, осінню минулого року також носив одяг, такий як у судовому засіданні. Це чорна куртка спортивного типу з кишенями. У працівника міліції ОСОБА_9 також, крім форменого одягу, є куртка зі шкірзамінника, можливо коричнева, його волосся коротко стрижене, практично як у нього. Працівник міліції ОСОБА_8, крім форменого одягу, носить куртку шкіряну, інколи ходить в спортивному одязі, чорного кольору, його волосся темне, коротка стрижка. Зранку вони їздили на виїзд того дня службовим автомобілем темно-зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_6. Яким автомобілем їздили на виїзд пізніше ОСОБА_1 з ОСОБА_10, він не бачив. На той період часу ОСОБА_1, як він пам»ятає, працював на посаді дільничного, але виконував обов»язки оперативного співробітника;

- показаннями свідка ОСОБА_10, який показав, що він працює на посаді ДІМ Христинівського РВ УМВС. Виїзд до с.Ягубець Христинівського району, щодо демонтажу містка він здійснював разом із співробітником Христинівського РВ УМВС - ОСОБА_1 приблизно рік назад. Їздили вони на місце події вдвох, оглянули все, опитали заявника. Чи складав він документи, сказати не може, так як пройшло багато часу, але протокол огляду місця події він точно не складав. Їздили вони з ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 2107, синього кольору, номерний знак НОМЕР_5. Заявника вони зустріли біля греблі. Про те, що частину містка викрали і перевозили на чомусь, він зробив висновок із слідів, які там побачив. Чи спочатку оглядали місце, а потім відбирали пояснення, чи навпаки, він вже послідовність дій не пам»ятає. Хто проводив перевірку даної крадіжки в порядку ст.97 КПК України, не пам»ятає. Він особисто, не проводив. Чи їздили ще кудись по селі, та чи з кимось спілкувались, не пам»ятає. Наче зразу поїхали в райвідділ. Він та ОСОБА_1 того дня були у форменому одязі. Цивільний одяг під час чергування ними не використовується. Того дня керував службовим автомобілем ОСОБА_1, так як у нього не було дозволу та навиків для керування. Потерпілу по даній справі в даному судовому засіданні бачить вперше. На той період часу він також був дільничним інспектором, але с.Ягубець не входило до території, яка була за ним закріплена. Коли слідчий його допитував, він казав правду. В с.Ягубець з ОСОБА_1 вони були постійно разом;

- показаннями свідка ОСОБА_8, який показав, що він працює в Христинівському РВ УМВС на посаді о/у СКР, потерілу бачить вдруге, з ОСОБА_1 спілкуються по роботі. В листопаді минулого року, приблизно в обідню чи після обідню пору, він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_9 їхали з м.Умань. Керував автомобілем ОСОБА_9. Автомобіль іноземного виробництва, світлосірого кольору. Кому він належав, йому невідомо, але ним на той час розпоряджався ОСОБА_9. Він сидів ззаді та чув, що необхідно заїхати в с.Ягубець по справі, бо ОСОБА_9 почув інформацію про збут наркотичних засобів. Вони приїхали до одноповерхового будинку та він залишився сидіти в автомобілі, а ОСОБА_9 та ОСОБА_1 вийшли з автомобіля та зайшли на подвір»я. Через деякий час вони повернулися з незнайомим йому хлопцем і вони всі разом поїхали в Христинівку. Коли вони заїхали в Христинівку під райвідділ міліції, він вийшов та пішов у приміщення займатися своїми справами. По дорозі вони нікуди не заїжджали. Куди дівся хлопець, йому невідомо. Хто запропонував їхати в Ягубець, йому невідомо. Вони тоді займалися збутом наркотичних речовин. Будинок, до якого вони їздили, розташований не в центрі села, десь на краю. Точно сказати не може, так як сидів ззаді, а не керував автомобілем. На подвір»ї ходила якась жінка, якийсь хлопець. Хлопець був худощавий, років біля 25. Він не пам»ятає, чи ходив хтось у будинок. Він сидів в автомобілі і займався своїми справами, а саме- розмовляв по телефону. Пробули вони там приблизно 10 хвилин. Він підтримує лише свої перші показання, які він давав під час досудового розслідування. Показання, які давав у додатковому протоколі допиту, не підтримує. Того дня, після того, як вони приїхали в Христинівку, він був біля банкомату, що розташований біля лікарні. Його попросив незнайомий хлопець допомоги зняти гроші в сумі 2000 грн, так як щось було з карточкою не так. Чи це був той самий хлопець, який з ним їхав в автомобілі, він сказати не може, так як він до того був йому незнайомий і в автомобілі він на нього уваги не звертав. Можливо це був той самий, а можливо інший. Він був того дня одягненний в балонову куртку чорного кольору, сірі штани. Всі втрьох вони були одягненні того дня в цивільному одязі. Чи він знімав гроші з банкомату особисто, чи разом з хлопцем, який його попросив, він не пам»ятає. Коли хлопець сів до них в автомобіль, між собою вони не розмовляли. Після того, як він пішов у райвідділ, пізніше він їздив службовим автомобілем темно червоного кольору до банкомату біля лікарні знімати гроші, чи поповняти рахунок, він точно не пам»ятає. Його попросив незнайомий хлопець допомогти зняти гроші, дав йому для цього пін-код. Для себе він передумав знімати кошти та поповняти рахунок. Чи був ще хтось біля банкомату, він уваги не звертав. Коли він дав перші показання прокурору, йому начальник райвідділу ОСОБА_17 сказав піти і написати заяву, що він хоче дати додаткові показання. Він казав, що звільнить його з роботи, посадить у в»язницю, якщо він не піде і не дасть показання, які він йому скаже. У нього сім»я, тому в нього не було виходу, він пішов та дав неправдиві показання щодо того, що вони їздили разом знімати гроші з банкомату з ОСОБА_1 та ОСОБА_9 Також йому телефонували невідомі особи. Представлялися з внутрішньої безпеки, ОБОЗу та погрожували, що якщо він змінить показання, вони знайдуть спосіб як його ув»язнити. Він боявся залишитися без роботи, а тому дав такі показання. У нього особисто на той час автомобіля не було, він його продав, так як перед тим потрипив у ДТП. Чому начальник наказав йому дати показання проти ОСОБА_1, йому невідомо. Працівника внутрішньої безпеки він знав, він працював з ним разом з ОСОБА_9 в Умані, спілкувалися. Начальник ОСОБА_17 звільнився в зв»язку із виходом на пенсію зимою -весною цього року. Раніше він про тиск на нього не говорив, тому що боявся звільнення. Йому було наказано з цього приводу ні з ким не говорити. До його допиту в суді, він в правоохоронні органи з приводу здійснення на нього тиску під час допиту, не звертався. Наступного дня, після поїздки в Ягубець, зранку, приблизно в 10-11 годині їх трьох викликав до себе начальник райвідділу. Запитував, що вони робили, що на них написала заяву жінка, що вони вимагають гроші. В кабінеті при розмові були вони втрьох та начальник. Потерпіла по справі нагадує ту жінку, яка ходила по подвір»ю. У ОСОБА_9 з ОСОБА_1 були робочі стосунки, не дружні. На нього особисто тиску з боку ОСОБА_1 не було. На подвір»я будинку точно заходив ОСОБА_1, а чи заходив ОСОБА_9, він не пам»ятає. Не пам»ятає також і чи були особи чоловічої статі того дня біля даного подвір»я, чи хтось з ними спілкувався. На період цих подій, ОСОБА_9 працював на посаді о/у карного розшуку і його посада була рівноцінною посаді ОСОБА_1, який працював дільничним, він не міг віддавати накази ОСОБА_1, а лише просив допомоги по роботі. Заперечує, що хлопець перед поїздкою спочатку сів в автомобіль, вийшов, а потім знову сів. Стверджує, що вони втрьох сіли в автомобіль і поїхали. У райвідділі допит осіб проводяться в різних кабінетах, де є вільні місця. Можна опитувати і в кабінеті дільничних, і в кабінеті карного розшуку, і в прийомній громадян. Про те, що його заставили такі показання дати, він неодноразово говорив з обвинуваченим, запитував, що йому робити. З ОСОБА_9 з цього приводу у нього розмов не було. На даний час він також боїться наслідків дачі ним таких показань;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який показав, що приблизно один рік назад він працював на посаді начальника карного розшуку Христинівського РВ УМВС. Приблизно у жовтні вони з ОСОБА_1 займалися по збутах наркотичних речовин . На протязі дня вони займалися по Христинівському районі та заїхали в с.Ягубець, оскільки, була інформація щодо осіб, які займаються збутом. Також була інформація про людину, яка може здійснити оперативну закупку. Вони зустрілися з цією особою, щоб зробити оперативну закупку. Після цього, наступного дня, він почув, що прийшла його мати і сказала, що вони вимагали в неї гроші, незрозуміло, які. З ОСОБА_1 він на той час перебував лише в службових стосунках. У Ягубець вони приїхали приблизно в другій половині дня. З ними ще був ОСОБА_8. Їздили вони службовим автомобілем та були одягнені в цивільний одяг. З хлопцем вони зустрілися біля будинку. Раніше він особисто там не бував. Перед цим за день-два він спілкувався з братом цього хлопця і він розповів як знайти їх в селі. Брат цього хлопця казав, що знає, хто в них збуває наркотики, і вони можуть їх придбати, щоб в селі не було наркотиків. По пам»яті, як розповідали, так він і знайшов будинок. Оперативної справи по цьому питанню заведено не було, так як почали говорити, що вони вимагали гроші, а тому почали шукати інші джерела. Хлопець, з яким вони спілкувалися, був на подвір»ї, вони його покликали, поговорили на дорозі. Він погодився співпрацювати, а тому вони поїхали разом в Христинівку, щоб оформити його згоду. Коли приїхали в Христинівку, почало темніти. Їм зателефонували з чергової частини, що особа, яка була в розшуці, знаходиться в с.Веселіка. Після цього, вони сказали, що в них не получається оформити документи та домовились зустрітись наступного дня. Він запитав, чи він має кошти на дорогу додому і хлопець відповів, що йому треба зняти кошти з банкомату. Після цього вони поїхали до лікарні. ОСОБА_8 поїхав у райвідділ, а хлопець пішов до банкомату знімати гроші. Він повернувся та сказав, що не може зняти кошти і попросив допомогти їх зняти. У них також не получалось. Потім їм знову зателефонували, що потрібно терміново їхати в с.Веселівку тому, що особа, яка в розшуку, має намір втекти. Хлопець залишився біля лікарні. Можливо вони когось бачили з працівників міліції біля банкомату, але він на даний час вже не пам»ятає. В ході досудового слідства його двічі допитували і його показання різняться між собою. Другий раз він давав неправдиві показання, так як на нього здійснювався тиск невідомими особами з Черкаського управління. Хто саме, він не пам»ятає. Тиск чинився на нього, що якщо він хоче працювати, щоб дав показання проти ОСОБА_1. Які конкретно показання потрібно давати, дослівно не казали. Йому казали, що якщо він не дасть показання проти ОСОБА_1, він не буде працювати. Також на нього чинив тиск його начальник райвідділу ОСОБА_17. Казав дати показання проти ОСОБА_1. Що саме і конкретно казав, не пам»ятає. На нього до цього часу здійснюється тиск. Він не може влаштуватися на роботу по спеціальності, наче хтось переслідує. У нього на утриманні двоє дітей, через що він і не міг приїхати на судові засідання. ОСОБА_17 здійсював на нього тиск постійно. Казав, що б він підтвердив, що ОСОБА_1 взяв гроші. Він не міг зрозуміти у кого і що, але мав підтвердити, що ОСОБА_1 хотів зняти якість кошти, що вони є на відео в банкоматі банку. Він хотів влаштуватись на роботу, але йому відмовили і сказали, що доки він не дасть показання у суді проти ОСОБА_1, він на роботу влаштуватись не зможе. Він працював начальником карного розшуку з 2010 року, приблизно два роки, а потім о/у БНОН станом на листопад 2012 року. Його перемістили з начальника карного розшуку на о/у приблизно в жовтні. На той час працювало всього 8 чоловік, тому ОСОБА_1 внутрішнім наказом прикріпили з дільничного до карного розшуку. Хлопчина, який мав дати згоду на співпрацю, сказав, що добереться додому сам. Він чув, що відносно нього провадження по кримінальній справі закрито, але йому рішення не надсилали. Показання він давав у прокуратурі. Заяву, щоб його додатково опитали, він писав, але її змісту не пам»ятає. Ініціатива давати додаткові показання була його керівництва. Заяву йому продиктував слідчий прокуратури. В ході його допиту використовувалась відеокамера. Коли почали заповняти протокол допиту, а саме: його анкетні дані, слідчий сказав, що в камері сіли акумулятори. Тому, чи проводилась відеозйомка його допиту, сказати точно не може, але камера знаходилась в кабінеті. Його допитував прокурор Менчинський. Показання перед підписанням він перечитував. В Христинівському райвідділі кабінет розшуку є другим з лівої сторони, коли заходити в середину приміщення. В кабінеті перебуває багато людей. Від кабінету було три ключі, з яких один був у нього, інший в ОСОБА_1, а третій у ОСОБА_8 На той період часу в їх кабінеті також сиділи дві людини з Черкас, які на той час розслідували вбивство. ОСОБА_1 на той період часу йому не підпорядковувався, а підпорядковувався, коли він був начальником карного розшуку. Коли він вже працював у БНОН, вони з ОСОБА_1 були, як оперативні працівники. Потерпілу він пам»ятає з того часу, як вона приходила в райвідділ. У ОСОБА_8 був автомобіль марки Ауді, темно-жовтого кольору, але чи на ту пору був, сказати не може. Про те, чи видавався наказ на прикріплення ОСОБА_1 до відділу карного розшуку, він незнає, але чув, як ОСОБА_17 дав вказівку кадровику видати про це внутрішній наказ. При його повторному допиті в прокуратурі його допитував прокурор, а слідчий також знаходися в кабінеті, час від часу виходячи та заходячи. Коли вони їхали з Ягубця, наскільки він пам»ятає, то ОСОБА_8 вони висадили біля райвідділу, так як до нього хтось мав прийти. Розгляд заяв міг проводити будь-який працівник, який знаходися в групі черговим. У ОСОБА_1 з ОСОБА_17 були неприязні стосунки приблизно з 2011 року, він завжди до нього чіплявся, приймав рішення про накладення на нього дисциплінарних стягнень. З якої причини у них склалися такі стосунки, йому невідомо. Коли він працював у Христинівському РВ, у нього власного автомобіля не було. В нього були і є знайомі, в яких він міг попросити автомобіль. Ці автомобілі були моделі ВАЗ, синього, білого та червоного кольорів. У ОСОБА_1 був автомобіль 99 моделі, зеленого кольору. Про здійснення на нього тиску, він повідомляє в суді;

- показаннями свідка ОСОБА_31, який показав, що він працює на посаді помічника начальника з кадрового забезпечення Христинівського РВ УМВС. В кінці листопада чи кінці 2012 року йому зателефонував слідчий прокуратури, щоб він до нього прийшов, не назвавши причини. Він прийшов до слідчого, там сиділи люди. Слідчий сказав йому чекати в коридорі. В коридорі були ОСОБА_32 і ОСОБА_33. Потім слідчий завів їх трьох в кабінет, після чого зайшов ОСОБА_1. Зайшли ще поняті. До того як зайшов ОСОБА_1, їм трьом сказали, що буде проводитись впізнання ОСОБА_1, а вони втрьох будуть статистами. ОСОБА_1, коли заходив, сказав до слідчого, що він має зауваження до слідчої дії, так як він перед впізнанням заходив до кабінету слідчого, де сиділа потерпіла. Слідчий сказав вибрати номерки і хто де буде сидіти. Після цього він вийшов і покликав потерпілу. Потерпілій слідчий задавав питання, кого вона впізнає та по чому. Потерпіла вказала на ОСОБА_1 та сказала, що впізнає його по куртці. Потім були ще два свідки, її сини. Була така ж сама процедура впізнання, вони мінялись номерами, всі свідки впізнавали ОСОБА_1 по куртці. Він та інші учасники слідчої дії були одягнені в цивільний одяг, лише ОСОБА_33 був у форменому одязі. ОСОБА_1 також робив зауваження слідчому, що він, після того, як роздав їм номери, покидав приміщення кабінету. Впізнання проводилось в кабінеті прокурора. На той час йому було 28 років. Якщо він не помиляється, у нього з обвинуваченим різниця у віці в 9 років. При проведенні слідчої дії ОСОБА_1 робив зауваження, що слідчий не має права виходити з кабінету, після чого, останнього, хто мав впізнавати, слідчий покликав, стоячи на порозі кабінету. На той час він особисто був інспектором з підготовки в кадрах, тому йому відомо, що ОСОБА_1 працював на посаді дільничного інспектора. Приблизно з червня чи липня був виданий наказ про те, що ОСОБА_1 на час перевести о/у карного розшуку в зв»язку із відсутністю кадрів на два місяці. По закінченню дії наказу, новий наказ не видавався, але ОСОБА_1 так і продовжував виконувати роботу о/у карного розшуку. ОСОБА_9 працював на посаді начальника карного розшуку приблизно 1 рік, а потім його перевели в о/у БНОН, приблизно на початку 2013 року. ОСОБА_9 звільнився за власним бажанням, так як до них начальником призначили особу, з якою ОСОБА_9 до того працював в м.Умані, в них ще там не склалися стосунки, і тому він вирішив звільнитися за власним бажанням. В ОСОБА_1 з теперішнім начальником райвідділу нормальні стосунки, а з попереднім були натянуті. Причиною відсутності взаєморозуміння з ОСОБА_17 у ОСОБА_1 було те, що ОСОБА_1 написав рапорт на відпустку, згідно графіка, а начальник відмовився його відпускати. У ОСОБА_1 вже було все обумовлено на рахунок відпустки і він залишив йому рапорт та без згоди начальника поїхав на море. Після цього, його начальник кожного дня відправляв ввечері дивитися, чи ОСОБА_1 не повернувся з моря, хоча його рапорт на відпустку був. Після цього в них були напружені стосунки. Кабінет, в якому працював ОСОБА_1, був при вході з лівої сторони. Дільничних інспекторів кабінети розташовані далі, на відстані приблизно 8-10 метрів, один з лівої сторони, а другий з правої сторони. Між ними також є інші кабінети. Напроти кабінету карного розшуку знаходиться кабінет слідчих та кабінет заступника кримінальної міліції. У них у відділенні пропускний режим, відвідувачів записують у книгу. Ключі від кабінетів знаходяться у працівників, які в ньому працюють. Коли працівник покидає кабінет, він повинен його закрити, щоб не втратити документи. В кабінеті заступника кримінальної міліції він сидить один, тому в його кабінет можна потрапити в його присутності, або за його згоди. Він не може комусь дати ключа, так як в нього кримінальні та інші розшукові справи, які необхідно тримати без доступу сторонніх осіб. Розшукові та оперативні справи він тримає в сейфі. При впізнанні, він незнав, хто буде впізнавати, а вже по прізвищах, він зрозумів, що це була потерпіла та її сини. Щоб до ОСОБА_1 застосовувались дисциплінарні стягнення, не пам»ятає. Начальник райвідділу має право, при вакансії перемістити іншого працівника виконувати обов»язки по вакантному робочому місцю, але не більше ніж на 2 місяці, а також на 4 місяці при хворобі працівника. Після спливу 2 місяців ОСОБА_1 повинен був перейти в службу дільничних, але він так і продовжував виконувати обов»язки працівника карного розшуку. Це було порушенням, але керівництво про це знало. Від блоку кримінального розшуку ОСОБА_1 ставили чергувати в оперативну групу. При проведенні впізнання слідчий двічі виходив з кабінету, щоб покликати того, хто буде впізнавати. Вони не бачили, куди ходив слідчий і чи спілкувався він з ними, так як кабінет він зачиняв. Лише третю особу для впізнання він позвав з порогу кабінету. На час відсутності особи, за якою закріплений службовий кабінет, в нього можна потрапити лише за його згоди. У черговій частині є дублікати ключів від кабінетів, чи від усіх, він стверджувати не може. Дисциплінарні стягнення, в зв»язку із порушенням кримінального провадження, на ОСОБА_1 накладені не були. Начальник райвідділу має право накладати дисциплінарні стягнення на працівників райвідділу. Начальник ОСОБА_17 часто згадував на нарадах про випадок поїздки ОСОБА_1 на море без його згоди. За порушення пропускного режиму в їх райвідділі, наскільки він пам»ятає, за останній рік двічі притягувались до відповідальності працівники чергової частини, так як перевіряючими були зафіксаовані випадки перебування в райвідділі людей, які не значились по книжці, де вони повинні реєструватись. Перевірки у них можуть бути і двічі на тиждень. Наскільки він пам»ятає, більше випадків порушення пропускного режиму в їх райвідділі не було виявлено;

- показаннями свідка ОСОБА_32, який показав, що він працює старшим дільничним Христинівського РВ УМВС України. Його викликали для проведення слідчої дії для впізнання. Йому телефонував слідчий прокуратури. Він прийшов до слідчого в кабінет, де записали його анкетні дані та сказали чекати в коридорі. В кабінеті, коли слідчий записував його анкетні дані, знаходились сторонні особи. Потім в кабінеті проводили впізнання. Слідчий заводив осіб, яких впізнавали та які впізнавали, запитував, кого і де вони бачили. Знає, що була ОСОБА_2, її син і ще хтось. Він свої анкетні дані називав у присутності цих осіб. Також був ОСОБА_31. Він чекав його з ОСОБА_33. Потім прийшов ОСОБА_1. ОСОБА_33 був у форменому одязі, а вони в цивільному. ОСОБА_1 перед впізнанням також заходив у кабінет до слідчого. У кабінеті була потерпіла та її син. Потім їх завели у кабінет прокурора. Слідчий виходив з кабінету та закликав потерпілих. Всі потерпілі впізнавали ОСОБА_1 по куртці. Опис особи ОСОБА_1 ті, що впізнавали, не називали, а впізнавали лише по куртці. Номери їм слідчий роздав, не брали самі, фотографував, а тоді зазивав на впізнання. Двері слідчий, коли ходив кликати тих, що впізнавали, за собою закривав, та повертався з потерпілими, їх він приводив по одному. Потім ОСОБА_1 зробив зауваження, що номери вони можуть взяти самі, та чому він виходить з кабінету, щоб завести потерпілого. Знає, що у ОСОБА_17 та ОСОБА_1 були напружені стосунки, він ставився до нього прискіпливо, так як він не хотів відпустити ОСОБА_1 у відпустку. У райвідділі діє пропускний режим, тобто всі, що заходять у приміщення повинні бути записані у книзі. Про випадки відсутності записів людей, які приходили в райвідділ, він не чув. Знає, що ОСОБА_1 працює на посаді дільничного інспектора, але був прикріплений до відділу карного розшуку. Для того, щоб отримати ключі від іншого службового кабінету, необхідно отримати дозвіл того, хто закріплений за цим кабінетом. Такий дозвіл можна отримати і в телефонному режимі. Черговий у такому випадку повинен бути присутнім і закрити кабінет. До його території обслуговування як дільничного відноситься також с.Ягубець. Йому ОСОБА_1 скаржився, що за те, що він пішов у відпустку, йому ОСОБА_17 нараховує меншу заробітну плату. Начальник райвідділу має право регулювати розмір заробітної плати в частині процентів та надбавок. Розгляд заяв, які поступають протягом дня, проводять працівники, які чергують в оперативній групі. ОСОБА_1 у 2012 році чергував в оперативній групі від карного розшуку та користувався кабінетом карного розшуку;

- показаннями свідка ОСОБА_33, який показав, що якого числа та місяця, він не пам»ятає, 2013 року, він був викликаний в прокуратуру Христинівського району разом з ОСОБА_32 ОСОБА_32 та ОСОБА_31. Вони втрьох зайшли в приміщення, де в одному з кабінетів, записали його анкетні дані, а потім їх завели в інший кабінет для проведення слідчих дій, де вони чекали. Потім зайшов у кабінет ОСОБА_1, його записали, їм роздали номери і вони сиділи на стільцях. Ці події відбувалися в кабінеті прокурора. Слідчий викликав людей для впізнання, як він зрозумів потерпілу, потім фотографували, помінялися місцями. ОСОБА_1 робив зауваження, про що саме, він не пам»ятає. Потім слідчий покликав людину для впізнання. ОСОБА_1 зробив зауваження, щоб слідчий сам не виходив за особою. Вони помінялись номерками, їх сфотографували, помінялися місцями. Йому особисто з»явитися того дня в прокуратуру, сказав його начальник. А там він дізнався по якому питанню. В прокуратуру він йшов з ОСОБА_32, а біля прокуратури зустріли ОСОБА_31. Його дані переписував слідчий, який був при впізнанні. При записі його даних сиділа жінка, яка впізнавала, а чи ще хтось був, сказати не може, так як не пам»ятає. Він своє прізвище називав в її присутності. Він особисто був одягнений в формений одяг. Першого разу номери роздавав працівник прокуратури, фотографував, вони мінялися місцями і їх знову фотографували. Номерами та місцями можна було мінятися. Фотографували після того, як роздавали номери. Зауваження ОСОБА_1 були занесені в протокол. Наскільки він пам»ятає, слідчий двічі викликав людей, виходячи з кабінету. А третій раз, наскільки він пам»ятає, викликав по телефону. Йому на час проведення слідчої дії було 25 років, ОСОБА_1 за нього старший за віком. Він лише одного разу був у прокуратурі, тому точно розповісти, де і який кабінет знаходиться, сказати не може. При впізнанні були поняті. Їм пропонували помінятись місцями і вони мінялись, ніби то впізнавали три особи. Чи весь час були присутні поняті, не пам»ятає. Перед підписанням протокол читав. На той період часу від працював дільничним інспектором і ОСОБА_1 також, але наскільки він пам»ятає, він внутрішнім наказом був переведений до карного розшуку. Про стосунки ОСОБА_1 з ОСОБА_17, йому нічого невідомо, так як він працевлаштувався у вересні, після чого поїхав на курси, а повернувся в лютому 2013 року;

- показаннями свідка ОСОБА_34, який показав, що він був на впізнанні по справі, що ОСОБА_1 взяв хабар. Також він бачив фотографії, вилучені з банку, коли знімали гроші з чиєїсь карточки. До нього підійшов слідчий та попросив бути понятим. Його робоче місце знаходиться в одному приміщенні з приміщенням, в якому знаходиться прокуратура. Вони з ОСОБА_35 зайшли в кабінет, де сиділо чотири особи. Наскільки він пам»ятає, це був кабінет прокурора. Вони з ОСОБА_35 заходили вдвох. На той час номери ще не роздавали. Потім у кабінет закликали двох хлопців і одну жінку. Порядок виклику він не пам»ятає, хто був першим. Слідчий роздав номери. Того хто впізнавав, наскільки він пам»ятає, закликав до кабінету слідчий. Першого разу слідчий виходив з кабінету, а два наступні рази він відкривав двері і закликав їх зайти. Після першого разу ОСОБА_1 сказав, що слідчий немає права виходити. А тоді слідчий відкривав двері і закликав. З працівників прокуратури в кабінеті був слідчий. Він вперше приймав участь як понятий. Також їм ще показували фото, коли знімали кошти з карточки. Їх запросили, показали виписки з банку, де були фото людей, які ніби то знімали кошти з банку. Вони підписували при цьому документи. Також показували розпечатки номерів телефонів. Коли це було, він не пам»ятає. В деталях, що було точно, він не пам»ятає. На папері були номери телефонів і наче також на диску. Вони диск оглядали на комп»ютері - ноутбуці приблизно 15-20 хвилин. Протоколи він підписував тричі, наскільки пам»ятає. Номери особам, яких впізнавали, мінялися кожного разу. Він пропонував мінятися і вони мінялися, слідчий фотографував, а потім кликав. Першого разу він виходив з кабінету, а два других рази ні. Він особисто читав протокол перед підписом. Хтось вносив зауваження до протоколу, він вже не пам»ятає, хто. Диск запечатали після того, як вони його оглянули, диск був у конверті, а чи стояло щось на ньому, він не пам»ятає. З обвинуваченим дружні стосунки не підтримує, знає що його звати ОСОБА_1. Тому так і називає. Інший понятий також був при проведенні слідчої дії впізнання постійно. На диску, який вони переглядали, була не одна папка, це точно. ОСОБА_1 на цих знімках не було, був один працівник міліції - ОСОБА_9 та ще одна особа, якого він знає наглядно;

- показаннями свідка ОСОБА_35, який показав, що в якості понятого по кримінальному провадженню був залучений чотири рази. Першого разу для огляду папірця, другого для огляду, для перегляду відео з банкомату, ще були номери телефонів та впізнання. Було, що йому показували на бумазі номер телефону, відео показували на комп»ютері, де не було обвинуваченого, а дві інші особи. Дивились на комп»ютері з диска, наскільки пам»ятає, це були фото. Були ще номери телефонів. Та було впізнання в кабінеті. На впізнання його запросив слідчий. Наскільки він пам»ятає, це було на вулиці, біля прокуратури, так як його батько працює в тому ж приміщенні, що знаходиться прокуратура. Він був разом з ОСОБА_34. Разом з ОСОБА_34 також дивилися фотозйомку на комп»ютері. Був диск і було фото. Якого кольору диск, не пам»ятає. Диск слідчий вставляв у комп»ютер при них, він був у документах, які вилучалися, у документах з банку. Диск був запакований в конверті, чи щось було на ньому, він не пам»ятає. Конверт запаковувався чи розпаковувався, це точно, але чи до того, чи після того, він не пам»ятає. Підписи після цього ставили, складався документ, він його читав. Назву документу, він не пам»ятає. На фото, які вони дивилися, було дві особи, але фото було декілька. Він знає, що один з них працює в Христинівській міліції, а іншого знає наглядно. На клаптику паперу, який він оглядав, з однієї сторони був записаний номер телефону, а з іншої - ім»я. При огляді була потерпіла, прокурор та його батько (понятий також). Номера телефонів, наскільки він пам»ятає, були на папері та на диску. Точно не може пригадати, так як ці події відбувались приблизно 1 рік назад. Диск був чи з фото чи з номерами телефонів, чи був він один, чи було два, стверджувати не може. Щодо впізнання, то його викликали разом з ОСОБА_34 в прокуратуру. Сиділо 4 особи з номерами. Слідчий зачитав, хто присутній і потім покликав першу особу для впізнання. Пам»ятає, що було два брати та їх матір, черговості виклику, він не пам»ятає. Номери лежали на столі і першого разу слідчий їх роздав, наступного разу брав кожен, хто який хотів. Тих, хто впізнавав, кликав слідчий всі три рази. Обвинувачений робив зауваження, але які, він не може пояснити, так як в них не компетентний, він казав, що хоче, щоб було записано це в протокол, але що саме, він не компетентний. Коли слідчий викликав того, хто впізнавав, він наскільки пам»ятає, крикнув при зачинених дверях у кабінеті. Коли два рази викликав, то виходив з кабінету, а 1 раз кликав, це точно. Другого разу також ніби звав, але точно стверджувати не може. Вони всі вказували на обвинуваченого, казали, що впізнавали. Запитання ставилось: «по чому впізнають: зачіска, одяг, зовнішній вигляд?». Чи виходив слідчий з кабінету повністю, коли кликав, не пам»ятає. На час підписання протоколу знайомився з ним, у протоколі було відображено те, які дії проводилися. Інші протоколи також відповідали тим діям, які того дня вчинялися. Всі, хто підписував протокол, брали його в руки, ознайомлювались перед тим, як підписати. Чи перечитували все всі, сказати не може, але така можливість була надана всім, ніхто нікого в часі не обмежував. Ті зауваження, які робились, в протокол вносились, але чи обвинуваченим, чи слідчим, він сказати не може, так як не пам»ятає. Для проведеної дії заповнявся бланк протоколу, який був виготовлений на комп»ютері та заповнявся від руки. Бланк протоколу, наскільки він пам»ятає, в кабінеті, де проводилось впізнання, не роздруковувався;

- показанннями свідка ОСОБА_16, який показав, що він знає обвинуваченого ОСОБА_1, так як він часто виїжджав на виклики з приводу крадіжок у нього майна. Він був свідком того, що 29.11.2012 року він приїхав до Христинівської лікарні, так як в нього захворів син. Про відвідування його сина поліклініки є відмітка в амбулаторній картці. Першого разу він був на прийомі у лікаря 27.11.2012 року про це також є відмітка. В поліклініку 29.11.2012 року він приїхав із дружиною, яка з сином пішла на прийом, а він залишився чекати їх на вулиці біля лікарні, біля свого автомобіля. В цей час під»їхала машина, за кермом якої сидів ОСОБА_9. Його він також знає, як працівника міліції. З автомобіля вийшов хлопчина років 18-20 і пішов у сторону лікарні. ОСОБА_9 постояв хвилин 10-15 і поїхав до стадіону направо. Його не було хвилин двадцять. Коли він приїхав вдруге, в автомобілі також знаходився ОСОБА_1 ОСОБА_9 кудись пішов, а ОСОБА_1 стояв з ним і розмовляв. Через хвилин 2-3 повернувся ОСОБА_9 і вони поїхали. Як і куди вони поїхали, він не бачив, але так як через декілька хвилин виїжджав сам, їх автомобіля він не бачив. Хлопця, якого першого разу привіз ОСОБА_9, він не знає, він середнього зросту, в чому одягнений був, не пам»ятає. Приїхав він у лікарню не зранку, а приблизно в 10-11 годині, так як він ніколи не відвідує лікарню зранку, оскільки там в цей час велика черга. ОСОБА_9 керував автомобілем кавового кольору, але чий це автомобіль, йому невідомо. Інших працівників міліції, того дня, біля лікарні він не бачив. Першого разу, коли ОСОБА_9 від»їжджав, він зупинився неподалік і робив рухи автомобілем то вперед, то назад. Зробив так декілька разів, а тоді поїхав. Наскільки він пам»ятає, того дня ОСОБА_1 був одягнений в куртку темного кольору. Прийом лікарів у лікарні проводиться, якщо він не помиляється, приблизно до 3 чи 4 годин дня. Коли він у грудні минулого року звернувся у лікарню за амбулаторною карткою сина, з яким вони відвідували поліклініку 29.11.2012 року, її медпрацівники не знайшли. У нього на руках копія записів з амбулаторної картки за 29.11.2012 року тому, що він знімав копії для купівлі лікарств, які були зазначені лікарем;

- показаннями свідка ОСОБА_29, який показав, що по даній справі йому відомо, що потерпіла звернулася з питанням, що у неї працівники міліції вимагали гроші. На той період часу він працював у Христинівському РВ УМВС заступником начальника, начальником кримінальної міліції з 2010 року до липня 2013 року. В його підпорядкуванні знаходився сектор карного розшуку, дитяча міліція, відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотичних речовин. Дільничні інспектори, в тому числі і ОСОБА_1, йому не підпорядковувались. Обвинувачений залучався до роботи відділу карного розшуку, так як не хватало працівників, а він раніше працював у відділі БНОН, був одним із найдосвідченіших працівників. На той період часу, якщо він пам»ятає, ОСОБА_9 працював у відділі БНОН. За ним особисто було закріплено кабінет, якщо він правильно пам»ятає, № 14, який розташований при вході в райвідділ, зліва третій. В даному кабінеті він працював один, так як в ньому зберігалися документи, які стосувалися таємниці проведення операцій. Один ключ від кабінету зберігався у нього, а запасний в опечатаній колбі в черговій частині. Доступу до його кабінету, крім нього, ніхто не мав. Йому відомо, що ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 їздили в одне із сіл, назву якого він не пам»ятає, проводити оперативну закупку наркотичних речовин, а наступного дня прийшла жінка і повідомила, що вони вимагали у неї гроші. Чи проводилась з цього приводу службова перевірка, йому невідомо, так як цим питанням займаються працівники кадрового забезпечення. Про неприязні стосунки ОСОБА_1 з начальником ОСОБА_17, йому нічого невідомо. У них стосунки були нормальні, як начальника та підлеглого. Він був присутній при розмові начальника райвідділу ОСОБА_17 з ОСОБА_8, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 Сам задавав їм запитання з приводу звернення жінки, чи був такий факт, та вони у відповідь все заперечувавали. Чи зверталась до райвідділу саме особа, яка є потерпілою та знаходиться в залі засідань, сказати не може, так як доводиться спілкуватися з багатьма людьми по характеру своєї роботи, але лице її йому знайоме. Про те, що проводились роботи з приводу опертивної закупки, це він пам»ятає, але чи було це оформлено документально, не пам»ятає. Такого, щоб хотіли звільнити ОСОБА_1, він не пам»ятає;

- показаннями свідка ОСОБА_17, який показав, що у 2012 році він працював на посаді начальника Христинівського РВ УМВС УКраїни в Черкаській області. Осінню 2012 року до нього звернулося дві жінки, одна з яких знаходиться в залі судового засідання, що його працівники вчиняють неправомірні дії щодо вимагання коштів за непритягнення до відповідальності сина однієї з жінок щодо крадіжки кладки в с.Ягубець. Вони описали людей, описали автомобіль. Одна із жінок дала йому аркуш паперу, розміром приблизно 0,5 аркуша з зошита, де був записаний номер телефону. Він даний номер телефону ввів у свій мобільний телефон і висвітлився номер, який належав ОСОБА_1, який працював на посаді дільничного. Після цього він викликав ОСОБА_29, який на той час працював начальником карного розшуку і по опису жінок вони встановили, що це були ОСОБА_9 - начальник відділу БНОН, о/у ОСОБА_8 та ОСОБА_1 Він задав їм запитання з приводу звернення жінок і вони заперечили цей факт. Тоді він направив жінок до ОСОБА_29, щоб він відібрав заяву, пояснення і скерував їх за підслідністю. Жінки пояснювали, що вже 2000 грн вони віддали в с.Ягубець, а ще відправили сина з ними автомобілем в м.Христинівку, щоб зняти кошти з кредитної картки, яку дала мати. Він особисто завдання по відділах у райвідділі не давав, а ставив загальні завдання, а безпосередньо чим займатися, ставив завдання начальник відділу. ОСОБА_1 на той час був призначений тимчасово на посаду о/у картного розшуку, так як була нехватка кадрів. Чим займалися ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 напередодні, йому невідомо, так як завдання їм ставив ОСОБА_29. Номер телефону ОСОБА_1 в нього був записаний в його особистому мобільному телефоні тому, що, коли він прийшов на роботу, йому дали список всіх працівників райвідділу з номерами їх мобільних телефонів, домашніх, адресами проживання для виклику їх в ексртених випадках. Службові мобільні телефони їм не видавались. З прокурором до дачі показань у даному судовому засіданні він не спілкувався. До нього, після його звільнення з органів внутрішніх справ, після 25.06.2013 року, приїжджали працівники Христинівського райвідділу для допиту, наче за дорученням суду, але по якій справі і хто конкретно, він не пам»ятає. Події, які він розповів у суді пам»ятає добре, так як скарги надходять часто, але коли скарги надходять щодо працівників міліції і які неможливо вирішити на місці, їм приділяється особлива увага. Скарги в сторону ОСОБА_1 були неодноразові, але цю скаргу на місці вирішитись не вдалось, тому він дав розпорядження про її подальший хід. ОСОБА_1 раніше притягували до відповідальності і як наслідок було те, що його з посади о/у перевели на посаду дільничного. Він видавав наказ про перевід ОСОБА_1 у відділ карного розшуку строком на 3 місяці, але на який період, не пам»ятає. Неприязних особистих стосунків у нього з ОСОБА_1 не було. В ході роботи були інциденти, коли ОСОБА_1 міг не виходити на роботу 3-4 дні в зв»язку із зловживанням спиртними напоями, міг покласти рапорт і поїхати у відпустку поза графіком відпусток. Такі його дії були предметом розгляду «офіцерської честі» і колектив вирішив дати ОСОБА_1 останній шанс. Рішення цього засідання є дорадчим і якби у нього дійсно були неприязні стосунки, він би звільнив ОСОБА_1 Позитивну характеристику він дав ОСОБА_1 в зв»язку із притягненням його до кримінальної відповідальності, тому що його винуватість повинні визначати відповідні державні органи, нічого поганого він в цьому не бачить. Йому за посадою відомо було про оперативно-розшукові заходи, які проводились працівниками карного розшуку. Чи була справа відносно ОСОБА_37, не може сказати, для цього необхідно робити запит. Працівникам карного розшуку дозволялось отримувати дозвіл на підшук осіб, які б проводили оперативну закупку, до заведення оперативно-розшукової справи;

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_2 від 30.11.2012 року, згідно якого вона в 10 год 00 хв заявила, що 29.11.2012 року працівники міліції Христинівського РВ УМВС вимагали в неї гроші та взяли 2000 грн (т.2 а.с. 3-4);

- відмовним матеріалом № 1834 за заявою гр.ОСОБА_11 щодо пошкодження кладки, згідно якого перевірку заяви ОСОБА_11 щодо пошкодження кладки проведено та ОСОБА_1 17.11.2012 року прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи по даному факту (т.2 а.с.19-27);

- заявою ОСОБА_2 від 05.12.2012 року, згідно якої вона вказує про отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 2000 грн (т.2 а.с.29);

- заявою ОСОБА_2 про приєднання до матеріалів кримінальної справи листка з номером телефону та ім»ям «ОСОБА_1» (т.2 а.с.40);

- протоколом огляду предмету від 07.12.2012 року - лист записника на якому міститься номер телефону НОМЕР_1 та ім»я ОСОБА_1, який підписаний учасниками дії без будь-яких зауважень, та його фотографією (т.2 а.с.41-42, 43);

- запитом від 10.01.2013 року у компанію «Київстар», згідно якого номер телефону НОМЕР_2 станом на 29.11.2012 року належав ОСОБА_2.( т.2 а.с.93);

- диском з інформацією телефонних з»єднань, протоколом огляду предмету - диска від 08.02.2013 року та постановою про визнання диску речовим доказом, де міститься запис про наявність телефонного з»єднання № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2- який належить ОСОБА_2 29.11.2012 року о 19 год 32 хв по обидвох номерах телефонів (т.2 а.с.), а також місцерозташування телефону в момент з»єднання з № НОМЕР_1 поблизу адреси м.Христинівка вул.Леніна,32, Черкаської області, що підтверджує показання ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_25 (т.2 а.с.104-108);

- повідомленням від 24.01.2013 року № 385, згідно якого 17.11.2012 року членами слідчої оперативної групи були ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_30 та черговим автомобілем - автомобіль ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_5, синього кольору (т.2 а.с.113);

- відповіддю «Приватбанку» від 30.01.2013 року про те, що руху коштів по картці НОМЕР_3 за 29.11.2012 року не було, тому неможливо надати інформацію та фотоматеріали про рух коштів, що підтверджує показання в частині, що дійсно кошти зняті 29.11.2012 року з картки ОСОБА_2 не були (т.2 а.с.126);

- копією витягу з наказу № 377 о/с від 29 грудня 2009 року ГУ МВС України в Черкаській області про призначення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 дільничним інспектором міліції сектору ДІМ Христинівського РВ ГУМВС з 28.12.2009 року (т.2 а.с.150);

- копією посвідчення НОМЕР_7 від 26.10.2011 року, згідно якого ОСОБА_1 працює на посаді дільничного інспектора міліції, звання - «капітан міліції» (т.2 а.с.151);

- функціональними обов»язками співробітників Христинівського РВ УМВС (т.2 а.с.154-159);

- протоколом огляду предмету від 22.03.2013 року - диску та фотозображеннями із номером карточки НОМЕР_3 та часу вчинення дії, постановою про приєднання доказів, які підтверджують показання ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_25 (т.2 а.с.166-173);

- повідомленням «ПриватБанку» від 25.03.2013 року, згідно якого власником картки «ПриватБанку» НОМЕР_3 є ОСОБА_2 (т.2 а.с.184-185).

Суд вважає, що підстав не визнавати та не досліджувати документів - фотозображень, доданих до протоколів огляду листка з номером телефону, а також з зображеннями осіб, які намагались зняти кошти з картки ОСОБА_2, не має, так як вони самі по собі є доказами відповідно до п.1 ч.2 ст.99 КПК України. Той факт, що слідчим названо дані документи як додатки, не можуть змінювати їх суті та вважатися такими, оскільки додатками до даних протоколів були : листок паперу та диск, які відповідали вимогам ч.3 ст.105 КПК України.

Суд вважає, що показання ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_17 є правдивими, так як вони не різняться між собою, на відміну від показань ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_8, підтверджуються матеріалами кримінального провадження (кримінальної справи).

Суд вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_1, що він будь-яких незаконних дій не вчиняв, кошти не вимагав, не заходив до будинку ОСОБА_2, не відповідають дійсним обставинам справи, так як спростовуються показаннями ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_17 які показали, що він незаконно вимагав 4000 грн та отримав у ОСОБА_2 кошти в сумі 2000 грн за непритягнення її синів та двох інших осіб до відповідальності, доказів зацікавленості яких у постановленні того чи іншого рішення по справі, судом не встановлено, а тому такі його показання не можуть бути підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності та покарання.

Показання ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_1, щодо заперечення факту знімання ОСОБА_5 коштів для передачі ОСОБА_1, спростовуються показаннями ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_17, доказів зацікавленості яких у постановленні того чи іншого рішення по справі, судом не встановлено, а тому суд вважає, що дані показання не відповідають дійсним обставинам справи, дані ними з метою ухилення ОСОБА_1 від відповідальності та покарання.

Суд вважає, що показання ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_8 щодо неприязних відносин ОСОБА_1 з начальником Христинівського РВ УМВС ОСОБА_17 не відповідають фактичним обставинам справи, так як спростовуються наданою ним позитивною характеристикою для приєднання до матеріалів даної кримінальної справи, а також спростовуються показаннми свідка ОСОБА_29 та ОСОБА_17

Суд вважає, що різниця в показаннях свідків щодо марки автомобіля, яким приїжджали ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_4, не може бути підставою для виправдання обвинуваченого, оскільки, автомобіль щодо діяння, в якому він обвинувачується, значення не має, дані особи факту приїзду до домоволодіння 29.11.2012 року ОСОБА_4, а також спілкування з нею та її сином не оспорюють, як і не оспорюють того факту, що син ОСОБА_2 поїхав з ними в м.Христинівка.

Суд вважає, що показання ОСОБА_1, що він не надавав номеру телефону ОСОБА_5 та не спілкувався по ньому, не мав його у користуванні, не відповідають дійсним обставинам справи, так як спростовуються показаннями ОСОБА_2, ОСОБА_4, а також показаннями свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_24, які були присутні при здійсненні телефонного дзвінка з приводу зняття коштів до ОСОБА_4 29.11.2012 року, показаннми свідка ОСОБА_17

Показання ОСОБА_1, що саме ОСОБА_9 спілкувався в приміщенні міліції з ОСОБА_4 з приводу операції з наркотичними засобами, спростовуються показаннями ОСОБА_4 , доказів зацікавленості якого в постановленні того чи іншого рішення по справі, судом не встановлено.

Суд вважає, що показання свідка ОСОБА_16 з приводу того, що невідомого хлопця 29.11.2012 року привіз один ОСОБА_9, не спростовують показань свідка ОСОБА_5, оскільки, свідок ОСОБА_16 показав, що біля лікарні він був приблизно в 10 -11 год, а кошти ОСОБА_9 та ОСОБА_8 намагалися зняти після обіду, про що свідать показання ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_24 та ОСОБА_25, а також фотоматеріали ( т.2 а.с.169-171), де зображено спробу зняття коштів з картки НОМЕР_3.

Судом не досліджувався листок з номером талефону ( т.2 а.с.43) та технічний запис щодо даних Приватбанку (т.2 а.с.165) на підставі ч.2 ст. ст.89 КПК України, так як дані докази не були відкриті стороною обвинувачення стороні захисту.

Суд вважає, що протоколи впізнання ОСОБА_1 ( т.2 а.с.189-192; 197-200; 205-208) не можуть бути підставою для обгрунтування обвинувачення, так як вони проведенні з порушенням вимог ч.2 ст.228 КПК України.

Суд вважає, що поскільки клопотання про проведення перевірки показань ОСОБА_9 та ОСОБА_8 суду щодо здійснення на них тиску під час їх допиту під час досудового слідства, не заявлено, їх показання, дані під час досудового слідства, під час судового розгляду судом не досліджувались і не можуть бути покладені в обгрунтування прийнятого судом рішення, тому підстав для призначення перевірки їх показань під час досудового розслідування саме судом не має, поскільки така перевірка затягне розгляд кримінального провадження (кримінальної справи), а також спростовуються показаннми свідка ОСОБА_17

Суд вважає, що прокурор при розгляді даного кримінального провадження (кримінальної справи) мав право та підстави змінити обвинувачення відповідно до ч.1 ст.338 КК України, так як даною нормою закону не визначено обов»язкової наявності одночасно двох обставин, передбачених ч.1 ст.338 КПК України для зміни обвинувачення.

Суд вважає за необхідне виключити із пред»явленого обвинувачення вказівку про те, що кошти вимагались та передавались з метою «за не притягнення вищевказаних осіб до кримінальної відповідальності», так як вказана обставина не підтвердилась в ході судового розгляду, оскільки потерпіла вказувала на те, що гроші вона повинна була дати за те, щоб заяву не передали далі.

Оцінюючи зібрані в справі докази, в їх сукупності, в результаті повного, всебічного та об"єктивного дослідження їх в судовому засіданні, суд вважає, висунуте обвинувачення за ч.3 ст.368 КК україни доведеним.

Про правильність кваліфікації дій обвинуваченого саме за ч.3 ст.368 КК України свідчить постанова Верховного Суду України від 28 жовтня 2010 року, в зв»язку з чим пред»явлене обвинувачення ОСОБА_2 не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому суд вважає за необхідне ОСОБА_1 по обвинуваченню його у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.190, ч.3 ст.364 КК України, визнати невинуватим та виправдати, в тому числі і в зв»язку із виключенням ч.3 ст.364 КК України Законом України від 21.02.2014 року.

Суд вважає, що підстав кваліфікувати дії обвинуваченого за ч.3 ст.368 КК України в новій редакції не має відповідно до ч.2 ст.4 КК України, так як дана редакція не пом»якшує відповідальність.

Суд вважає, що підстави для розгляду справи з підготовчого засідання спочатку відповідно до ст. 339 КПК України відсутні, так як в даному випадку відсутнє збільшення обсягу пред»явленого обвинувачення, оскільки відсутні дані про вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, а має місце вчинення одного кримінального правопорушення, яке учасники судового розгляду кваліфікують за різними статтями КК України.

Суд вважає, що в даному випадку має місце фактичне зменшення обсягу пред»явленого обвинувачення прокурором, оскільки раніше він обвинувачувався у вчиненні двох злочинів, а по зміненому по одному, а тому є підстави для розгляду судом обвинувачення підтриманого потерпілою.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з характеру та ступеня суспільної небезпечності та тяжкості вчиненого злочину, характеристики обвинуваченого, яка за місцем проживання та роботи є позитивною.

Обставин, що пом"якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи те, що хоча обвинуваченим і вчинено тяжкий злочин, відсутні обставини, що пом»якшують покарання, разом з тим він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні малолітню дитину, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, і находить за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю та без конфіскації майна на підставі ст.77 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинять нового злочину, і виконає покладені на нього обов'язки. Суд вважає, що звільнення від відбування покарання обвинуваченого за даних обставин, відповідає судовій практиці, яка склалася на час прийняття рішення, щодо діянь, сума незаконно отриманих коштів яких становить біля 2000 грн. Суд, підстав для застосування щодо призначеного покарання ст.ст.69,69-1 КК України, не вбачає. Відповідно до вимог ст. 54 КК України засуджена за тяжкий злочин особа, яка має спеціальне звання, може бути позбавлена за вироком суду цього звання. У даній справі суд знаходить підстави для застосування судом зазначеного додаткового покарання, так як наявність спеціального звання капітан міліції, яке було присвоєно засудженому у зв'язку з службою в органах внутрішніх справ, має значення і може бути використано особою у власних цілях. А тому суд вважає необхідним для виправлення винного і попередження нових злочинів реальне застосування додаткового покарання у вигляді з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських обов'язків у органах державної влади, правоохоронних та органах місцевого самоврядування. Також з врахуванням відношення винного до вчиненого ним злочину, суд вважає за необхідне призначити іспитовий строк максимального терміну.

Цивільний позов не заявлявся.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.368,374 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.190, ч.3 ст.368 КК України та виправдати.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та призначити ОСОБА_1 за ч.3 ст.368 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих, адміністративно-господарських обов'язків у органах державної влади, правоохоронних та органах місцевого самоврядування строком на 3 (три) роки.

Відповідно до вимог ст.54 КК України позбавити ОСОБА_1 спеціального звання «капітан міліції».

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі звільнити, якщо він протягом іспитового строку 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього такі обов"язки:

-не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,

-повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Речовий доказ:

-лист з номером телефону, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12012250260000039, залишити при справі;

-диск "CD-R" марки "ValuePack" з інформацією по тедефлнниз з»єднаннях, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12012250260000039, залишити при справі ;

-диск "DVD-R" марки "Digital", з зображення осіб при знятті коштів, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12012250260000039, залишити при справі.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області протягом 30 діб з дня проголошення через Монастирищенський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Д.С.Ротаєнко