Вирок № 37837240, 14.03.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2014 року Справа №607/1704/14-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі Музики М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210010000006 від 01 січня 2014 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернополя, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 (Реабілітаційний центр «Відновлення особистості» Християнської спільноти «Тернопільської церкви Ісуса Христа»), раніше судимого:

- 25 грудня 2013 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку терміном на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Левчука А.О.

та потерпілого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

1 січня 2014 року близько 05.00 год. ОСОБА_1, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонньою особою, таємно викрав із кухонного столу мобільний телефон торгової марки «G Smart Rio R1», ІМЕІ НОМЕР_2, ІМЕІ НОМЕР_3, вартістю 287,50 грн. із сім-карткою НОМЕР_1 вартістю 10 грн., на рахунку якої коштів не було, що належить ОСОБА_3, та поклав його у зовнішню праву кишеню своєї куртки. Із викраденим майном ОСОБА_1 із місця вчинення кримінального правопорушення втік, чим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_3 на суму 297 гривень 50 копійок.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що дійсно 1 січня 2014 року близько 02.00 год. він із своїм знайомим ОСОБА_3, відсвяткувавши Новий Рік, прийшли додому до останнього за адресою АДРЕСА_2. Там, ОСОБА_3 пішов спати, а він залишився на кухні вказаної квартири та слухав музику на телефоні потерпілого, оскільки не міг заснути, при цьому він перебував в стані алкогольного сп'яніння. Близько 05.00 год. він переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, викрав мобільний телефон належний ОСОБА_3 в якому була сім-картка та пішов із вказаної квартири. На наступний день, його знайшли працівники міліції, яким він добровільно видав викрадений мобільний телефон. Просить врахувати його повне визнання вини у вчиненому, а також повернення потерпілому викраденого мобільного телефону, та не призначати йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_1, визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його позитивну характеристику за місцем проживання, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, думку потерпілого, який просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі.

При цьому, судом також враховується те, що ОСОБА_1 вчинив вказане кримінальне правопорушення в межах строку звільненим останнього від відбування покарання з випробуванням, а тому за таких обставин суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства є неможливим, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції частини статті обвинувачення у виді позбавлення волі.

Крім цього, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 засуджений вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 грудня 2013 року за ч.1 ст.309 КК України з призначенням покарання у виді обмеження волі строком 1 рік 6 місяців. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 1 рік. Оскільки кримінальне правопорушення, за яке обвинувачений ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності було вчинено під час іспитового строку, остаточне покарання йому слід призначити у відповідності до вимог ст.ст.71,72 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 25 грудня 2013 року у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, яке перевести відповідно до п.1 ч.1 ст.72 КК України в 1 місяць позбавлення волі, в співвідношенні одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі. Призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і перевиховання та буде сприяти запобіганню вчиненню ним нових злочинів.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 6-9/14 від 13 січня 2014 року в сумі 342,30 грн., які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави, оскільки вони виникли у зв'язку із проведенням експертизи речових доказів.

Суд не відносить до процесуальних витрат проведену по справі судову трасологічну експертизу № 17/17/14 від 13 січня 2014 року, оскільки результати вказаної експертизи не ставились в обвинувачення органом досудового слідства обвинуваченого та не доводять його винуватості у вчиненні злочину, у зв'язку з чим не визнані судом як доказ винуватості ОСОБА_1 З огляду на викладене, суд вважає безпідставним стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 вартості проведеної судової трасологічної експертизи № 17/17/14 від 13 січня 2014 року.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Згідно ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 грудня 2013 року у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно ОСОБА_1 визначити покарання у виді позбавлення волі строком 1 (один) рік 1 (один) місяць позбавлення волі.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 6-9/14 від 13 січня 2014 року в сумі 342,30 грн. (триста сорок дві гривні тридцять копійок) в користь держави (УК У м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо