Рішення № 37836862, 25.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/2082/13-ц Головуючий у І інстанції Устимчук М.Ю.Провадження № 22-ц/780/1387/14 Доповідач у 2 інстанції ДаценкоКатегорія 31 25.03.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Сержанюка А.С.,

при секретарі Ромашині І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 31 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,

встановила:

У вересні 2013 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16 липня 2013 року близько 22 год. в смт. Макарів Київської області вона разом зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, повертались пішки додому, по вулиці Черняхівського до них вибігла собака без намордника, яка почала сильно гавкати та наближатись до них, її дочка злякалась та почала плакати. Щоб захистити дитину, вона швидко стала наперед і розлючена собака, яка належить відповідачці, вкусила її за ліву ногу, чим спричинила тілесні ушкодження. У зв'язку з чим вона звернулась за медичною допомогою і тривалий час вона з дитиною перебували на лікуванні, на яке нею витрачено 1906,50 грн. Внаслідок ушкодження здоров"я вона також втратила заробіток, загальна сума якого складає 7854,80 грн.

Крім того, внаслідок ушкодження здоров"я їй та її малолітній дочці ОСОБА_3, яка психологічно травмована, з вини відповідачки завдана моральна шкода. Тому на підставі ст. ст. 1167, 1168, 1195, 1197 ЦК України просила суд стягнути з відповідачки, як власниці собаки, на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 1906,50 грн., у відшкодування моральної шкоди на її користь 10000 грн., на користь її малолітньої дочки 20000 грн., втрачений заробіток внаслідок ушкодження здоров"я в розмірі 7854,80 грн. та судові витрати.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 31 грудня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідачки на користь позивачки у відшкодування матеріальної шкоди 1906,50 грн., на відшкодування моральної шкоди 1000 грн., на відшкодування втраченого заробітку внаслідок ушкодження здоров"я 1854,80 грн. та на відшкодування витрат на правову допомогу 3700 грн. В решті позову відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду змінити і прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди, посилалася на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт посилається на те, що вона не навмисне порушила правила утримання тварин, суд безпідставно прийняв чеки на купівлю ліків та бензину, оскільки позивачка не надала суду доказів про те, що вказані в чеках медпрепарати їй призначені лікарем у зв'язку з лікуванням укусу собаки, а шість чеків на придбання бензину мають якесь відношення до її лікування. Також позивачка не надала доказів, що внаслідок лікування вона втратила заробіток, а порахований позивачкою і судом втрачений заробіток в сумі 1854,80 грн., виходячи з 1,5 місяця перебування на лікарняному, є неправильним, оскільки фактично ОСОБА_2 перебувала на лікарняному один місяць.

Крім того, витрати на правову допомогу відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України не повинні стягуватися з неї, так як адвокат ОСОБА_5 всупереч вимогам ст. 56 ЦПК України не допускався до участі в справі за ухвалою суду, тому він діяв як представник позивачки.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині відшкодування майнової шкоди не підлягає скасуванню, а в частині стягнення втраченого заробітку та витрат на правову допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Встановлено, що 16 липня 2013 року по вулиці Черняхівського в смт. Макарів позивачку вкусила за ліву ногу собака, яка належить відповідачці, чим спричинила тілесні ушкодження, у зв'язку з чим позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні з 17.07.2013 року до 15.08.2013 року включно.

Дана обставина підтверджується листком непрацездатності, довідками Макарівської районної поліклініки № № 1008, 1209 від 15.08.2013 року та актом судово-медичного дослідження № 191 від 22.08.2013 року, з якого убачається, що у ОСОБА_2 мала місце укушена рана лівої гомілки, що виникла у строк та за обставин, зазначених потерпілою, і відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликало короткочасний розлад здоров"я. (а. с. 5-9)

Згідно постанови Макарівського районного суду Київської області від 5 серпня 2013 року ОСОБА_1 піддана адміністративному стягненню за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 154 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. з конфіскацією собаки. Даною постановою встановлено, що ОСОБА_1 порушила правила тримання собаки, а саме: її собака гуляла по вул. Черняхівського без повідка та намордника, в результаті чого вкусила ОСОБА_2 за ліву ногу, чим останній було завдано тілесних ушкоджень.

З урахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно встановлено, що в результаті отриманого тілесного ушкодження, заподіяного укусом собаки, позивачці з вини відповідачки завдана майнова шкода, загальна сума якої складає 1906,50 грн., що підтверджується товарними чеками на придбання ліків та бензину для поїздки до Макарівської районної лікарні. (а. с. 10-12). Тому позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню з підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України рішення суду складається в тому числі з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідачки на користь позивачки втраченого заробітку в розмірі 1854,80 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 3700 грн. не відповідає вимогам вищезазначених норм процесуального права.

Як убачається з позовної заяви, позивачка просила стягнути з відповідачки на її користь втрачений заробіток у розмірі 7854,80 грн. з підстав, передбачених ст. ст. 1195, 1197, 1199 ЦК України.

Суд, стягуючи з відповідачки на користь позивачки втрачений заробіток у розмірі 1854,80 грн., всупереч вимогам ст. ст. 213-215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення не зазначив встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважав встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися в цій частині позовні вимоги та заперечення, брав до уваги або відхиляв докази, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких позивачка звернулася до суду в цій частині позову.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Встановлено, що у зв'язку з отриманням легких тілесних ушкоджень, завданих укусом собаки, позивачка перебувала на амбулаторному лікуванні з 17.07.2013 року до 15.08.2013 року включно і, як убачається з пояснень самої позивачки, їй за вказаний період оплачено стовідсотково втрачений заробіток по листку непрацездатності.

З урахуванням наведеного, оскільки позивачка всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надала суду доказів на підтвердження того, що вона втратила заробіток внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності у розмірі 7854,80 грн. у зв'язку з укусом собаки, то суд першої інстанції безпідставно відшкодував позивачці втрачений заробіток у розмірі 1854,80 грн.

Крім того, стягуючи з відповідачки на користь позивачки витрати на правову допомогу в розмірі 3700 грн., суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 213-215 ЦПК України та ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" у мотивувальній частині рішення не зазначив назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався в цій частині позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, інтереси позивачки в судовому засіданні представляв відповідно до вимог ч. 4 ст. 42 та ст. 56 ЦПК України адвокат ОСОБА_5, який є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги, що підтверджується договором про надання правових послуг адвоката та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. (а. с. 17-18)

Згідно ч. ч. 1 та 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Встановлено, що згідно квитанцій до прибуткового касового ордера ОСОБА_2 сплатила адвокату ОСОБА_5 3000 грн. за його участь у судових засіданнях 2, 16 та 24 грудня 2013 року. (а. с. 42-43).

Як убачається із журналів судового засідання, 2 грудня 2013 року судове засідання тривало з 14:10 год. до 15:40 год., тобто 1 год. 30 хв., 16 грудня судове засідання тривало з 15:30 год. до 15:47 год. тобто 17 хвилин, і 24 грудня судове засідання тривало з 11:09 год. до 11:59 год., тобто 50 хвилин. (а. с. 34-35, 38-39, 45-47).

З урахуванням наведеного, оскільки адвокат ОСОБА_5 2 години 37 хвилин приймав участь у судових засіданнях 2, 16 та 24 грудня 2013 року, то розмір компенсації витрат на його правову допомогу у даній цивільній справі становить 1101,12 грн., що складає: (1147 грн. - мінімальна заробітна плата * 40 відсотків : 100 = 458,80 грн. - мінімальна заробітна плата у місячному розмірі за годину участі адвоката. За дві години участі компенсація витрат на правову допомогу складає 917,60 грн. (458,80 грн. * 2 год.), а за 37 хвилин - 283,05 грн. (458,80 грн. : 60 хв. * 37 хв.).

Витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. за опрацювання документів, нормативно-правової бази, складання позовної заяви, складання клопотання та відправлення позовної заяви не підлягають відшкодуванню, оскільки не передбачені вищезазначеним Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про часткове задоволення позову в частині позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку та витрат на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржується.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду про часткове задоволення позову в частині позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку та витрат на правову допомогу ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 312, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 31 грудня 2013 року в частині стягнення втраченого середнього заробітку та витрат на правову допомогу скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення втраченого середнього заробітку та витрат на правову допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1101,12 грн. (одна тисяча сто одна грн. 12 коп.).

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення втраченого середнього заробітку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн. (двісті двадцять дев'ять грн. 40 коп.).

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді