Ухвала суду № 37834054, 19.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

19 березня 2014 р.ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 815/1011/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Турецької І.О.судді -Шеметенко Л.П. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградна Лоза" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 р. по справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградна Лоза" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Виноградна Лоза" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ДПС та просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ДПС №0007372200, №0007382200 від 30.10.2012 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду 1-ої інстанції представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України, але до судового засідання не з'явилися -тому суд відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі ,в межах повноважень та у спосіб ,що передбачені Конституцією й законами України

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виноградна Лоза" зареєстровано як юридичну особу Біляївською державною адміністрацією Одеської області та знаходиться на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби, основними видами діяльності якого за КВЕД є вирощування винограду, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, допоміжне обслуговування наземного транспорту, будівництво житлових і нежитлових будівель .

Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби на підставі наказу №423 від 24.09.2012 року та відповідно до повідомлення №80/22 від 26.09.2012 року у період з 26.09.2012 року по 02.10.2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку СТОВ "Виноградна Лоза" з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображені в податковому обліку взаємовідносин з платником податків ТОВ "Негоциант Агро" за період березень та травень 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт №1273/22/32012525 від 09.10.2012 року ,згідно з яким було встановлено порушення СТОВ "Виноградна Лоза" п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за березень 2012 року на суму 4167 грн., та завищено від'ємне суми податку на додану вартість за травень 2012 року - 14292 грн.

На підставі виявлених порушень Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення №0007372200 від 31.10.2012 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 4167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2083,5 грн., податкове повідомлення-рішення №0007382200 від 31.10.2012 року, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 14292 грн.

Документальною перевіркою у відповідності із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка, серед іншого, здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відтак, у разі ненадання платником податків письмових пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит податкового органу, відповідач мав право призначити як документальну позапланову виїзну, так й документальну позапланову невиїзну перевірку. Законодавець чітко визначає право податкового органу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у випадку ненадання платником податків витребуваних документів. При цьому контролюючий орган повинен провести перевірку на підставі документів, наявних у контролюючого органу.

Таким чином апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що відсутність платника податків за юридичною адресою не звільняє орган податкової служби від обов'язку надсилання на юридичну адресу наказу та повідомлення про початок перевірки , але порушення зі сторони податкової інспекції при проведенні перевірки не спростовують викладених в акті перевірки фактів порушень податкового законодавства.

Згідно п.п. 138.8.1. п.138.8 ст.138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;

Згідно п.п. 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Згідно п.146.5 ст.146 ПК України первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням/отриманням прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються платнику);

витрати на страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на транспортування, установлення, монтаж, налагодження основних засобів;

фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином , будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом 1-ої інстанції було встановлено що між СТОВ "Виноградна Лоза" та ТОВ "Негоциант Агро" 26.03.2012 року укладено договір №26/03/12-А ,за яким ТОВ "Негоциант Агро" зобов'язується за плату та рахунок СТОВ "Виноградна Лоза" організувати виконання транспортних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним або автомобільним транспортом. За цим договором оплата послуг здійснюється за виставленими рахунками протягом 3 банківських днів. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.04.2012 року.

На виконання умов договору ТОВ "Негоциант Агро" виставлено СТОВ "Виноградна Лоза" рахунок №23 від 26.03.2012 року на оплату послуг з перевезення вантажу, який був оплачений позивачем, про що свідчить платіжне доручення та виписка з банку .

На підтвердження виконання транспортних послуг між ТОВ "Негоциант Агро" та СТОВ "Виноградна Лоза" складено акт виконаних робіт №64 від 26.03.2012 року та виписано позивачу податкову накладну №104 від 26.03.2012 року.

15 березня 2012 року з ТОВ "Кернел-Трейд" був укладений договір поставки №06643/12 , за здійснювалось перевезення насіння соняшника ТОВ "Негоциант Агро" .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що з наданих доказів не можливо встановити місце надання послуг, пункти навантаження, розвантаження, маршрути переміщення товару, транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення, відсутні дані щодо осіб, якими здійснювалось перевезення товару, відсутні супровідні документи, з яких би вбачався час прибуття, вибуття транспортного засобу, кілометраж, кількість перевезеного товару, відсутні товарно-транспортні накладні на здійснені перевезення, заявки на здійснення перевезення, довіреності уповноважених на отримання товару осіб, тощо; а згідно договору поставки №06643/12 від 15 березня 2012 року, укладеного з ТОВ "Кернел-Трейд" - поставка повинна відбутися до 17 березня 2012 року, проте договір на перевезення товару був укладений 26 березня 2012 року,а інших договорів на перевезення товару позивачем не надано, як і не надано доказів реалізації товарів щодо яких здійснено перевезення.

Відсутні докази наявності складських приміщень, на яких могли б зберігатись товари, які перевозились ТОВ "Негоциант Агро".

Судом 1-ої інстанції було встановлено що між СТОВ "Виноградна Лоза" та ТОВ "Негоциант Агро" 14.05.2012 року укладено договір купівлі-продажу №14/05/12/1, за яким ТОВ "Негоциант Агро" зобов'язується передати у власність СТОВ "Виноградна Лоза" селітру в кількості 24,5 тони, а СТОВ "Виноградна Лоза" зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар. Відповідно до п. 3, 5, 6 Договору приймання товару здійснюється по об'єму та якості, продавець бере на себе зобов'язання відповідального зберігання товару, передача товару повинна бути здійснена до 11.05.2012 року, тобто раніше ніж укладено договір, продавець повинен надати покупцю податкову та видаткову накладну, розрахунок здійснюється на протязі 2-х банківських днів, про передачу товару свідчить акт приймання-передачі, договір діє до виконання зобов'язань.

На виконання умов договору ТОВ "Негоциант Агро" виставлено СТОВ "Виноградна Лоза" рахунок №92 від 16.05.2012 року на оплату придбаного товару, який був оплачений позивачем, про що свідчить виписка з банку .

На підтвердження поставки селітри позивачем надано: видаткова накладна №367 від 16 травня 2012 року та податкова накладна №35 від 16.05.2012 року ,акт №8 за серпень 2012 року про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, Звіт державного статистичного спостереження станом на 01.10.2012 року про внесення добрив під посів сільськогосподарських культур ,договір від 22.11.2002 року на право тимчасового користування землею (на умовах оренди), договір оренди землі від 25.10.2006 року та інформацію Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області №6-6-10/237 від 30.01.2013 року щодо наявних у користуванні земельних ділянок .

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що позивачем не надано доказів транспортування селітри, місця її зберігання до моменту використання за актом №8, тобто до серпня 2012 року, не надано документів, що підтверджує якість товару, акту приймання-передачі товару, що передбачено договором, не надано довіреностей на приймання товару, доказів оприбуткування селітри та проведення по рахункам, а тому з наданих документів не можливо встановити місце навантаження, розвантаження товару, яким чином він був перевезений, хто приймав цей товар та де він зберігався.

Згідно з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року по справі № 815/1172/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії : було визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" з 10.08.2012 року по 23.08.2012 року щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року, дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по складанню висновків акту перевірки № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року "Про результати проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро", код ЄДРПОУ - 34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року." та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року ''Про результати проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро", код ЄДРПОУ-34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року."

Але, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року та прийнято нову, про відмову у задоволенні позову.

Згідно з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року по справі № 815/1187/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії протиправними: були визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення 02.08.2012 року позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" щодо документального підтвердження господарських відносин iз платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-квітень 2012 року, дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо викладення в акті № 4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року висновків про те, що угоди купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт, укладених ТОВ "Негоциант Агро" з контрагентами за період січень-квітень 2012 року мають ознаки нікчемності (ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України), тобто не спричиняють реального настання правових наслідків, дії Державної податкової Інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо викладення в акті № 4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року висновків про те, що:

- операції ТОВ "Негоциант Агро", контрагента-покупців та контрагента постачальників не містять у суті своєї розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів;

- наслідком діяльності ТОВ "Негоціант Агро" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагента;

- перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Негоциант Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних pecypciв, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результату економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових pecypciв, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України;

- відсутність об'єкта оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагента-покупців в розумінні ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України.

Та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби вилучити з АС "Результата співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в poзpiзi контрагента на piвнi ДПА" інформацію про результати перевірки позивача, оформленої Актом № 4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року.

Але, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 року було скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2013 року та прийнято нову, про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином , акти перевірки ДПІ в Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 4360/22-5/34598776 від 02.08.2012 року та №5218/22-5/2498776 від 30.08.2012 року про проведення позапланових виїзних перевірок ТОВ "Негоциант Агро" по операціям за січень-квітень та травень 2012 року, якими встановлено відсутність можливості цього підприємства здійснювати будь-які господарські операції, відсутність трудових ресурсів, майна, складських приміщень, виробничих активів, транспортних засобів, тощо є діючими, висновки зроблені під час їхнього складання -обгрунтованими..

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що надані позивачем первинні документи не відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та не є належними доказами отримання послуг, а тому не є підставою для віднесення будь-яких сум витрат до валових витрат.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини є тільки передчасними припущеннями податкового органу, та не є свідченнями нікчемності правочину,

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що дії податкового органу по донарахуванню позивачу податкових зобов'язань та відповідне повідомлення-рішення є правомірними, а відсутність судового рішення про визнання договору чи угоди недійсною, не повинно розглядатися, як беззаперечне підтвердження правомірності права на віднесення витрат до валових у ситуації, коли надані позивачем первинні документи не відповідають нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Виходячи з цього, апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.197, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Виноградна Лоза" залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2013 р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді: