Постанова № 37833972, 11.03.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 р. Справа № 805/2714/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, третя особа ОСОБА_1, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

27 лютого 2014 року позивач, управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, третя особа ОСОБА_1, про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач не виконує обов'язки, покладені на нього статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчих провадженнях по стягненню боргу з третьої особи. З посиланням на статті 7, 12, 82, 83 Закону України «Про виконавче провадження», позивач просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача при виконанні вимоги про сплату боргу №Ф-937 від 18.04.2013 та рішення №722 від 16.04.2013 про стягнення боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, зобов'язати відповідача провести відповідну перевірку майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, у разі наявності майна накласти арешт на майно боржника у межах суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій з виконання вимоги та рішення, зобов'язати відповідача вжити дієві заходи з примусового виконання вимоги та рішення.

У судовому засіданні, яке відбулося 6 березня 2014 року, представники позивача Піскун Є.І. та Полковникова І.В., позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд позов задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснили, що 12 грудня 2013 року працівник позивача вперше ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень з примусового виконання рішення №722 від 16.04.2013 та вимоги про сплату боргу №937 від 18.04.2013, про що склав відповідний протокол. Станом на 12 грудня 2013 року жодної виконавчої дії у даних провадженнях проведено не було. Станом на 17 лютого 2014 року у згаданих провадженнях були зроблені запити до органу доходів та зборів, МРЕВ, відділу державної реєстрації речових прав, відділу земельних ресурсів. Інформація про об'єднання виконавчих проваджень була відсутня.

11 березня 2014 року представником позивача Піскун Є.І. подано клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

У судове засідання представник відповідача не прибув, надав клопотання про розгляд справи без його участі. В запереченнях на адміністративний позов зазначив, що в провадженні відповідача перебуває зведене виконавче провадження №42005399 з примусового виконання рішення №722 від 16.04.2013 та вимоги про сплату боргу №937 від 18.04.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем. Строк виконання вказаних виконавчих документів не сплинув, оскільки вони були приєднані до зведеного 30 грудня 2013 року. Просив відмовити в задоволенні позову.

Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (частина 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19 липня 2013 року відповідачем було відкрито виконавче провадження №38949973 з примусового виконання рішення №722 від 16.04.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача штрафу в сумі 170,00 гривень. ОСОБА_1 був наданий строк до 26 липня 2013 року для самостійного виконання вказаного рішення (а.с. 14, 49).

19 липня 2013 року відповідачем було відкрито виконавче провадження №38953646 з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-937 від 18.04.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача боргу в сумі 3591,89 гривень. ОСОБА_1 був наданий строк до 26 липня 2013 року для самостійного виконання вказаного рішення (а.с. 16, 40).

27 серпня 2013 року відповідачем отримані відповіді на запити до Державної податкової служби України про відсутність рахунків боржника, відкритих у банківських установах, та відсутність джерел отримання доходів боржника (а.с. 103, 104).

11 жовтня 2013 року відповідачем був складений «Акт державного виконавця» про відсутність боржника за місцем проживання (а.с. 59, 105).

15 жовтня 2013 року відповідачем у виконавчих провадженнях №38953646 та №38949973 винесені постанови про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с. 43, 52).

12 грудня 2013 року службова особа позивача ознайомилася з матеріалами виконавчих проваджень з примусового виконання рішення №722 від 16.04.2013 та вимоги про сплату боргу №Ф-937 від 18.04.2013, про що був складений протокол. Станом на 12 грудня 2013 року виконавчих дій у даних провадженнях не проведено (а.с. 138).

30 грудня 2013 року відповідачем у виконавчих провадженнях №38953646 та №38949973 винесені постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження (а.с. 44, 53, 100, 101).

10 лютого 2014 року відповідачем зроблений запит до про наявність інформації про земельні ділянки, транспортні засоби, сільськогосподарської техніки, яка належить боржнику (а.с. 60, 106).

11 лютого 2014 року відповідачем зроблений запит про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про майно, яке належить боржнику (а.с. 63).

17 лютого 2014 року службова особа позивача ознайомилася з матеріалами виконавчих проваджень з примусового виконання рішення №722 від 16.04.2013 та вимоги про сплату боргу №Ф-937 від 18.04.2013, про що був складений протокол. На день ознайомлення у виконавчих провадженнях направлені запити до ДПІ, МРЕВ, відділу державної реєстрації речових прав, відділу земельних ресурсів. Інформація про об'єднання виконавчих проваджень була відсутня (а.с. 21).

19 лютого 2014 року відповідачем був складений «Акт державного виконавця» про відсутність боржника за місцем проживання (а.с. 65).

21 лютого відповідачем отримана відповідь Відділу Держземагентства у м. Артемівську Донецької області про наявність у власності боржника земельної ділянки (а.с. 114).

25 лютого 2014 року відповідачем отримана відповідь управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області №1232-801 від 21.02.2014 про не отримання боржником пенсії (а.с. 66, 113).

27 лютого 2014 року відповідачем отримана відповідь ЦНППВАЗ з обслуговування м. Артемівська та Артемівського району при УДАІ ГУМВС в Донецькій області по відсутність транспортних засобів, які належать боржнику (а.с. 111).

27 лютого 2014 року відповідачем отримана «Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта» (а.с. 112).

28 лютого 2014 року у виконавчих провадженнях №38953646 та №38949973 відповідачем винесені постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с. 45, 56, 102, ).

28 лютого 2014 року відповідачем у виконавчому провадженні №38953646 винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 115).

3 березня 2014 року у зведеному виконавчому провадженні №42005399 відповідачем винесена постанова про привід боржника через органи внутрішніх справ (а.с. 117).

4 березня 2014 року відповідачем отримана відповідь від Державної податкової служби України про відсутність джерел отримання доходів боржника (а.с. 64, 109).

При прийнятті судового рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606-XIV) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина 1 статті 27 Закону №606-XIV).

Заходами примусового виконання рішень, згідно статті 32 Закону №606-XIV, є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 33 Закону №606-XIV встановлено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Згідно підпункту 3.7.1 пункту 3.7 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, в редакції наказу № 113/5 від 20.01.2014 (далі - «Інструкція»), постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Підпунктом 3.8.1 пункту 3.8 Інструкції встановлено, що виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання.

Згідно статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Під бездіяльністю посадової особи прийнято вважати усвідомлену, вольову, пасивну поведінку особи, тобто невиконання особою покладеного на неї законом обов'язку діяти певним чином.

Критерії оцінки бездіяльності суб'єкта владних повноважень викладені в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з установлених судом обставин справи та підтверджується наявними у справі доказами, відповідач не виконав покладеного на нього законом обов'язку діяти певним чином.

Заходи примусового виконання рішень, зазначених у виконавчих документах, не були здійснені на наступний робочий день після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання, що є порушенням частини 1 статті 27 Закону №606-XIV.

Виконавчі провадження щодо одного боржника не були об'єднані у зведене виконавче провадження на наступний робочий день після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання, що є порушенням підпункту 3.8.1 пункту 3.8 Інструкції.

Постанови про стягнення виконавчого збору не були винесені на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення, що є порушенням підпункту 3.7.1 пункту 3.7 Інструкції.

Приймаючи 30 грудня 2013 року у виконавчих провадженнях №38953646 та №38949973 постанови про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, відповідач неправомірно створив штучні умови для подовження строку здійснення виконавчого провадження.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку про наявність порушень прав та інтересів позивача у виконавчих провадженнях №38953646 та №38949973, оскільки старшим державним виконавцем Матвієнко І.В. була допущена бездіяльність.

При вирішенні питання про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд керувався наступним.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести відповідну перевірку майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, у разі наявності майна накласти арешт на майно боржника у межах суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій з виконання вимоги та рішення не підлягають задоволенню, оскільки на дату розгляду справи вказані дії вчинені.

Щодо зобов'язання відповідача вжити дієві заходи з примусового виконання вимоги та рішення, суд виходив з наступного.

Частиною 3 статті 11 Закону №606-XIV визначені права державного виконавця, які використовуються державним виконавцем з урахуванням конкретних обставин виконавчого провадження в кожному окремому випадку.

За приписами статті 162 КАС України суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, у сфері публічно-правових відносин у разі їх порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Постанова про зобов'язання відповідача вчинити певні дії приймається у справах, в яких позивач оскаржує неправомірну бездіяльність відповідача. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Проаналізувавши позовні вимоги позивача можна дійти висновку про те, що позивач просить суд зобов'язати відповідача реалізувати його право, передбачене частиною 3 статті 11 КАС України, у зведеному виконавчому провадженні без врахування конкретних обставин цього виконавчого провадження, тобто в даному випадку позивач просить суд втрутитися в компетенцію відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання бездіяльності протиправною.

Питання розподілу судових витрат вирішити у відповідності до статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122, 158-164, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у виконавчих провадженнях №38953646 та №38949973, приєднаних до зведеного виконавчого провадження №№42005399.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 11 березня 2014 року.

Постанова набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.